Полювання на чорного дика

* * *

Розмова з Корнуеллом ніяк не виходила у Марка з голови.

Навіть зараз, коли в його обіймах спала Елізабет, коли після пристрасного єднання з нею по всьому тілу розлився блаженний спокій і умиротворення, він не міг стулити очі й відпустити ці думки, що замінили собою страшне видіння з недавнього сну.

Усе вдивлявся у сліпу темінь, що наповнювала спальню.

Чи можуть у нього в принципі скластися людські, дружні стосунки з таким типом, як Вальтер Шелленберг — успішним, ідейним есесівцем? Можуть… Але він має усе добре розрахувати… І не в останню чергу більше дізнатися про Шелленбергові амбіції, прагнення, особисте життя; зрозуміти ступінь його схильності до комфорту та сталості. Як дізнатися усе це за такий короткий час?

Корнуелл, як завжди, вимагає вищого пілотажу. Чи вдасться йому той пілотаж продемонструвати, коли, не встигнувши намацати слабкі місця супротивника, він сам матиме відкрите вразливе місце — вагітну Лізу поряд? Хоча усе можливо до навпаки, і Ліза, яка вже не раз доводила, що здатна віртуозно «завести рака за камінь», як любив примовляти Корнуелл, лише підсилить його і допоможе цю місію виконати краще, ніж він сподівався…

«Усе в руках Божих, Марку! — наче нізвідки пролунав у вухах голос його матері. — А тепер спи… Спи, синочку… Ранок ночі мудріший…»

Швед нарешті зімкнув повіки і відчув, що засинає…