* * *

— Дітріха ще не було? — поцікавився Швед у Елізабет просто з дверей тільки-но увійшовши до вітальні.

— Ні… — похитала головою вона, переводячи погляд то на похмуре Маркове обличчя, то на стару пошарпану книгу, яку він тримав у руках.

— Щось трапилось?

— Усе потім, — тихо проказав він, — вибач…

Ліза щільніше загорнулася у теплий плед. Сиділа, підібгавши ноги у кріслі, і читала. У такі хвилини, коли Марко був суворим і мовчазним, вона завжди почувалася ніяково. Власне, у цій поїздці вона почувалася ніяково як ніколи.

У Лондоні таке відчуття було б легко притлумити: достатньо поїхати на роботу чи займатися з Маргаритою. У просторому будинку Сеймурів їм усім було достатньо місця й засобів, щоб зайняти себе чимось цікавим, полишивши Марка у батьковому кабінеті, в спокої, наодинці з роботою і думками. Але тут, у готельному номері, вона не мала куди подітися. Хіба просто мовчки втупитися у книгу, зрідка глипаючи на нього і намагаючись зрозуміти причину його похмурості…

Він вийшов із готелю у доброму настрої, отже дорогою до телеграфу і назад мало щось таке трапитися.

Марко тим часом сів ближче до вікна за стіл, спиною до неї, відгородившись від її поглядів. Поклав книгу перед собою. Згідно з обкладинкою, то була раритетна збірка німецьких казок, виданих іще в середині дев’ятнадцятого століття. Однак частина пожовклих сторінок, попередньо склеєних поміж собою, була ретельно видалена за допомогою різака, перетворивши книгу у справжній сховок.

Марко дістав із того заглиблення складені у кілька разів аркуші. Якщо Кривицький хотів засвідчити свою готовність співпраці, то він не дуже старався, надавши те, що Марко і так знав.

Перший документ був німецькою, вочевидь, копія, знята кимось спеціально на прохання Кривицького, і являв собою повідомлення Мурського для німецької розвідки в Туреччині про його контакти з японським аташе Кандою. У такий спосіб Мурський інформував німців про серйозність роботи своєї організації в межах і за межами СРСР.

Документ містив чітку програму дій У HP за кордоном і в совєцькій Україні, ретельно розписуючи проведення усіх можливих терористичних, диверсійних і шкідницьких актів. Текст і справді був складений Мурським. Марко впізнавав стиль його викладу. Тож заглибився у читання.


МЕМОРАНДУМ

представника українців у Стамбулі Мурського

японському військовому аташе в Туреччині пану Канді


Історія останніх років прекрасно довела всім неупередженим, що вирішення російської проблеми та подальший смертельний удар по комунізму були можливі лише шляхом збройного конфлікту, а не завдяки безплідним дискусіям і конференціям або дружнім пактам з Радянською Росією.

Народи, які підпали у підпорядкування більшовикам і зацікавлені в розчленуванні Росії, стежать дуже уважно і з глибокою симпатією за розвитком японських дій на Далекому Сході. Вони твердо сподіваються, що майбутній японо-радянський конфлікт, катастрофічний для Росії, закінчиться остаточним розчленуванням останньої на національні держави: Україна, Кавказ, Туркестан та інші, виведе з гри контрагента, політичні і економічні методи якого були завжди як для Європи, так і для Азії невичерпним джерелом інтриг і криз. Через це український народ нетерпляче чекає цього конфлікту як початку реалізації його ідеалів і виправлення тих помилок, які заподіяні договорами і лестощами більшовиків із цивілізованими націями.

Уряд Української Демократичної Республіки, який перебуває у вигнанні з 1920 року, надає цьому конфлікту абсолютно виняткову важливість — він може дати свободу для нашої батьківщини.


І

Український уряд прагне базувати свої плани на наступних даних:

При виникненні конфлікту між Радянською Росією і Японією більшовики мобілізуються і перші виступлять на боротьбу з японцями. Негайно ж спалахнуть повстання на Україні, Кавказі і Туркестані, які перетворяться в національну революцію. Український уряд, підтримуваний Японією, Польщею та Румунією, буде постачати повстанцям зброю і військові інструкторські кадри. На Далекому Сході повстануть також українці, які мешкають в Амурській області. Будуть організовані з військовополонених українські та добровольчі загони для активної боротьби. У разі потреби Український уряд має в своєму розпорядженні кадрових офіцерів і поручників старої національної армії. З іншого боку, в разі конфлікту з Росією можна буде сформувати військові добровольчі загони з українців, які проживають у Польщі, США й Канаді, і які по проходженню військової служби вже отримали вишкіл.

