Одержимий злом

Розділ 17

— Роздягайся, — звеліла Ліне, кладучи випрасувану сорочку на спинку сидіння в мікроавтобусі.

— Навіщо стільки клопоту, — протестував батько. — І ця цілком згодилась би.

Здавалося, він був не радий, що вона повернулась.

— Пізно, я вже тут.

Перш ніж переодягатися, батько визирнув у вікно.

— Є якісь новини? — поцікавилася Ліне.

— Та, власне кажучи, ніяких, — батько борсався в тісняві між сидіннями, намагаючись стягнути з себе куртку. — Мортенсен знайшов кулі й осколки гранати. Але ми поки що знахідок не оприлюднюємо.

— Ви ж казали, що впродовж багатьох годин нічого не відбувалося. Що б це мало означати? — запитала Ліне. — Звідки вам знати, що нічого не відбувалося?

Батько всміхнувся, наморщив чоло, примружив очі.

— Про це я розповім тобі пізніше, — відповів він. — Коли все скінчиться.

Однак Ліне не здавалася.

— Йдеться про Іншого? Так?

Батько стояв перед нею з оголеним торсом. Ліне завважила, що він постарів. Шкіра стала сухою і в’ялою.

— Зараз ідеться лише про Тома Керра, — заперечив Вістінґ, потягнувшись по чисту сорочку.

Одягався він, міцно стиснувши губи, і Ліне вже знала, що більше з нього нічого не витягне.

— Я можу повернутися до місця вибуху? — запитала вона.

Батько похитав головою.

— Свою роботу ти вже закінчила, — сказав він. — Я не можу тобі дозволити й далі тут крутитися.

Він рушив до дверей мікроавтобуса.

— Вибач, — додав він. — Ліпше буде, якщо ти поїдеш додому.

Ліне поправила на ньому комірець сорочки, а потім стояла й дивилася йому вслід, коли він заходив у фургон. Її зацікавив сірий автофургон для доставки товарів, який стояв неподалік і де ховалися батько та Стіллер. Фургона тут не було, коли поліція привезла Тома Керра.

Вона пошукала в базі автомобільні номери, але інформація про власника фургона виявилася недоступною.

Ліне взяла камеру, рушила до старого зруйнованого, занедбаного тартака, сіла на один з валків. Двоє парамедиків розмовляли біля своїх «швидких», чекаючи подальших розпоряджень. Трохи віддалік стояли троє поліцейських. Ніхто не звернув уваги, як вона спрямувала камеру на бічні двері сірого автофургона й увімкнула зум. До брифінгу залишалося чверть години. Відсувні дверцята скоро відчиняться. І тоді, можливо, їй пощастить хоч краєчком ока побачити, що відбувається усередині.

Камера працювала. Ліне прикрила червону лампочку долонею. Будь-кому могло здаватися, що вона просто переглядає раніше знятий матеріал.

За хвилин десять двері відсунулись убік. З фургона вийшли батько, Адріан Стіллер і Нільс Гаммер. Вони затуляли собою отвір дверей. Дисплей камери був надто малий, щоб Ліне могла розгледіти нутрощі фургона, але те, що побачила, дуже нагадало їй устаткування пересувної телестанції.

Двері знову зачинилися. Троє чоловіків про щось стиха поговорили, перш ніж батько пішов на зустріч з пресою.