Дівчина мого сина

31

Що їй робити? З кожним днем Даніель ставав усе міцнішим. Скоро він повернеться з нею додому, а тоді це справа кількох днів, коли вони з Черрі зіткнуться, і всі її слова розлетяться на друзки. Ідучи, Лаура зіщулилася, усередині все стиснулося від болю, і на якусь мить вона зупинилася. Як вона збирається виплутуватися з цього? Вона точно була несповна розуму. На всі її вчинки впливало хвилювання: Лаура не могла працювати, їсти, спати без нападів зростаючої паніки. Зупинившись перед будинком Даніеля, вона глибоко вдихнула, а потім — знову і знову, надуваючи щоки, намагаючись послабити неприємне відчуття в шлунку. Якийсь час жінка трималася за живіт, чекаючи на полегшення, а потім зайшла всередину. Після повернення з Франції Даніель хотів знову переїхати в родинний маєток, хоча б на перший час, що цілком задовольняло Лауру. Їй подобалося, коли він був поруч, і вона сказала, що сходить до його квартири, щоб забрати одяг. Жінка привіталася з портьє, а потім перевірила поштову скриньку: вона була забита непотребом. Термін більшості пропозицій закінчився місяці тому. Нагорі, у квартирі, він також попросив відшукати його лептоп. Лаура відчинила вхідні двері й відчула застояний, затхлий запах: літнє сонце варило це повітря багато разів. Спочатку Лаура попрямувала до спальні. З пояснень сина вона туманно знала, що він там зберігав: футболки, спідню білизну, улюблений піджак. Кімната чимось нагадувала «Марію Целесту»[21]: склянка води ще з минулого літа стояла біля ліжка на столику, її вкривав шар пилу, на підлозі — пара брудних шкарпеток. Через кілька тижнів після нещасного випадку вони найняли прибиральників, але Лаура дала їм вказівки лише випорожнити кошики для сміття та холодильник. Вона хотіла, щоб усе інше залишилося неторкнутим, сподіваючись, що це лише справа часу, коли Даніель опритомніє.

Вона склала одяг у велику сумку, яку Даніель тримав на шафі. Ще він хотів деякі зі своїх підручників, оскільки його відновили в інтернатурі, давши рік відстрочки, але сказав, що забере їх сам, коли повернеться за два тижні. Лише два тижні. Що їй робити? Лаура знову вкрилася холодним потом і поквапилася, цього разу до кухні. Медичні книги та папери залишені на столі, деякі з них розгорнуті. Пожовкла від сонця газета, датована минулим серпнем. Лептоп Даніеля теж був тут, увімкнений у розетку, і Лаура вже хотіла було його взяти, коли помітила мигання вогника режиму очікування. Він, мабуть, не вимкнув його повністю того дня, коли вони поїхали до Уельсу, а просто закрив екран. Напевно, це було й на краще перед тим, як Лаура забрала б його додому.

Вона підняла кришку, і лептоп ожив. Візуальні нагадування про життя Даніеля всі ці місяці тому, якраз перед нещасним випадком. Одне за одним Лаура закрила вікна: газета «The Guardian», інтернет-магазин із чудовими гірськими велосипедами, погода в Бала в Уельсі. Було так дивно дивитися на заморожені в часі кадри, усе ще підсвічені й ще не забуті, — цілу вічність тому. Медичний сайт, а потім іще дещо. Сторінка на Твіттері. Дивно, адже вона вважала, що Даніель там не зареєстрований. А потім Лаура все зрозуміла. То була сторінка Черрі. Усередині неї знову все завирувало. Черрі збиралася увірватися в його життя. Лаура знала, що цього разу вони б знову зійшлися і їй не вдалося б завадити цьому. Ця дівчина відібрала б у неї все. Лауру охопило роздратування, вона була приголомшена тим, що нічого не знала про неї останні кілька місяців. Де була Черрі? Чим займалася? Лаура не могла нічого вирішити, не знаючи свого супротивника, їй потрібно було дізнатися хоч щось, адже, щоб завдати вирішального удару, потрібно знати позиції ворога.

Лаура знову глянула на сторінку й побачила те, чого не помітила відразу. Поле з паролем було заповнене. Усе, що їй потрібно було зробити, — це натиснути кнопку «Увійти».

Вона не змогла дізнатися нічого з того, що хотіла, просто проглянувши сторінку. Пальці Лаура тримала на клавіатурі. Це було неправильно, це вторгнення в особисте життя, можливо, ще й незаконне.

І тут її осяйнуло. Лаурі перехопило подих, і від викиду адреналіну вона вирівнялася. Це було грубо, огидно, але це могло звільнити її від проблеми. Якийсь час Лаура сиділа, швидко дихаючи, не до кінця вірячи у все це. Клацнула. Але не витрачала часу на читання вхідних повідомлень. Замість цього вона почала друкувати.