Підписання Польщею і Румунією пакту про ненапад із СРСР змінило ці плани. Надія на підтримку з боку цих країн стала сумнівною, хоча і не виключена. Неминучість російсько-японського конфлікту, проте, настільки змінить обставини і політичні розрахунки Європи, що численні договори стануть знеціненими. Немає жодних підстав вважати, що будь-хто, найменше Польща, бажає активно стати на боці більшовиків. У кращому випадку вона заявить про сприятливий нейтралітет, який не завадить лімітрофним українцям (понад 6 мільйонів жителів у Східній Галичині та на Волині) таємно організуватися для антирадянської акції на користь України.

Болгарія, споріднена з Україною країна, дотепер не взяла на себе ніяких безпосередніх або опосередкованих зобов'язань щодо більшовиків. Вона буде блискучою базою для підготовчих робіт і для формування військових кадрів і збройних баз, якщо з яких-небудь причин це неможливо зробити в більш близьких до України країнах. Численна українська еміграція, яка перебуває нині там, буде ядром майбутніх формацій.

Для негайної військової акції в Україні Туреччина не становить прямої важливості, але вона виявиться першорядним фактором у кавказькій війні. Проте українці повинні інтенсифікувати вже розпочату політичну діяльність у Туреччині.

Що стосується Далекого Сходу, Український уряд пропонує свої послуги за згодою і допомогою урядів Японії та Маньчжоу-Го для створення на території Далекого Сходу бази для формації українських загонів, як це було зроблено в Німеччині під час Великої війни. Північ Маньчжоу-Го, довколишня до провінції Амура, населена переважно українцями, являє собою прекрасний ґрунт для антиросійських акцій.

Український уряд, працюючи в контакті з народами Кавказу і Туркестану, має мимоволі координувати з ними свої політичні і військові дії і згодом буде мати у своєму розпорядженні їхні можливості в Туреччині і Персії.

Важливість моменту зобов'язує Український уряд розширити та інтенсифікувати свою діяльність і взятися до реалізації своїх планів.


II

Політична діяльність Українського уряду в екзилі головним чином полягає в пропаганді у політичних колах світу розчленування Росії і створення незалежної Української держави. З цією метою український уряд користується:

1) територією Женеви, тобто Лігою Націй і міжнародними організаціями при ній;

2) антиросійською й антикомуністичною позицією Польщі та Румунії. Допомога Польщі була виключно цінною, і навіть висновок пактів з Радами її не перервав, змусивши її ще більш законспірувати;

3) Парижем як політичним центром Західної Європи, де працюють українська дипломатична місія, делегація Грузії і Комітет незалежності Кавказу;

4) політичною діяльністю своїх представників у Брюсселі, Празі, Софії, Бухаресті, Стамбулі та українських організацій в різних країнах Європи й Америки.

Для найближчого майбутнього Український уряд передбачає:

а) створення своїх представництв у Токіо, Харбіні, Берліні, Лондоні, Будапешті, Римі, Вашингтоні та в одній із балтійських країн;

б) інтенсифікацію діяльності існуючих представництв;

в) видання політичного щоденника французькою мовою в Женеві чи Парижі й українською мовою в Харбіні;

г) посилення проукраїнської пропаганди у світовій пресі;

д) розвиток діяльності українського бюро преси;

е) у випадку укладення японо-німецької угоди проти Росії Український уряд вважає абсолютно необхідною серйозну пропаганду в Німеччині.


ІІІ

Підготовчі заходи, передбачені Українським урядом, які слугуватимуть приводом до революційного руху і військової акції в Україні, такі:


1. За кордоном:

а) установлення нових пунктів зв’язку на польських кордонах, у Румунії і Маньчжоу-Го і посилення діяльності вже існуючих;

б) забезпечення цих пунктів зброєю і амуніцією для переправлення в Україну;

в) організація збройних і матеріальних баз;

г) організація сучасних військових курсів для офіцерів і поручників (українських);

д) організація військових загонів і кадрів майбутньої Української армії;

е) організація санітарної служби та загонів Червоного Хреста;

ж) організація комерційної місії, яка займається накопиченням провізії і товарів для перевідправки поза строками в Україну у міру їхнього постачання. Цей захід справить глибоке враження на зубожіле і дезорієнтоване протягом довгих років комуністичною пропагандою населення.


2. В Україні:

а) організація саботажу в колгоспах і радгоспах;

б) руйнування залізничних шляхів сполучення і мостів, катастрофи поїздів тощо;

в) підпали військових складів, збройних і амуніційних сховищ;

г) сіяння паніки серед населення міст та сіл із метою перешкодити мобілізації;

д) дезорганізація постачання міст і промислових центрів, організація страйків, повстання робітників і селян;

е) організація банд;

ж) організація осередків в армії і флоті;

з) розвиток масового та індивідуального терору, вбивства відомих комуністів, терор проти ГПУ;

і) поширення посиленим порядком пропагандистських брошур та інше;

к) організація центрального революційного українського комітету, який на місці буде керувати повстанням проти більшовиків.


