Джерело

Розділ 47

Літак Кірша Gulfstream G550 ішов на посадку над Барселоною, а тим часом Роберт Ленґдон допив уже другу велику чашку кави й дивився на рештки імпровізованої вечері, яку вони з Амброю спорудили з того, що знайшли серед запасів на борту: горіхів, рисових хлібців, усіляких веганських батончиків, які професорові здавалися всі на один смак.

Навпроти Амбра допивала другий келих червоного вина й мала значно спокійніший вигляд.

— Дякую, що вислухав… — сором’язливо промовила вона. — Як ти розумієш, я ні з ким не могла говорити про Хуліана…

Ленґдон кивнув; він щойно почув про те, як Хуліан улаштував телевиставу з пропозицією.

«Справді, вибору в неї не було», — розсудив Ленґдон, чудово розуміючи, що Амбра не могла осоромити майбутнього короля Іспанії на національному телебаченні.

— Звичайно, коли б я знала, що він так поспішить із пропозицією, — сказала Амбра, — то розповіла б йому, що не можу мати дітей. Але все сталося без попередження. — Вона похитала головою й печально подивилась у вікно. — Мені він подобався. Не знаю, може, це просто…

— Чари високого, могутнього, прекрасного принца? — незграбно наважився пожартувати Ленґдон.

Амбра тихо розсміялася й подивилася на нього.

— Справді, цього йому не позичати. Не знаю, мені він здавався хорошим. Може, трохи замкнений, але романтик… Такий би ніколи не доклав руку до вбивства Едмонда.

У Ленґдона було відчуття, що Амбра має рацію. Принц нічого не виграв від смерті Едмонда, а вагомих доказів його причетності немає — тільки анонімний дзвінок із палацу з проханням додати до запрошених адмірала Авілу. Наразі найбільш вірогідною здавалася причетність єпископа Вальдеспіно, який першим дізнався, що саме відкрив Едмонд, і мав час скласти план, аби його зупинити, розуміючи шкоду Кіршевого відкриття для світових релігій.

— Очевидно, мені не можна виходити за Хуліана, — спокійно мовила Амбра. — Я все думаю, що він розірве заручини, знаючи, що я не можу мати дітей. Історія нашого королівського роду триває вже чотириста років, і щось мені підказує, що заради директорки музею в Більбао її не будуть обривати…

З колонок над сидіннями почулося потріскування — і пілоти оголосили, що настав час готуватися до посадки в Барселоні. Знервована думками про принца, Амбра підвелася й почала наводити лад у салоні: помила посуд, прибрала недоїдки.

— Професоре! — почувся з телефона голос Вінстона. — Гадаю, вам варто мати на увазі, що зараз інтернетом ходить новина про таємний зв’язок між єпископом Вальдеспіно і вбивцею адміралом Авілою.

Ленґдону просто відібрало мову.

— На жаль, це ще не все, — додав Вінстон. — Як вам відомо, на таємній зустрічі Кірша з єпископом Вальдеспіно були присутні ще двоє представників високого духовенства: відомий рабин і шанований імам. Учора вночі імама знайшли мертвим у пустелі під Дубаєм. А кілька хвилин тому прийшло тривожне повідомлення з Будапешта: рабина, схоже, знайшли мертвим — нібито від серцевого нападу.

Ленґдон був ошелешений.

— Блоґери, — продовжив Вінстон, — уже ставлять під питання такий збіг обставин: ці дві смерті сталися буквально протягом однієї доби.

Ленґдон кивнув, не вірячи своїм вухам. Так чи інак, а єпископ Антоніо Вальдеспіно тепер залишився єдиною живою людиною, яка знає, що саме відкрив Кірш.

