Печатка Святої Маргарити

* * *

Марко вкладався спати з меланхолією на серці. Крізь прочинене вікно у кімнату лилося місячне сяйво, змішане зі солов’їним щебетом.

Солов’ї витьохкували так надривно, немов збожеволіли від розпуки. Отак, мабуть, зараз вони щебечуть у тому садку, де стоїть їхній з Лізою канарковий будиночок… І йому теж рвалося серце.

Сум пронизував думки тупою стрілою…

«Лізо!» — прошепотів у примарні струмені місячного світла ім’я дружини, ніби куштуючи його на смак. На язику воно було таке, наче трояндове варення. — ніжне, солодкаве. Шепіт полинув, розтанув, загубився у темряві кімнати…

Згадка про Елізабет змусила Марка важко зітхнути. Що вона, його солодка дівчинка, зараз робить, самотня, у тому канарковому будиночку?

Він повний телепень, бо сприйняв тоді усе, що Ліза розповіла про печатку… ну, майже як вигадку. А тепер історія з цією печаткою виявилася цілковитою реальністю!

Спробував не думати про Лізу, бо ж обіцяв собі не згадувати її, не думати про неї, допоки не повернеться до Варшави… Але тіло вперто не бажало такого компромісу.

— Гм-м-м, — проказав, випроставшись під ковдрою, наче на прокрустовому ложі. Сподівався, що це буде легко — без неї. У всякому разі терпимо. То чого ж йому зараз так погано, Господи!

Треба думати про щось інше… Бодай про завтрашню авантюру із тими зліпками.

Допомогло! Адже авантюра могла завершитися успіхом, а могла запросто стати цілковитим провалом! Його провалом! А якщо упіймають?

Що тоді зробить Мальцев? Скаже, що знати не знає, навіщо його підлеглий робить зліпки з ключів начальника слідчої в’язниці?

Ідея виготовити дублікати у такий спосіб не видавалася Маркові такою вже бузнею. Інша справа — чи вдасться зробити їх і відшукати печатку?

Насправді сталося те, чого він не очікував: історія зі скарбом святої Маргарити раптом вийшла на перший план, затьмаривши собою всі інші завдання… Якщо вдасться відшукати печатку і знайти скарби, а потім ще й переправити їх через кордон… Це ж стільки грошей отримає український уряд! На такі гроші можна буде серйозно розвернутися, налагодити якіснішу роботу і вести зовсім іншу співпрацю із поляками, румунами і навіть британцями…

До речі… про британців!

Отой дивний срібний хрест із отвором посередині і написом латиною… Містер Сеймур, зі слів Лізи, його використовував як закладку для книги. Для чого ж він потрібен насправді?

Вочевидь, ця річ, як і печатка, у пошуках скарбу повинна мати якесь своє призначення!

«Omnia fluunt, omnia mutantur. At Alba Rose floret ad senem locum»

«Усе тече, усе змінюється. Але Біла Троянда цвіте на старому місці…"

Марко перехилився, навпомацки намацав свій саквояж, а у ньому з-під твердої встилки витягнув хреста; підніс ближче, аби роздивитися. Срібло у місячному сяйві тьмяно зблиснуло, та розібрати гравіювання на поверхні рис було неможливо.

Навпомацки провів пальцями по різьблених завитках літер; торкнувся отвору у центрі: він був наче й справді для голки розрахований — так, аби її крізь нього встромляти або сам хрест насаджувати на якийсь тонкий, не товщий за голку стрижень…

Для чого ж ця річ? Що вона означає? Як нею користуватися?

Він сів на ліжку; раптом відчув, що не засне… Думки крутилися в голові, штовхаючи одна одну, наче вівці, що збилися до гурту.

І раптом перед очима знову виник спогад із дитинства; той, що одного разу наснився йому: він, прудке кучеряве хлоп’я, бігає садом босоніж у біленькій сорочечці; у руках — вітрячок: така звичайна паличка зі зчепленими навхрест і загнутими на кінчиках тоненькими пластинами бляхи. Тато зробив для нього. Мати все казала, що дитина об таку іграшку поранитися може, кликала його до себе та намагалася замінити татову диво-іграшку якимось смаколиком.

А він бігає садком, вітерець дме в обличчя, потрапляє у бляшані завитки, змушуючи їх кружляти-миготіти, перетворюючи забавку у справжній вітрячок!

«Маркусю, Маркусю, ходи-но сюди! Що я тобі дам…» — голос матері так виразно звучить у вухах, ніби ось вона, поряд…

Так… бляшані смужки для дитячого вітрячка теж були зчеплені хрестовидно, із отвором посередині. А якщо срібний хрест насадити на тонкий, схожий на голку стрижень… він теж зможе обертатися. Як… стрілки на циферблаті годинника чи… як компас! Так, звичайно! Як компас!

Чому він раніше про це не подумав! Срібний хрест дійсно може бути складовою якогось пристрою, що діє за принципом компаса!

Від цього здогаду у грудях подиху стало затісно.

«Усе тече, усе змінюється. Але Біла Троянда цвіте на старому місці»…

Виходить, якщо його здогад вірний, незалежно від печатки у нього є те, що вказує напрям, у якому треба шукати скарби!