Сарек

Розділ 9　

Через кілька годин ми лежали в купе на Генріковій полиці, притиснувшись одне до одного, і я відчувала на своїй потилиці його м’яке, ніжне дихання. Світло було вимкнено, але мої очі звикли до темноти, до того ж смужки світла проникали крізь нещільне жалюзі та вентиляційну решітку дверей. Вагон хитало й трохи трусило. Ритм коліс був заспокійливим та присипляв. Я мала б виспатися, сіле не могла позбутися тривоги після інциденту у вагоні-ресторані.　

Ми випили все, що було на Генріковій таці, з’їли всі чипси й цукерки. Довго й уважно слухали розповіді Якоба про його подорожі Сареком, ахали, прагнучи показати, що на нас справила велике враження його історія про те, як він і кілька друзів здійснили епічний перехід через Сарек. Невдовзі його настрій покращився, і приблизно за годину він навіть розщедрився та купив ще партію напоїв. Ми випили ще, і всі трохи сп’яніли. Якоб трохи двозначно пожартував на мою адресу, попри те, що там були Мілена та Генрік. Але я засміялася, і його карі очі заблищали.　

Ми останніми покинули ресторан і розійшлися друзями, передчуваючи пригоди в Сареку.　

Ймовірно, Генріку ті посиденьки був потрібні більше, ніж усім нам. Це було геть несхоже на нього — втрачати самовладання. Якби він залишався тверезим, його б охопили сором і збентеження, але кілька чарок дозволили йому дивитися на те, що сталося між ним та Якобом із певним гумором аж поки ми повернулися до нашого купе. І, здавалося, ніби він щиро погоджувався зі зміною плану й насправді з нетерпінням чекав походу.　

Зрештою все налагодилося, тож чому я досі почувалася неспокійно? Було щось невловиме, що я не могла збагнути.

Я думаю, що частково це відбувалося тому, що в принципі, усе, що сталося сьогодні за столом було мені знайомим ще з дитинства. Надто знайомим. Коли одна людина над міру засмучується, а всі інші щосили намагаються повернути їй гарний гумор. Тому що ти знаєш, що якщо ти цього не зробиш, усе стане у стократ гірше. Бо ця людина сама не зупиниться, вона перейде всі межі та подвоїть ставки. А платити за ними доведеться всім іншим.　

Я також мала невелике занепокоєння щодо того, де насправді працює Якоб.　

Я була майже на сто відсотків впевнена, що Мілена сказала БКГ. Майже на сто відсотків. Якби я переплутала літери Б і П, то гаразд, я могла недочути. Але Г і В?　

Я мимохіть подумала про те, чи могла Мілена навмисно назвати мені Бостон Консалтінг Груп, щоби похизуватися, що її новий хлопець нібито працює у всесвітньо відомій компанії, і відразу ж відкинула це припущення. Про це годі було говорити. Вона просто не була такою.　

Залишалася ще ймовірність того, що вона сама неправильно розчула, коли Якоб сказав їй назву своєї компанії. Це могло бути.　

Або.　

Він сказав БКГ і сподівався, що ніхто не помітить його брехні, але про всяк випадок надрукував візитівки з абревіатурою БКВ.　

Гм.　

Так міг би вчинити повний дурень, а мені Якоб аж ніяк не здався дурним.　

Поїзд уповільнив рух. Колеса змінили свій ритм, і невдовзі потяг ривком зупинився, через що вагон сильно качнувся. Була цілковита тиша, якщо не рахувати клацання радіатора в нашому купе. Генрік і далі спав. Я обережно, щоб не розбудити його, вислизнула з його обіймів. Взяла телефон і сіла на розкладне сидіння.

Я зайшла на allabolag.se — веб-сайт зі списком компаній у Швеції, і ввела в пошук БКВ. Відразу побачила, що у Фалькенберзі було кілька різних фірм із такою назвою, зокрема, одна з них надавала сантехнічні послуги, інша продавала електротовари, був також і музичний магазин. Ага, ось і консультаційна фірма — і я перейшла за покликанням.　

Оборот за останній фінансовий рік: 116 000 крон. Прибуток 2 750 крон. Власника звали Стефан Якоб Йоханссон.　

У роті пересохло від хвилювання. Мені більше не хотілося спати. Я розуміла, що натрапила на слід чогось важливого.　

Хто ти насправді, Якобе?　

Оборот 116 000, а прибуток 2 750. Ймовірно, різницю склав зарплатний фонд — 113 000 крон, включно з внесками державного страхування та іншими податками. Судячи з кількості персоналу, місячна зарплата після сплати податків складала близько 7000 крон — на таку суму практично неможливо було прожити, особливо в Стокгольмі. Звісно, що власник Стефан Якоб Йоханссон цілком міг мати інші джерела доходу, але Якоб Тессін представився консультантом БКВ так, наче саме там щодня заробляв собі на хліб із маслом.　

І хіба він не говорив Генріку про те, що надто важко працює, навіть часто у вихідні? Якщо він так працював і заробляв жалюгідні 7000 на місяць, то він був або найбільш недоплачуваним консультантом у Швеції, або найбільш неефективним.　

І хто такий той Стефан Якоб Йоханссон? А може це ти, Якобе?