——

Коли шасі літака Gulfstream G550 торкнулися злітної смуги аеропорту Сабадель на пагорбах під Барселоною, Амбра, на велике полегшення, не побачила жодних папараці чи журналістів. Едмонд казав, що, буцімто для уникнення зустрічей із шаленими фанатами в головному барселонському аеропорту Ель-Прат він умисне тримає свій літак при цьому маленькому летовищі. Проте Амбра розуміла: причина в іншому. Насправді Едмондові дуже подобалася увага, а користувався він аеропортом Сабадель, аби мати привід проїхатися додому звивистою дорогою в улюбленій спортивній машині марки «Тесла» моделі X P90D, нібито особисто йому подарованій Ілоном Маском. Подейкували, що Едмонд колись пропонував своїм пілотам перегони на злітній смузі: літак проти «тесли» — але ті порахували й відмовилися.

«Мені бракуватиме Едмонда», — печально думала Амбра. Так, він був самозакоханим нахабою, але його блискуча уява заслуговувала зовсім не на те, що сталося цього вечора. «Можу тільки сподіватися, що ми вшануємо його пам’ять, оприлюднивши відкриття».

Коли літак опинився в приватному ангарі Едмонда і двигуни було вимкнено, Амбра побачила: усе спокійно. Схоже, їх із професором Ленґдоном ще не запеленгували.

Спускаючись трапом, Амбра глибоко дихала, намагаючись прояснити голову. Другий келих подіяв так, аж вона вже шкодувала, що його випила. Ставши на цементну підлогу ангара, вона похитнулася — і відчула на плечі міцну, надійну руку Ленґдона.

— Дякую, — прошепотіла вона, усміхнувшись професорові: той, напившись кави, навпаки, був бадьорий і насторожений.

— Треба якомога швидше зникнути з очей, — сказав Ленґдон, помітивши блискучий чорний позашляховик у кутку ангара. — Чи не про цю машину ти мені казала?

Амбра кивнула:

— Таємна любов Едмонда.

— Дивні номери.

Амбра подивилася на номерний знак і всміхнулася:

E-WAVE

— Едмонд, — пояснила вона, — розповів мені, що Google і NASA нещодавно розробили революційний суперкомп’ютер під назвою D-Wave — один із перших у світі «квантових» комп’ютерів. Він мені пробував це пояснити, але я заплуталася: щось про суперпозицію і квантову механіку, про принципово новий тип машини. У кожному разі, Едмонд сказав, що хоче створити щось таке, до чого системі D-Wave як до неба. Той новий комп’ютер він збирався назвати E-Wave.

— E — від імені Едмонд, — зазначив Ленґдон.

«А ще E — наступна літера після D», — подумала Амбра, згадуючи історію Едмонда про комп’ютер із фільму «2001: Космічна одіссея», який, за переказами, назвали HAL, аби він на одну літеру передував IBM.

— А ключ від машини? — спитав Ленґдон. — Ти казала, що знаєш, де він схований.

— Ключ не потрібен, — Амбра взяла телефон Едмонда. — Місяць тому він показував мені, як це робиться.

Вона торкнулась екрана, запустила додаток Tesla і знайшла команду виклику. Моментально фари авто в кутку засвітились, і «тесла» безгучно під’їхала до них і зупинилася. Ленґдон схилив голову набік; його дещо напружувала перспектива подорожі машиною, яка їздить сама.

— Не хвилюйся, — запевнила його Амбра. — Я зроблю так, щоб ти її вів до дому Едмонда.

Ленґдон кивнув і почав обходити машину, аби зайняти водійське місце. Ставши перед машиною, він знову поглянув на номери й засміявся. Амбра одразу зрозуміла, що його розвеселило: на рамці номерного знака в Едмонда було написано: «…і технарі успадкують землю».

— У цьому весь Едмонд, — сказав Ленґдон, сідаючи за кермо. — От уже хто не був схильний до скромності…

— Він обожнював цю машину, — мовила Амбра, сідаючи біля Ленґдона. — Вона повністю електрична і швидша за «феррарі».

Ленґдон знизав плечима, роздивляючись високотехнологічну панель управління.

— Ну, я не такий уже й фанат автомобілів…

— Скоро будеш! — з усмішкою запевнила його Амбра.