Янголи і демони

81

Телевізор у кабінеті папи — «Гітачі» з величезним екраном — був схований у спеціальній шафі, що стояла в ніші навпроти стола. Тепер дверцята шафи відчинили, і всі з’юрмилися довкола. Вітторія й собі підійшла ближче. Коли екран нагрівся, на ньому з’явилась молода симпатична репортерка — брюнетка з карими очима.

— Ви дивитеся новини Ем-ес-ен-бі-сі, — оголосила вона. — Я Келлі Горан-Джонс, веду прямий репортаж із Ватикану. — Позаду неї було видно собор Святого Петра, що світився вогнями на тлі нічного неба.

— Це не прямий репортаж! — обурився Рошер. — Це архівний запис! Зараз світла в соборі немає.

Оліветті шикнув, щоб той замовк.

— Цього вечора під час виборів папи у Ватикані відбулися жахливі події, — суворим тоном вела далі репортерка. — Нам повідомили, що в Римі по-звірячому вбито двох членів колегії кардиналів.

Оліветті тихо вилаявся. Раптом у дверях кабінету з’явився захеканий гвардієць.

— Командире, на центральному комутаторі обривають телефони. Усі хочуть знати нашу офіційну позицію щодо…

— Поклади слухавку, — наказав Оліветті, не відводячи погляду від екрана.

— Але, командире… — завагався гвардієць.

— Роби, що наказано!

Гвардієць зник.

Вітторії здалося, що камерарій хотів було щось сказати, але передумав. Натомість він подивився на Оліветті довгим, пильним поглядом, а тоді знову повернувся до телевізора.

Ем-ес-ен-бі-сі тепер прокручувала запис: швейцарські гвардійці виносять тіло кардинала Ебнера з церкви Санта-Марія дель Пополо і пхають в «альфа-ромео». Запис на кілька секунд завмер: збільшеним планом показують оголене тіло кардинала. Наступної миті воно зникає в багажнику.

— Що за негідник усе це відзняв? — сердито спитав Оліветті.

А репортерка говорила далі:

— За нашою інформацією, це тіло кардинала Ебнера з Франкфурта. Люди, що несуть його, — швейцарські гвардійці Ватикану. — Складалося враження, що репортерка з усіх сил намагається здаватися засмученою. Оператор показав її обличчя великим планом, і вона спохмурніла ще більше. — А тепер Ем-ес-ен-бі-сі хоче попередити глядачів, що кадри, які ми зараз покажемо, дуже відверті і, можливо, не всім варто їх дивитися.

Вітторія фиркнула. Ця вдавана турбота про глядачів насправді була найпотужнішою рекламою — після такого «попередження» ще ніхто ніколи не перемикав каналу.

— Повторюю, наступні кадри можуть шокувати декого з глядачів, — іще раз наголосила репортерка.

— Які ще кадри? — запитав Оліветті, звертаючись до екрана. — Ви ж щойно показали…

На екрані з’явилося двоє. Вони пробиралися крізь натовп на майдані Святого Петра. Вітторія відразу впізнала себе з Робертом. У кутку дрібними літерами було написано: МАТЕРІАЛ НАДАЛА КОМПАНІЯ БІ-БІ-СІ. Чути було, як дзвонить дзвін.

— Ой ні, — вголос мовила Вітторія. — Ой… ні…

Камерарій розгубився. Повернувся до Оліветті.

— Здається, ви сказали, що конфіскували цю плівку!

Раптом почувся наляканий крик дитини. На екрані з’явилася дівчинка, вона показувала пальчиком на якогось закривавленого бомжа. Тоді в кадрі знову виник Роберт Ленґдон. Він намагався заспокоїти дитину. Зображення стало різкішим.

Усі, хто зібрався в кабінеті папи, затамувавши подих, стежили за драмою, що розгорталася в них на очах. Кардинал падає обличчям на граніт. З’являється Вітторія. Вона щось кричить. Кров. Тавро. Жалюгідна спроба зробити штучне дихання.

— Ці страшні кадри, — вела далі репортерка, — відзнято лише кілька хвилин тому на майдані Святого Петра. Наше джерело повідомило, що це тіло кардинала Ламассе з Франції. Чому він не на конклаві і як опинився там у такому лахмітті — залишається таємницею. Ватикан наразі відмовляється будь-що коментувати. — Запис знову пішов з початку.

— Відмовляється коментувати? — обурився Рошер. — Та дайте ж нам хоч отямитися!

