Одержимий злом

Розділ 82

Сутеніло. Темрява поглинала сірий, в'язкий туман. Ліне стояла на причалі з пледом на плечах, дивилася на літній будинок. Марен Доккен і Клес Танке все ще були там. Викликали рятувальний катер. Поліцейські в льоху готувалися транспортувати Марен.

Амалія заснула поміж нею і батьком у спальні. Потім батько відніс її на катер, пильнував у рубці сон дитини. Донька уникнула найгіршого стресу, але Ліне доведеться ще довго заспокоювати її і пояснювати, що сталося.

Двері будинку відчинилися. Вийшов Стіллер, рушив до Ліне. У руках ніс її сумку з камерою.

— Зараз вийдуть з ним, — сказав він, подаючи їй сумку.

Ліне спершу не зрозуміла, про що говорить Стіллер.

— Зараз його виведуть, — повторив Стіллер, змахнувши рукою у бік будинку. — Клеса Танке… Хочуть забрати його звідси, перш ніж виносити Марен.

Ліне взяла сумку, поставила на причал. Коли нагиналася по камеру, ребра пронизав гострий біль. З дверей вийшов полісмен. За ним — Клес Танке в супроводі ще двох полісменів, кожен з яких тримав його за руку.

Танке йшов, потупивши голову. Здавалося, ледве волік ноги. Руки в кайданках заведені за спину. Він підійшов ближче, потрапив у світло камери. Ліне щосили напружувала руки, щоб не трусилися. Поліцейські супроводу на мить зупинились. Танке підвів голову. Глибоко розпанахана губа була заклеєна пластиром. Обличчя йому трохи обтерли від крові, але весь одяг був заляпаний кривавими плямами, волосся стирчало на всі боки.

Танке пройшов повз Ліне на відстані одного метра. Погляд чорнів таким бездонням, що Ліне не побачила переходу між райдужною оболонкою і зіницею. Око мовби не віддзеркалювало навколишній світ. Потім він відвернувся і покірно дав довести себе до катера.