Одержимий злом

Розділ 53

Телефонувала Стемстад. Прокурор, з якою він спілкувався напередодні ввечері. Сьогодні вона знову чергувала. Її звали Ґюро. А може, Ґру чи Ґюнн. У голосі звучали гострі нотки.

— Що це таке? — напала вона на Вістінґа. — На TV2 кажуть, що ви дали їм коментар.

Вістінґ урвав гнівну тираду.

— Це — Марен, — сказав він, постукуючи носаком сандалі по підлозі. — Марен Доккен. Він її викрав.

— Хто така Марен?

Довелося Вістінґові пояснити. Доки говорив, хвилювання змінилося страхом.

— Ось вам пояснення мого вчинку, — сказав він. — Тому Том Керр і повернувся, щоб забрати її. Він заволодів одним із нас.

На іншому кінці запала тиша. Вістінґ гарячково підраховував час від моменту викрадення. Минуло понад дванадцять годин. Майже чотирнадцять.

— Звідки ж було знати, — нарешті озвалася чергова прокурор. — Ми зробили, що могли.

Вістінґ вирішив змовчати про те, що вони зробили. Треба було рухатися далі.

— Дайте орієнтування, — попросив він. — В усіх засобах масової інформації.

Тепер прокурор уже не заперечувала. Після розмови з нею Вістінґ зателефонував Франкові Квастму і коротко повідомив про те, що сталося.

— Її батьки будуть тут з хвилини на хвилину, — стурбовано сказав Квастму.

Вістінґ підійшов до вікна, перехилився вниз. Перед будинком стояла Ліне з камерою у руках.

— Візьмеш їх на себе? — запитав він Франка. — Треба їм повідомити, доки новина не з’явилася у медіа.

— Уже телефоную.

І вони попрощалися.

Гаммер теж розмовляв з кимось по телефону. Вістінґ здогадався, що він запустив процедуру відстеження мобільного Марен Доккен.

Знову задзвонив Вістінґовий мобільний. Цього разу телефонувала поліцмейстер. Мабуть, прокурор уже встигла її поінформувати.

— Наскільки достовірне припущення? — запитала вона.

— Ми точно знаємо, що Марен Доккен зникла, — відповів Вістінґ. — Усе решта здогади.

— Які ресурси тобі потрібні? Скільки людей?

— Усі доступні на цю мить. У нас мало часу, зволікати не можна. Треба відстежити всі транспортні засоби, які підходять за описом, перевірити дані «Автопасу», всі дорожні фото- й відеокамери. Людей потрібно багато. А тоді, коли про операцію стане відомо населенню, посипляться свідчення.

— Я подбаю про відкладення інших справ і завдань, — пообіцяла поліцмейстер. — Головна увага — розшуку фургона.

Вістінґ почув дзвінок свого мобільного.

— Дякую! До справи!

— Ще одне, — сказала поліцмейстер. — Тобі доведеться уникати преси. Спецвідділ розслідує твої дії в контексті службової недбалості. Розглядають можливість відсторонити тебе від слідства.

Вістінґ відчув, як у ньому наростає роздратування. Він не мав нічого проти ухилення від коментарів пресі, але відсторонення? Це вже вияв недовіри. Сигнал, що інсинуації медіа мали під собою підстави. Підозра, що провал слідчого експерименту на його відповідальності, що це — його недогляд.

— Домовилися, — буркнув він.

Вістінґ закінчив розмову й відповів на інший дзвінок. Дзвонив Стіллер.

— Треба було повідомити мені ще вчора, — сказав він.

— Ти вже чув?

— Так. Я маю деяку інформацію.

— Яку саме?

— Дані журналу стеження за Флойдом Тюе. Учора, о 23.34 під його будинок заїхав «форд транзит коннект» на польській реєстрації. Трохи постояв, доки піднялися ворота гаража, потім в’їхав досередини, і ворота опустилися. Через п’ять хвилин поїхав геть.

— Хто був за кермом?

— Важко було розгледіти. Чоловік. Очікую відповіді на запит від польських колег щодо власника.

— Треба ввійти у будинок!

— Замало підстав для обшуку, — заперечив Стіллер.

— Ми мусимо ввійти!