Репортерка заговорила знову, стурбовано наморщивши чоло:

— Мотиви цих убивств Ем-ес-ен-бі-сі мусить іще з’ясувати, однак наші джерела повідомляють, що відповідальність за злочини взяла на себе організація із назвою «Ілюмінати».

— Що?! — вибухнув Оліветті.

— …довідатися більше про цю організацію ви зможете, відвідавши наш сайт…

— Non è possibile! — заявив Оліветті та перемкнув телевізор на інший канал.

На новому каналі репортаж вів латиноамериканець.

— …сатанинський культ із назвою «Ілюмінати», що, на думку деяких істориків…

Оліветті почав гарячковито натискати кнопки на пульті дистанційного управління. На всіх каналах ішов прямий репортаж із Рима. Більшість репортерів говорили англійською.

— …швейцарські гвардійці виносять із церкви тіло. За нашою інформацією, це труп кардинала…

— …світло в соборі і музеях відімкнули. Залишається здогадуватись…

— …запросили фахівця з таємних організацій Тайлера Тінґлі, щоб розпитати про це дивне відродження…

— …чутки, що сьогодні заплановано ще два вбивства…

— …тепер невідомо, чи не зник також і найімовірніший претендент на папський престол кардинал Бадджіа…

Вітторія відвернулась. Усе відбувалося надто швидко. За вікном уже майже стемніло, а людська трагедія, наче магніт, притягувала до Ватикану більше й більше людей. Натовп під вікнами папського палацу щосекунди густішав, у нього вливався потік перехожих. Тим часом на майдан прибували нові журналісти. Вони розвантажували свої мікроавтобуси й намагалися зайняти вигідні місця.

Оліветті відклав пульт дистанційного управління і повернувся до камерарія.

— Сеньйоре, не уявляю, як це все могло статися. Ми ж конфіскували плівку, що була в камері!

Камерарій був такий приголомшений, що не міг говорити.

Усі мовчали. Швейцарські гвардійці застигли, наче по команді «струнко».

— Виглядає на те, — нарешті втомлено сказав камерарій, — що, всупереч сподіванням, ми не спромоглися відвернути кризи. — Він подивився у вікно на море людей. — Я мушу виступити зі зверненням.

— Ні, сеньйоре, — похитав головою Оліветті. — Адже саме цього й домагаються ілюмінати — щоб ви підтвердили їхнє існування. Це зробить їх могутнішими. Ми мусимо мовчати.

— А як же ці люди? — Камерарій показав рукою у вікно. — Ще трохи — і тут будуть десятки тисяч. Тоді сотні. Якщо ми й надалі відмовчуватимемося, то вони опиняться в небезпеці. Я мушу їх попередити. Крім того, треба евакуювати колегію кардиналів.

— Маємо ще трохи часу. Зачекайте, доки капітан Рошер знайде антиматерію.

Камерарій повернувся до Оліветті.

— Ви що — намагаєтесь мені наказувати?

— Ні, я вам лише раджу. Якщо ви непокоїтесь за життя людей, що на майдані, то ми можемо оголосити про витік газу й очистити територію. Але визнати, що ми стали чиїмись заручниками, небезпечно.

— Командире, запам’ятайте раз і назавжди. Я ніколи не скористаюся своїми тимчасовими повноваженнями, щоб брехати світові. Якщо я щось оголошу, то це буде тільки правдою.

— Правдою? Ви розкажете, що терористи погрожують знищити Ватикан? Це лише послабить наші позиції.

Камерарій подивився на нього сердито.

— А вони можуть бути ще слабшими?

Раптом Рошер скрикнув, схопив дистанційне управління і збільшив гучність телевізора. Усі повернулися.

Репортерка Ем-ес-ен-бі-сі тепер здавалася стривоженою по-справжньому. Біля неї на екрані з’явилась фотографія покійного папи.

— …екстрене повідомлення. Цю інформацію ми щойно одержали від Бі-бі-сі… — Вона подивилась кудись убік, ніби бажаючи ще раз пересвідчитись, що справді має це оголосити. Очевидно, діставши підтвердження, вона знову повернулась до камери і похмуро продовжила: — Ілюмінати щойно взяли на себе відповідальність за… — Вона завагалася. — Вони взяли на себе відповідальність за смерть папи, що сталася п’ятнадцять днів тому.

Камерарій сторопів.

Рошер випустив із рук пульт дистанційного управління.

Вітторія не могла отямитись.

