Одержимий злом

Розділ 84

Налітав сніг. Тендітні сніжинки лягали на землю й відразу танули. Скоро вдарить мороз.

Вістінґ мерзлякувато підняв комір куртки. Пошуками керувала Марен Доккен. Минуло три місяці. Вона повернулася на службу. Поранене вибухом плече ніколи не відновиться. Однак фізичні травми не порівняти з душевними. Патрульна поліція уже не для неї. Зате Марен взяли у відділ кримінальних справ.

Над’їхав автомобіль. Розвернувся на пожухлій траві луки й зупинився. З нього вийшли Адріан Стіллер та Ідар Семмельман. Вони кивнули здалеку Вістінґові з Гаммером, приєдналися до них біля старого тартака.

Три полісмени вже стояли напоготові з лопатами. Вони теж брали участь у проведенні слідчого експерименту з Томом Керром. Тепер Ліне знімала, як вони розкопують купу старої, посірілої тирси. Еспен Мортенсен був одягнений у білий спецкомбінезон. Він стояв трохи віддалік, готовий взятися до роботи, тільки-но його люди докопаються до знахідки.

Нільс Гаммер запхав під губу грудку жувального тютюну.

— Службові собаки ще тоді, у вересні, мали б занюхати труп, — сказав він.

Вістінґ не мав такої певності. Після зникнення Таран Нурюм минуло багато років.

— А справа Єрвана? — втрутився Стіллер.

То була справа 20-річної давності. Один хуторянин зґвалтував і вбив молоденьку пастушку. Тіло потім знайшли у скрині зі стружкою. Собаки нічого не почули. Тирса ізолювала запахи.

— Клес Танке був його адвокатом, — озвався Стіллер. — Звідти й запозичив ідею.

— Тома Керра в цих околицях добре знали, — додав Семмельман. — Ледь не кожний другий літній будиночок має чан або й плавальний басейн.

Копачі зняли верхній шар. Під ним стружка перегнила на компост, стала темним, вогким добривом. Робота йшла жваво. Тут не було ні каміння, ані цупкого коріння чи інших завад. Коли докопалися на півметра вглиб, Марен Доккен звеліла зупинитися. Вістінґ з рештою колег підійшов до краю ями.

Мортенсен вийняв фотоапарат.

— Він не мав би використовувати пластик, — сказав Еспен.

— Зручно переносити, — заперечив Гаммер.

Марен взяла лопату, ще трохи вибрала землі з ями, знайшла вузол на одному кінці мішка, кивнула Мортенсенові й витягнула клунок нагору. Поклала знахідку на розстелений білий брезент. Мортенсен простягнув їй ніж. Марен обережно розрізала мішок по колу — навколо вузла.

З мішка випали кілька тендітних кісточок і дві більші кістки. Марен Доккен виклала їх на брезент, сформувала з них передпліччя, долоню й пальці.

Неподалік загавкав собака. Марен розпрямилася, на мить глянула просто в об’єктив камери Ліне, а тоді обернулася до Вістінґа. В очах світилося задоволення. Вістінг відповів їй підбадьорливою усмішкою, і вона знову взялася копати.

З нею все буде добре, подумав Вістінґ. Психічна травма залишиться назавжди, але вона впорається. Ця молода жінка мала величезну волю до життя. Він обвів поглядом решту слідчих. Гаммер, Стіллер, Мортенсен і Семмельман. Їм потрібен такий фахівець, як Марен. На волі все ще ходять злочинці. Інші…