Гаммер підняв угору ролету шафи. Там стояли такі самі теки, як і в інших шафах, але не складені за абеткою. Лише стоси тек і документів у файлах. Вістінґ узяв одну теку. Назву й рік написано кульковою ручкою. Таннер 2012. Тека була зачовгана, ніби нею часто користувалися. Він розгорнув її, побачив голу жінку, яка лежала зв’язана на ліжку з пошивкою від подушки на голові. Там було ще багато фотографій тієї жінки, знятих з різних ракурсів. На самому низу — фото грудей, припалених сигаретою, зняте зблизька. Тіло корчилося від болю. На інших фотографіях — порізана ножем шкіра, проникнення у вагіну й анальний отвір, спершу пальцями, потім різними предметами. На останніх фото зранена й закривавлена жінка лежала в калюжі власної сечі.
— Що за чорт… — простогнав Гаммер.
Вістінґ вийняв нову теку. Крюґер 1998. Фото були поганої якості, але сюжети схожі. Жінка, прив’язана до дерева в лісі. Мотузка обвивала тіло вище грудей і навколо живота, впивалася у м’яку шкіру. Ноги розведено металевою розчепіркою. У роті — м’ячик, притиснений ременем. На наступній фотографії видно пасмуги від батога. Ще на одній — сцена зґвалтування дерев’яними скіпками. По ногах стікала кров.
Одна тека була грубшою. Лох-Гансен 2014. Гола жінка лежала, відкинувшись горілиць на дивані, вочевидь, непритомна. На столі перед нею стояли до половини наповнена склянка, попільничка й порожні пляшки. Одяг валявся купою поруч. Наступне фото було явно постановочне. Вона сиділа, виклавши на стіл перед собою розсунуті ноги. Голова звисала над спинкою канапи. Кілька фотографій зображали зґвалтування різними предметами. Ще на одній у рот, притримуваний розтуленими двома пальцями, запхано ерегований пеніс. На останніх фото серії видно залите спермою обличчя. Ґвалтівник збирав ложкою сперму з губ та щік і запихав їй до рота.
На інших фотографіях у тій теці було зображено ту саму вітальню й канапу, але вже з іншими жінками різного віку, яких піддавали тортурам у той самий спосіб.
— Фредрік Лох-Гансен, — промовив уголос Вістінґ. — Його засудили за зґвалтування і накачування наркотиками десяти жінок. Він пригощав їх напоями зі снодійними засобами. Ніхто з жертв не пам’ятав, що з ними вчинили. Клес Танке захищав його на суді. Це — частина доказових матеріалів. Фото з мобільного телефону Лох-Гансена. Кількох дівчат так і не ідентифікували.
Гаммер вийняв нову теку, погортав фотографії двох голих дітей.
— Це матеріали справ, за які брався Танке. Давні справи, — сказав він.
Гаммер передав теку Вістінґові й вийняв з шафи ще одну. Сцени зґвалтування, які клієнт Клеса Танке, скоріш за все, стягнув з інтернету.
Вістінґ мусив переварити все побачене. На перший погляд, Танке справляв враження дещо нетрадиційного адвоката. Він начеб вважав своїм громадянським обов’язком братися за непопулярні справи, захищати підсудних, яким ніхто не захотів би допомагати. Насправді ж спеціально вишукував ґвалтівників, щоб задовольнити власну хіть і жагу. Захищаючи збоченців та сексуальних злочинців, Танке зібрав велетенську фотогалерею. Розпалював власну фантазію. А потім зустрів Тома Керра. І фантазії втілились у життя. Він перестав бути пасивним спостерігачем.
Він став Іншим.