— Згідно з законами Ватикану, — вела далі репортерка, — покійним папам не роблять розтину. Тому заяву ілюмінатів неможливо ні справдити, ні спростувати. Проте ілюмінати стверджують, що причиною смерті папи був не інсульт, як повідомляв Ватикан, а отруєння.

У кабінеті запала тиша.

— Це безумство! Безсоромна брехня! — вибухнув Оліветті.

Рошер знову почав перемикати канали. Екстрене повідомлення, немов чума, передавалося від станції до станції. Усі переповідали те саме. Заголовки змагалися в сенсаційності.

УБИВСТВО У ВАТИКАНІ

ПАПУ ОТРУЇЛИ

САТАНА ПРОНИКАЄ В ДІМ БОЖИЙ

Камерарій відвів погляд від екрана.

— Боже, допоможи нам.

Рошер, перемикаючись із каналу на канал, натрапив на Бі-бі-сі.

— …дав мені інформацію про заплановане вбивство в Санта-Марія де Пополо…

— Зачекайте! — попросив камерарій. — Назад.

Рошер вернувся назад. На екрані з’явився поважний ведучий новин Бі-бі-сі. Поряд із ним була фотографія дивакуватого молодика з рудою борідкою. Під нею було написано: ҐЮНТЕР ҐЛІК — ПРЯМИЙ РЕПОРТАЖ З ВАТИКАНУ. Репортер, очевидно, говорив по телефону, і зв’язок був не дуже якісний.

— …мій оператор зняла епізод, як кардинала виносять з каплиці Кіджі.

— Хочу нагадати нашим глядачам, — сказав ведучий із Лондона, — що репортер Бі-бі-сі Ґюнтер Ґлік був першим, хто повідомив цю сенсаційну новину. Він двічі розмовляв по телефону з убивцею-ілюмінатом. Ґюнтере, ти кажеш, що вбивця телефонував тобі кілька хвилин тому і передав нове повідомлення від ілюмінатів?

— Атож.

— І він сказав, що ілюмінати якимось чином відповідальні за смерть папи? — Запитання ведучого прозвучало доволі скептично.

— Саме так. Той, хто дзвонив, стверджував, що папа помер не від інсульту, як вважає Ватикан. Насправді папу отруїли ілюмінати.

Усі присутні заціпеніли.

— Отруїли? — перепитав ведучий. — Але… але як?!

— Подробиць вони не повідомили, — відповів Ґлік. — Сказали тільки, що вбили його препаратом, відомим як… — почувся шурхіт паперів, — як гепарин.

Камерарій, Оліветті й Рошер збентежено переглянулися.

— Гепарин? — перепитав Оліветті. Він був явно стривожений. — Але хіба це не…

Камерарій сполотнів.

— Це ліки, які давали Папі.

— Папу лікували гепарином? — Вітторія була приголомшена.

— У нього був тромбофлебіт, — пояснив камерарій. — Щодня йому робили одну ін’єкцію.

— Але ж гепарин — це не отрута, — мовив Рошер спантеличено. — Чому ілюмінати заявляють…

— У великих дозах гепарин небезпечний, — сказала Вітторія. — Це потужний засіб проти зсідання крові. Надмірна доза може спричинити сильну внутрішню кровотечу і крововилив у мозок.

Оліветті подивився на неї підозріло.

— Звідки ви це знаєте?

— Гідробіологи дають цей препарат морським ссавцям, яких тримають у полоні, щоб запобігти утворенню в них тромбів від недостатньої активності. Бували випадки, коли тварини вмирали від передозування. — Вона помовчала. — У людини надмірна доза гепарину спричинила б симптоми, які легко можна прийняти за інсульт… Особливо якщо не вдаватися до розтину.

Камерарій був дуже занепокоєний.

— Сеньйоре, — звернувся до нього Оліветті, — хіба не очевидно, що все це — просто черговий рекламний трюк ілюмінатів? Неможливо припустити, щоб хтось передозував папі ліки. Ніхто ж не мав до нього доступу. Але навіть якби ми клюнули на цю приманку і захотіли спростувати їхню заяву, то як ми б це зробили? Закони Ватикану забороняють розтин. Та навіть якби ми наважилися зробити розтин, то й тоді нічого б не виявили. Ми побачили б у тілі лише сліди гепарину від щоденних ін’єкцій.

— Це правда. — Голос камерарія зазвучав різкіше. — Однак мене турбує дещо інше. Ніхто поза межами Ватикану не знав, що Його Святість приймає ці ліки.

