БотакЄ

Життя після революції

Ніхто не може знати механізмів якихось просвітлінь. Невідомо, що, як, коли зрушує цілу загату різних знань, досвідів, натяків, образів, сумнівів і так званих остаточних розв’язків. Скажімо, в цьому випадку все відбулося в сантехнічному антуражі. Але режисура такого штибу, звичайно, не має жодного стосунку до значущості просвітління чи до теми, про яку йдеться.

Спалах виглядав так - я користався публічним туалетом. По-перше, він був неприродно чистим. По-друге, наполягаю, декорація не має жодного асоціативного стосунку до вагомості подальшої заяви.

Просто в цьому місці цієї миті я побачив, що широка труба, яка скерована кудись униз, у каналізацію, є пластиковою і дрібноґофрованою, добрі складки. А тим часом від припливу свіжої води якоїсь миті, але так, що цей рух було видно окові, піднялася над білим бачком чорна штука, яку переважно треба натискати, щоби все було добре. Отож мала чинна модель світу. В таких випадках слід устигнути сказати найважливіше якнайшвидше. Бо все спонукає до сплаву, до спливу, до змиву. До очищення файлів.

Власне про файли. Комічність моєї ситуації полягає не в просвітлінні над трубою. Таке вже бувало. Вода взагалі сприяє наведенню різкості. Просто стає зрозуміло, що такого вже ніколи більше не буде. Не стосовно мого життя, а взагалі - ніколи. Бо цього неможливо передати в комп’ютерний спосіб.

Не можна вірити папірусам, написаним чотири тисячі років тому. Тоді якийсь учитель нарікав, що світ змінився невпізнанно, що його учні вже не такі, яким учнем був він сам. Не можна перейматися Римом, варварами, Ренесансом, паротягом, модерністами, атомною бомбою. Все це цілком укладається в розуміння давньоєгипетського вчителя.

Натомість просвітління дарує інше бачення. Візію того, що кілька років тому відбулася єдина за всю історію людства, всіх культур і цивілізацій, світових воєн і пандемій революція. Попросту якийсь переворот, який для людей, дозрілих до цієї революції, розчахнув світ надвоє. За простим тваринним принципом: це я ще розумію, а далі - ні. Першою ознакою цієї революції є те, що кожен з нас повинен знати те, що йому знати не слід. Тобто інформація переступила межі труб. Що означає зникнення такого поняття, як мудрість. А далі - похідні паралельні явища. Ми вимушені хотіти мати те, що нам зовсім не потрібно. Змушені мати те, що не зовсім потрібно. Ми мусимо потрапляти в такі місця світу, де не мали би ніколи бути. Ми повинні хотіти бувати в таких місцях, де нас зовсім не потрібно (зрозуміло, що таким самим місцем стає для когось те місце, де нам насправді слід би бути).

Очевидно, що після всього цього перевороту слова вода, повітря, земля, овоч означають уже щось цілком інше, ніж ще зовсім недавно.

Коли ж повертатися до просвітління, то воно полягало в усвідомленні чогось подібного стосовно моєї любої України. Це усвідомлення прикре, але може бути дуже лікувальним. Ми мусимо зрозуміти, що такої України, про яку мріялося, не буде вже ніколи. Власне через цей вселенський переворот. А драматичність теперішньої нашої ситуації полягає в цілковитій невідповідності української ідеї постреволюційному світові.

Якщо спрощувати, то виглядає так, що у своїх розрахунках стосовно побудови держави ми користуємося уявленнями й інструкціями середини дев’ятнадцятого століття, незважаючи на те, що вони не спрацювали навіть у двадцятому столітті, ще перед зламом. Образ Словаччини чи Хорватії додає ілюзій. Здається, що чогось такого можна досягти. Нехай і з запізненням. Навіть з дуже великим запізненням, але якщо почати сьогодні.

Насправді такого не буде вже ніколи. Бо вперше змінилися часи. Це слід просто зрозуміти. Погодитися з цим. Виробити нові інструкції щодо мрії.

Це як співжиття з вірусами - неможливо тепер бути здоровим, не враховуючи їхнього існування.