БотакЄ

Розуміти, а не чекати розуміння

Четвертого жовтня двері всіх католицьких соборів, храмів, костелів, церковець і каплиць були відкритими для дивних відвідувачів. Сюди могли заходити бездомні пси і напівдикі коти, отруйні змії і голодні хробаки, звідси не виганяли збентежених голубів, похмурих ворон, сонних бджіл і розтривожених бліх. Бактерії і віруси всіх ґатунків нікому не чинили жодної загрози. Кроти піднімалися з підземних нір аж до кам’яних плит підлоги, а лилики, що оселяються під дахом, вважали за непотрібне спати вдень. Грибки і лишайники в найвологіших неосвітлених закапелках світилися невидимим сяйвом. Молі й комарі набиралися мужності перед смертоносними холодами. У деякі церковці забредали останні хижаки європейських лісів, а до інших чудесним чином приходили делеґації найрізноманітніших звірів, невільників мандрівних цирків, які поверталися після меси до своїх кліток.

Усе живе відзначало в такий спосіб день святого Франциска. І люди - можливо, єдиний раз упродовж року - щиро відчували приховане щастя того, що вони не самі на цьому світі.

Найбільші дива потребують найпростіших ілюстрацій. Інакше їх зрозуміє навіть не кожен з тих, хто диво пережив. Свою велику правду святий Франциск вигадливо ілюструє цим щорічним допуском усього живого до престолу свого Творця.

Було би великою спекуляцією стверджувати, що теперішнім нам Франциск потрібний як ніколи. Що лише його тотальна любов і євангельська істина, його нестримна життєва радість і самодостатність у бідності, його постійна розмова із собою, яка виявилася нічим іншим, як бесідою з Богом і кожним сущим, його поклонінням перед життям, що доводиться до стану власне життя, якому не перешкоджають жодні нашарування, може бути єдиним спасінням для нашого остаточно заплутаного людства.

Таке твердження було би вишуканою неправдою. Бо часів нема. І наш час нічим не кращий, але нічим не гірший від жахів і радостей Францискового середньовіччя. А тримає одне і те ж. І іншого пояснення призначенню існування, крім того, що треба втриматися гідно та радісно, за вісімсот років після малого брата Франциска не з’явилося.

Ще більшою неправдою може бути хіба що запевнення, що Франциск Франциском, радість радістю, любов любов’ю, але тут і тепер усе ж є речі, трохи актуальніші… Досить добре подивитися на братика Сонце й уважно прислухатися до сестрички Смерті, щоби без жодного сумніву стати в чергу розмаїтих живих істот, яким четвертого жовтня можна входити до всіх соборів, храмів, церковець і каплиць.