Пазл

30

Палата 27 була розташована в глибині чоловічого крила, недалеко від лікувального відділення. Номер палати, написаний маленькими чорними цифрами, був майже стертий, але ще читабельний. Двері були замкнені. Ілан спробував зазирнути крізь віконце, однак пил на внутрішньому склі не давав нічого побачити. Він просунув ключ у замок і почув характерне клацання.

Він з тривогою увійшов.

Усередину власного кошмару.

Цього разу кімната була абсолютно ідентична тій, що закарбувалася у його голові: ліжко з прутами, на стелі лампочка, захищена блакитною решіткою, нічний столик, розташований у тому самому місці. Простирадла зникли, матрас був у поганому стані, вкритий великими коричневими плямами; кімната стала старішою, але це була вона. Палата № 27…

На дальній стіні було написано по діагоналі чорним маркером: «Залиш надію кожен, хто сюди заходить».

Ілан підійшов до ліжкових прутів. У його кошмарному сні чоловік із наволочкою на голові сховав усередину одного з них шматок простирадла, на якому був вишитий напис

«ІЛ АН 2-10-7». Він ковтнув слину, коли третій сталевий прут захитався сильніше, ніж інші. Він потягнув за нього і зазирнув усередину: порожньо.

— Де ти ховаєшся, клята ганчірко?

Ілан піймав себе на тому, що говорить уголос. Він випростався і потер руки. Тепер не залишалось жодного сумніву: одному Богові відомо як, але «Параноя» точно в курсі його сну. А Гадес і його команда змушують його проживати свій кошмар вживу.

Спантеличений, Ілан довго думав і поставив собі питання по-іншому: а якщо, врешті-решт, його спогади про сон були підроблені? Може, його накачали наркотиками уві сні і за допомогою гіпнозу навіяли йому ці сцени повішення пацієнта в палаті № 27.

Одні спогади вкладені в його мозок без його відома, а інші стерті.

Так, це цілком може так і бути, тим паче, що це єдине логічне пояснення. Ілан мимоволі пов’язав це зі своїми батьками: вони працювали над таємницями пам’яті і були вбиті. А що, як усе, що з ним зараз відбувається, пов’язане з їхнім зникненням? З їхніми надважливими дослідженнями?

Але який зв’язок? Чому його привезли сюди разом з іншими гравцями?

Ілан був розгублений, він нічого не розумів, і йому було страшно. Він наблизився до віконця, витер пил із шибки рукавом сорочки і подивився в нього. Він згадав про санітара зі свого сну, Алексіса Монтеня. Чи існував цей чоловік насправді? Чи працював він у цій лікарні, чи це була просто вигадка? Ілан подумав, що якщо його сон збігався з певною дійсністю, то десь точно мають бути сліди цього санітара. Можливо, у лікарняних архівах.

Він продовжив пошуки. Відчинивши шухляду нічного столика, він знайшов маленьку Біблію з чорною обкладинкою, на якій було неохайно надряпано «Люка Шардон». Шардон… Хіба не це ім’я назвав один із копів, звертаючись до в’язня? Ілан заплющив очі і згадав. Так, це воно, Шардон.

Схвильований, Ілан швидко погортав Біблію. Усі сторінки були загнуті, книга пахла старим папером і пилом. На відміну від Люки Шардона, Ілан ніколи не вірив у Бога. Він сховав книгу до кишені — можливо, це один з елементів гри, який стане йому в пригоді згодом.

У шухляді також були чорний хрест із розп’яттям, ціла колода карт Таро й моторошні зображення міфічних тварин, дуже старанно намальованих тушшю. Отже, без сумніву, це Шардон був автором картин у кабінеті арт-терапії та прилеглих коридорах. А може, насправді Шардона запроторили до цієї лікарні в рамках гри, перш ніж він скоїв убивство вісьмох осіб?

Як і Ілан, пацієнт із палати № 27 мав справжній талант до малювання. Але його роботи були надзвичайно похмурими.

— Ви чудово попрацювали, Гадесе. У чому прикол?

Тепер Ілан шепотів. Він помітив камеру в одному з кутків і подумав про ті смішні жести, які він робив, розмовляючи сам із собою. Він дуже швидко опанував себе і зробив глибокий вдих: на щастя, він тут не один, інші учасники в одному човні з ним, і це його трохи заспокоїло. Він схопив хрест, колоду Таро й малюнки і притиснув їх до живота, засунувши під резинку штанів.

Тоді він подумав про гру: його скерували до цієї кімнати, отже, тут має бути якась цінна знахідка, окрім вмісту шухляди. Можливо, маленький чорний лебідь або нове завдання. Щось, що допоможе йому рухатись далі або принаймні більше зрозуміти.

І справді, він швидко знайшов ще один конверт, захований під матрацом. У ньому були два нові ключі, а також подальші інструкції.

Ілан остаточно вступив у гру.

«Параноя» широко розчинила перед ним свої двері.