Полювання на чорного дика

* * *

— Дітріха ще не було? — поцікавився Швед у Елізабет просто з дверей тільки-но увійшовши до вітальні.

— Ні… — похитала головою вона, переводячи погляд то на похмуре Маркове обличчя, то на стару пошарпану книгу, яку він тримав у руках.

— Щось трапилось?

— Усе потім, — тихо проказав він, — вибач…

Ліза щільніше загорнулася у теплий плед. Сиділа, підібгавши ноги у кріслі, і читала. У такі хвилини, коли Марко був суворим і мовчазним, вона завжди почувалася ніяково. Власне, у цій поїздці вона почувалася ніяково як ніколи.

У Лондоні таке відчуття було б легко притлумити: достатньо поїхати на роботу чи займатися з Маргаритою. У просторому будинку Сеймурів їм усім було достатньо місця й засобів, щоб зайняти себе чимось цікавим, полишивши Марка у батьковому кабінеті, в спокої, наодинці з роботою і думками. Але тут, у готельному номері, вона не мала куди подітися. Хіба просто мовчки втупитися у книгу, зрідка глипаючи на нього і намагаючись зрозуміти причину його похмурості…

Він вийшов із готелю у доброму настрої, отже дорогою до телеграфу і назад мало щось таке трапитися.

Марко тим часом сів ближче до вікна за стіл, спиною до неї, відгородившись від її поглядів. Поклав книгу перед собою. Згідно з обкладинкою, то була раритетна збірка німецьких казок, виданих іще в середині дев’ятнадцятого століття. Однак частина пожовклих сторінок, попередньо склеєних поміж собою, була ретельно видалена за допомогою різака, перетворивши книгу у справжній сховок.

Марко дістав із того заглиблення складені у кілька разів аркуші. Якщо Кривицький хотів засвідчити свою готовність співпраці, то він не дуже старався, надавши те, що Марко і так знав.

Перший документ був німецькою, вочевидь, копія, знята кимось спеціально на прохання Кривицького, і являв собою повідомлення Мурського для німецької розвідки в Туреччині про його контакти з японським аташе Кандою. У такий спосіб Мурський інформував німців про серйозність роботи своєї організації в межах і за межами СРСР.

Документ містив чітку програму дій У HP за кордоном і в совєцькій Україні, ретельно розписуючи проведення усіх можливих терористичних, диверсійних і шкідницьких актів. Текст і справді був складений Мурським. Марко впізнавав стиль його викладу. Тож заглибився у читання.

МЕМОРАНДУМ

представника українців у Стамбулі Мурського

японському військовому аташе в Туреччині пану Канді

Історія останніх років прекрасно довела всім неупередженим, що вирішення російської проблеми та подальший смертельний удар по комунізму були можливі лише шляхом збройного конфлікту, а не завдяки безплідним дискусіям і конференціям або дружнім пактам з Радянською Росією.

Народи, які підпали у підпорядкування більшовикам і зацікавлені в розчленуванні Росії, стежать дуже уважно і з глибокою симпатією за розвитком японських дій на Далекому Сході. Вони твердо сподіваються, що майбутній японо-радянський конфлікт, катастрофічний для Росії, закінчиться остаточним розчленуванням останньої на національні держави: Україна, Кавказ, Туркестан та інші, виведе з гри контрагента, політичні і економічні методи якого були завжди як для Європи, так і для Азії невичерпним джерелом інтриг і криз. Через це український народ нетерпляче чекає цього конфлікту як початку реалізації його ідеалів і виправлення тих помилок, які заподіяні договорами і лестощами більшовиків із цивілізованими націями.

Уряд Української Демократичної Республіки, який перебуває у вигнанні з 1920 року, надає цьому конфлікту абсолютно виняткову важливість — він може дати свободу для нашої батьківщини.

І

Український уряд прагне базувати свої плани на наступних даних:

При виникненні конфлікту між Радянською Росією і Японією більшовики мобілізуються і перші виступлять на боротьбу з японцями. Негайно ж спалахнуть повстання на Україні, Кавказі і Туркестані, які перетворяться в національну революцію. Український уряд, підтримуваний Японією, Польщею та Румунією, буде постачати повстанцям зброю і військові інструкторські кадри. На Далекому Сході повстануть також українці, які мешкають в Амурській області. Будуть організовані з військовополонених українські та добровольчі загони для активної боротьби. У разі потреби Український уряд має в своєму розпорядженні кадрових офіцерів і поручників старої національної армії. З іншого боку, в разі конфлікту з Росією можна буде сформувати військові добровольчі загони з українців, які проживають у Польщі, США й Канаді, і які по проходженню військової служби вже отримали вишкіл.