На це ніхто нічого не відповів.

— Якщо він помер від передозування гепарину, — нарешті мовила Вітторія, — то в тілі мають бути відповідні ознаки цього.

Оліветті різко повернувся до неї.

— Міс Ветро, ви не чули, що я казав? Закони Ватикану забороняють автопсію папи. Ми не осквернятимемо тіло Його Святості лише тому, що ворог зробив провокаційну заяву!

— Я не мала на увазі… — знітилася Вітторія. Вона зовсім не хотіла виявити неповагу до папи. — Я в жодному разі не пропоную, щоб ви ексгумували тіло… — Вона змовкла. Раптом їй пригадалося щось, що Роберт казав у каплиці Кіджі. Він тоді мимохідь зауважив, що саркофаг з останками папи завжди залишають на поверхні землі і ніколи не цементують. Цей звичай походить іще з часів фараонів, коли вважалося, що закопування труни в землю навічно ув’язнює душу померлого. Цемент замінило тяжіння — кришки саркофагів нерідко важили сотні фунтів. Отже, подумала вона, з практичного погляду, було б нескладно…

— Що це за ознаки? — несподівано запитав камерарій.

Вітторія відчула, як її серце підскочило від страху.

— Передозування може спричинити кровотечу слизової оболонки рота.

— Що це означає?

— У жертви кровоточать ясна. Після смерті кров запікається і ротова порожнина чорніє. — Вітторія якось бачила фотографію, зроблену в одному з акваріумів у Лондоні, де дресирувальник помилково дав двом дельфінам-косаткам завелику дозу гепарину. Бездиханні тіла тварин плавали по поверхні басейну, у відкритих пащах виднілися чорні як сажа язики.

Камерарій нічого не відповів. Він відвернувся й подивився у вікно.

— Сеньйоре, якщо ця заява про отруєння — правда… — почав Рошер. У його голосі вже не чулося оптимізму.

— Це не може бути правдою, — відрізав Оліветті. — Ніхто зі сторонніх не мав доступу до Папи.

— Якщо це правда, — повторив Рошер, — і нашого святого отця отруїли, то це докорінно змінює ситуацію з пошуком антиматерії. Убивство папи означає, що ворог проник у Ватикан значно глибше, нім ми припускали. У такому разі навряд чи розумно обмежувати пошук тільки білими зонами. Якщо нашу систему безпеки скомпрометовано аж настільки, то ми можемо й не знайти контейнера з антиматерією вчасно.

Оліветті зміряв капітана холодним поглядом.

— Капітане, я вам скажу, що ми робитимемо.

— Ні, — несподівано повернувшись, сказав камерарій. — Це я скажу вам, що ми робитимемо. — Він подивився Оліветті просто у вічі. — Усе це зайшло надто далеко. За двадцять хвилин я прийму рішення, чи слід переривати конклав і евакуювати Ватикан. Моє рішення буде остаточним. Зрозуміло?

Оліветті не відреагував. Камерарій заговорив з притиском, наче відкрив у собі якесь приховане джерело енергії:

— Капітане Рошер, закінчуйте обшук білих зон. Про результат рапортуйте мені особисто.

Рошер кивнув, ніяково глянувши на Оліветті.

Тоді камерарій підкликав двох гвардійців.

— Я хочу якнайшвидше зустрітися з репортером Бі-бі-сі Ґюнтером Ґліком. Якщо ілюмінати йому дзвонили, то він може нам допомогти. Знайдіть його й приведіть сюди.

Двоє солдатів зникли за дверима.

Після цього камерарій звернувся до решти гвардійців.

— Панове, я не можу допустити нових жертв. До десятої години ви мусите знайти двох інших кардиналів і схопити виродка, винного в цих убивствах. Вам усе зрозуміло?

— Але, сеньйоре, — спробував сперечатися Оліветті, — ми не маємо поняття, де…

— Містер Ленґдон над цим працює. Я вірю, що він нам допоможе.

Із цими словами камерарій рішуче покрокував до дверей. Не зупиняючись, він показав на трьох гвардійців.

— А ви троє — ходімо зі мною.

Гвардійці скорилися. У дверях камерарій затримався і звернувся до Вітторії:

— Міс Ветро, ви теж. Прошу, ходімо зі мною.

— Куди ми йдемо? — Вітторія завагалась.

Він вийшов за двері.

— Навідати одного старого друга.