Одержимий злом

Розділ 79

Підтвердження прийшло, коли вони були вже напівдорозі. Автомобіль Клеса Танке стояв біля човнової гавані. Отже, адвокат у літньому будинку.

Спортивне авто з’їхало набік, пропускаючи поліцейських з мигалками. Поліцмейстер просила обійтися без ажіотажу. Але про це мовилося, ще доки існували хоч якісь сумніви. Тепер сумнівів не залишилося.

— Треба висадити на острів групу захоплення. Когось, хто ближче, ніж ми, — сказав Вістінґ.

— Група вже виїхала, — запевнив Гаммер. — Та вони навряд чи встигнуть раніше за нас.

Що ближче вони під’їжджали до узбережжя, то густішим ставав туман. Дорога поступово звужувалася, петляла туди й сюди, аж завела їх до маленької приватної гавані. Там уже стояли три поліційні автомобілі. Група захоплення була готова зійти на борт катера з великим навісним двигуном.

Вістінґ заціпенів за кермом, прикипівши поглядом до ще одного авта. Липучий страх скував груди. То був автомобіль Ліне.

Він намагався відігнати тривожні думки, але вже збагнув, щó це може означати.

Авто зі Стіллером і Семмельманом під’їхало ззаду, порівнялося з Вістінґом. Катер ось-ось мав відчалити. Поліцейський зі швартовим у руках гукнув їх.

— Ти з нами? — запитав Стіллер.

— Там Ліне, — промовив Вістінґ.

Він хряснув дверцятами, підійшов до авта Ліне. Воно було замкнено.

— Подзвони їй! — крикнув Гаммер.

Вістінґ уже вийняв з кишені телефон. Набрав номер, але в слухавці панувала тиша.

Поліцейський зі швартовим знову покликав їх. Гаммер потягнув Вістінґа за собою. Вістінґ став на носі. Катер рвучко зірвався з місця. Зустрічний вітер колошкав волосся. Морське повітря напучнявіло туманом і солоним бризом. Він стер краплю з кінчика носа, не відриваючи погляду від води.