Підписання Польщею і Румунією пакту про ненапад із СРСР змінило ці плани. Надія на підтримку з боку цих країн стала сумнівною, хоча і не виключена. Неминучість російсько-японського конфлікту, проте, настільки змінить обставини і політичні розрахунки Європи, що численні договори стануть знеціненими. Немає жодних підстав вважати, що будь-хто, найменше Польща, бажає активно стати на боці більшовиків. У кращому випадку вона заявить про сприятливий нейтралітет, який не завадить лімітрофним українцям (понад 6 мільйонів жителів у Східній Галичині та на Волині) таємно організуватися для антирадянської акції на користь України.

Болгарія, споріднена з Україною країна, дотепер не взяла на себе ніяких безпосередніх або опосередкованих зобов'язань щодо більшовиків. Вона буде блискучою базою для підготовчих робіт і для формування військових кадрів і збройних баз, якщо з яких-небудь причин це неможливо зробити в більш близьких до України країнах. Численна українська еміграція, яка перебуває нині там, буде ядром майбутніх формацій.

Для негайної військової акції в Україні Туреччина не становить прямої важливості, але вона виявиться першорядним фактором у кавказькій війні. Проте українці повинні інтенсифікувати вже розпочату політичну діяльність у Туреччині.

Що стосується Далекого Сходу, Український уряд пропонує свої послуги за згодою і допомогою урядів Японії та Маньчжоу-Го для створення на території Далекого Сходу бази для формації українських загонів, як це було зроблено в Німеччині під час Великої війни. Північ Маньчжоу-Го, довколишня до провінції Амура, населена переважно українцями, являє собою прекрасний ґрунт для антиросійських акцій.

Український уряд, працюючи в контакті з народами Кавказу і Туркестану, має мимоволі координувати з ними свої політичні і військові дії і згодом буде мати у своєму розпорядженні їхні можливості в Туреччині і Персії.

Важливість моменту зобов'язує Український уряд розширити та інтенсифікувати свою діяльність і взятися до реалізації своїх планів.

II

Політична діяльність Українського уряду в екзилі головним чином полягає в пропаганді у політичних колах світу розчленування Росії і створення незалежної Української держави. З цією метою український уряд користується:

1) територією Женеви, тобто Лігою Націй і міжнародними організаціями при ній;

2) антиросійською й антикомуністичною позицією Польщі та Румунії. Допомога Польщі була виключно цінною, і навіть висновок пактів з Радами її не перервав, змусивши її ще більш законспірувати;

3) Парижем як політичним центром Західної Європи, де працюють українська дипломатична місія, делегація Грузії і Комітет незалежності Кавказу;

4) політичною діяльністю своїх представників у Брюсселі, Празі, Софії, Бухаресті, Стамбулі та українських організацій в різних країнах Європи й Америки.

Для найближчого майбутнього Український уряд передбачає:

а) створення своїх представництв у Токіо, Харбіні, Берліні, Лондоні, Будапешті, Римі, Вашингтоні та в одній із балтійських країн;

б) інтенсифікацію діяльності існуючих представництв;

в) видання політичного щоденника французькою мовою в Женеві чи Парижі й українською мовою в Харбіні;

г) посилення проукраїнської пропаганди у світовій пресі;

д) розвиток діяльності українського бюро преси;

е) у випадку укладення японо-німецької угоди проти Росії Український уряд вважає абсолютно необхідною серйозну пропаганду в Німеччині.

ІІІ

Підготовчі заходи, передбачені Українським урядом, які слугуватимуть приводом до революційного руху і військової акції в Україні, такі:

1. За кордоном:

а) установлення нових пунктів зв’язку на польських кордонах, у Румунії і Маньчжоу-Го і посилення діяльності вже існуючих;

б) забезпечення цих пунктів зброєю і амуніцією для переправлення в Україну;

в) організація збройних і матеріальних баз;

г) організація сучасних військових курсів для офіцерів і поручників (українських);

д) організація військових загонів і кадрів майбутньої Української армії;

е) організація санітарної служби та загонів Червоного Хреста;

ж) організація комерційної місії, яка займається накопиченням провізії і товарів для перевідправки поза строками в Україну у міру їхнього постачання. Цей захід справить глибоке враження на зубожіле і дезорієнтоване протягом довгих років комуністичною пропагандою населення.

