Сила природи

День 3. Ніч суботи

Бет почула виляск, із яким її рука врізалася в Алісину вилицю, за мить до того, як долоню затопив біль. Здавалося, колибою прокотилася луна, а рука пекла від болю.

Якусь хвилю Бет здавалося, що вони ще балансують на тонкій межі, коли їй — їм обом — ще можна відступити. Вибачитися. Потиснути руки. Повернувшись додому, написати скаргу у відділ кадрів. А потім за вікном зірвався вітер, з Алісиної глотки вихопився здушений сердитий звук — і раптом вони обидві хитнулися й упали. Коли здійнявся галас, від линув, здавалося, з усіх кутків приміщення.

Бет відчула, як Аліса схопила її за волосся й потягнула її голову вниз. Бет втратила рівновагу та врізалася плечем у підлогу. Від важкого падіння з неї аж вибило дух. Дві руки втиснули її обличчя в підлогу, й Бет відчула під щокою колючий пісок, а в роті — затхлий присмак вогкості. Хтось тиснув на Бет. Аліса. Хто ще це може бути? Зблизька Бет занюхала легкий запах тіла, й у підсвідомості знайшлося місце для подиву. Здавалося, Аліса належить до людей, які ніколи не пітніють. Бет спробувала відбиватися, але руки в неї були затиснені під незручним кутом, отож вона заборсалася, чіпляючись за одяг, та пальці ковзали дорогою водонепроникною тканиною.

Тут вона відчула, що її хтось тягне, й інша пара рук спробувала розборонити їх з Алісою. Брі.

— Геть від неї!

Бет не була впевнена, до кого сестра звертається. Вона спробувала випручатися, аж тут Брі, втративши рівновагу, з гуркотом гримнулася на них. Трійця важко перекотилася та втелющилася в ніжку столу, й той, скреготнувши, поїхав по підлозі. Різко кудись врізався — і хтось на тому кінці кімнати зойкнув від болю. Бет спробувала сісти, але рука у волоссі знову потягнула її вниз. Голова з такою силою гепнулася об підлогу, що зі шлунка в горло піднялася хвиля нудоти. В темряві затанцювали білі іскри, й Бет відчула, як під вагою рук, що вчепилися в неї, вона обм’якла.