IV

Реалізація цього плану вимагає великих фінансових коштів, і без допомоги іноземної держави український уряд не може його виконати. Засоби, які в нього є, забезпечили йому 13 років роботи, але не дозволяють розвинути свою активність, як цього вимагає момент.

Надія на співпрацю з Японією дозволяє нам розраховувати на її фінансову допомогу у вигляді позик: а) фінансової, 6) товарної.

Сума, тривалість позики, умови і гарантії будуть встановлені змішаною комісією.

Україна, незважаючи на її великі природні багатства, була настільки оголена політичним і економічним більшовицьким загарбанням, що протягом багатьох років буде відкритим ринком для іноземного імпорту. До того ж фінансова й економічна стабілізація вимагатиме тривалої допомоги іноземних капіталів і фахівців.

Український уряд сподівається, що економічна і технічна співпраця між Японією і Україною стане вельми жвавим.


V

Питання, порушені в цій доповіді, дають лише основний нарис плану Українського уряду на найближче майбутнє. Багато чого буде залежати від моменту виникнення конфлікту між Японією і Радянським Союзом. Але навіть якщо конфлікт відстрочиться або на даний момент буде врегульований мирним шляхом, що задовольняє Японію, український уряд не втрачає надії, що японські кола, зацікавлені в ослабленні СРСР, підтримають акцію визволення України та створення її незалежної держави. Факт відходу України мимоволі буде стимулювати національний рух Кавказу і Туркестану, створюючи нові політичні угруповання на Сході Європи, і полегшить Японії її завдання в Азії.

Представляючи від імені уряду Української Демократичної Республіки цю доповідь японським військовим колам, я твердо переконаний, що політична, економічна і військова співпраця між двома націями з'явиться «Фет Акомплія» (доконаним фактом) у найближчому майбутньому.

Володимир Мурський, представник уряду Української Демократичної Республіки Стамбул 9.XI. 1934 р.


Власне, усе, з чим у цьому Меморандумі звертався Мурський до японського аташе, було Маркові добре знайоме по Харбіну; там йому довелося виконувати повноваження Мурського у контактах із іншим японським чиновником, паном Танакою, тож Кривицький ні на мить не злукавив про дірки, пророблені українськими спецслужбами, які совєцькі агенти мусили поспіхом затуляти, бо виникали усе нові й нові…

Другий документ, від 3 липня 1930 року, за підписом Олександра Удовиченка був по суті Повноваженням, наданим Вищою Радою українських емігрантів у Європі Вячеславу Прокоповичу до Вселенського Патріарха Фотія Другого, і підтверджував його повноваження отримати з рук Патріарха томос для українців на власну автокефалію.

Марко з тугою перечитував пожовклі аркуші. Тоді здавалося, усе задумане було таким близьким і здійсненим! Нагла смерть Мурського і кончина Фотія завадили цим планам. Швед заховав аркуші до книги, повернувся до Лізи і простягнув їй ту схованку.

— Люба, візьми ось, поклади до своїх речей. Тільки твоїх мальовидел і пудрениць розкиданих всюди не вистачало! І це… — простягнув він Лізі колоду карт.

Мовчав якусь мить. Потім важко видихнув. Дістав записника і щось написав на окремому аркуші. Простягнув записник Лізі.


«Я сьогодні дізнався від Гінзбурга, що усі ті смерті нашої резидентури у Стамбулі не були випадковими. Сталін наказав усіх потруїти. Якимось новим, винайденим на Луб'янці хімікатом. Його випари викликали рак. Від раку вони усі померли протягом кількох років…»


Елізабет підвела на Марка сповнений жалю погляд. Швед приклав пальця їй до уст, мовчки похитав головою. Далі витягнув з кишені запальничку, вирвав списаного аркуша і підпалив його.

У двері постукали.

— Гере Макміллан, на вас у холі чекає гер Дітріх. Приїхав по вас, — проказав хлопець-посильний, як тільки Марко прочинив двері, — сказав, щоб ви поспішали, бо то дуже важливо.

— Почалось… — мовив Марко безрадісно. — Почалось… Ну, я пішов, Лізо.

Нахилився, поспіхом чоломкнув її у чоло. За мить, прихопивши записника, документи і фотографічний апарат, він вийшов, зачинивши за собою двері готельного номера.

Загрузка...