2. В Україні:

а) організація саботажу в колгоспах і радгоспах;

б) руйнування залізничних шляхів сполучення і мостів, катастрофи поїздів тощо;

в) підпали військових складів, збройних і амуніційних сховищ;

г) сіяння паніки серед населення міст та сіл із метою перешкодити мобілізації;

д) дезорганізація постачання міст і промислових центрів, організація страйків, повстання робітників і селян;

е) організація банд;

ж) організація осередків в армії і флоті;

з) розвиток масового та індивідуального терору, вбивства відомих комуністів, терор проти ГПУ;

і) поширення посиленим порядком пропагандистських брошур та інше;

к) організація центрального революційного українського комітету, який на місці буде керувати повстанням проти більшовиків.

IV

Реалізація цього плану вимагає великих фінансових коштів, і без допомоги іноземної держави український уряд не може його виконати. Засоби, які в нього є, забезпечили йому 13 років роботи, але не дозволяють розвинути свою активність, як цього вимагає момент.

Надія на співпрацю з Японією дозволяє нам розраховувати на її фінансову допомогу у вигляді позик: а) фінансової, 6) товарної.

Сума, тривалість позики, умови і гарантії будуть встановлені змішаною комісією.

Україна, незважаючи на її великі природні багатства, була настільки оголена політичним і економічним більшовицьким загарбанням, що протягом багатьох років буде відкритим ринком для іноземного імпорту. До того ж фінансова й економічна стабілізація вимагатиме тривалої допомоги іноземних капіталів і фахівців.

Український уряд сподівається, що економічна і технічна співпраця між Японією і Україною стане вельми жвавим.

V

Питання, порушені в цій доповіді, дають лише основний нарис плану Українського уряду на найближче майбутнє. Багато чого буде залежати від моменту виникнення конфлікту між Японією і Радянським Союзом. Але навіть якщо конфлікт відстрочиться або на даний момент буде врегульований мирним шляхом, що задовольняє Японію, український уряд не втрачає надії, що японські кола, зацікавлені в ослабленні СРСР, підтримають акцію визволення України та створення її незалежної держави. Факт відходу України мимоволі буде стимулювати національний рух Кавказу і Туркестану, створюючи нові політичні угруповання на Сході Європи, і полегшить Японії її завдання в Азії.

Представляючи від імені уряду Української Демократичної Республіки цю доповідь японським військовим колам, я твердо переконаний, що політична, економічна і військова співпраця між двома націями з'явиться «Фет Акомплія» (доконаним фактом) у найближчому майбутньому.

Володимир Мурський, представник уряду Української Демократичної Республіки Стамбул 9.XI. 1934 р.

Власне, усе, з чим у цьому Меморандумі звертався Мурський до японського аташе, було Маркові добре знайоме по Харбіну; там йому довелося виконувати повноваження Мурського у контактах із іншим японським чиновником, паном Танакою, тож Кривицький ні на мить не злукавив про дірки, пророблені українськими спецслужбами, які совєцькі агенти мусили поспіхом затуляти, бо виникали усе нові й нові…

Другий документ, від 3 липня 1930 року, за підписом Олександра Удовиченка був по суті Повноваженням, наданим Вищою Радою українських емігрантів у Європі Вячеславу Прокоповичу до Вселенського Патріарха Фотія Другого, і підтверджував його повноваження отримати з рук Патріарха томос для українців на власну автокефалію.

Марко з тугою перечитував пожовклі аркуші. Тоді здавалося, усе задумане було таким близьким і здійсненим! Нагла смерть Мурського і кончина Фотія завадили цим планам. Швед заховав аркуші до книги, повернувся до Лізи і простягнув їй ту схованку.

— Люба, візьми ось, поклади до своїх речей. Тільки твоїх мальовидел і пудрениць розкиданих всюди не вистачало! І це… — простягнув він Лізі колоду карт.

Мовчав якусь мить. Потім важко видихнув. Дістав записника і щось написав на окремому аркуші. Простягнув записник Лізі.

Елізабет підвела на Марка сповнений жалю погляд. Швед приклав пальця їй до уст, мовчки похитав головою. Далі витягнув з кишені запальничку, вирвав списаного аркуша і підпалив його.

У двері постукали.

— Гере Макміллан, на вас у холі чекає гер Дітріх. Приїхав по вас, — проказав хлопець-посильний, як тільки Марко прочинив двері, — сказав, щоб ви поспішали, бо то дуже важливо.

— Почалось… — мовив Марко безрадісно. — Почалось… Ну, я пішов, Лізо.

Нахилився, поспіхом чоломкнув її у чоло. За мить, прихопивши записника, документи і фотографічний апарат, він вийшов, зачинивши за собою двері готельного номера.