Сила природи

Розділ 32

Щось привернуло Фокову увагу.

Далеко внизу, біля підніжжя водоспаду, майнула світловідбивна куртка: хтось дуже знайомою ходою випірнув крадькома з бушу. Кармен. Вона зупинилася біля водоспаду, й Фок побачив, як вона закинула голову, шукаючи їх з Лорен. У темряві неможливо було розгледіти її обличчя, але за мить вона піднесла руку. «Бачу вас». Навколо неї займали свої позиції інші поліціянти, намагаючись не привертати до себе уваги.

Лорен, схоже, нічого не помічала, й Фок був радий. Бажано, щоб вона якнайменше дивилася вниз. Крізь гуркіт водоспаду Фок почув кроки на дерев’яному містку. Лорен, мабуть, їх теж почула, бо озирнулася на звук. З’явився сержант Кінг в оточенні ще двох офіцерів. Він зупинився на відстані, підніс до вуст рацію і пробурмотів щось, чого Фок не міг розчути з такої віддалі.

— Нехай не підходять.

Обличчя Лорен було мокре, але очі сухі, а вираз такий, що Фок занервувався. Йому здалося, що він уже бачив такий вираз. Вираз людини, яка здалася.

— Добре, — сказав Фок, — але вони не зможуть триматися подалі цілу ніч. Вони захочуть з вами поговорити, і ви повинні їм дозволити. Якщо ви відійдете від краю, ми можемо спробувати все владнати.

— Аліса намагалася сказати мені про фото Марго. Може, якби я її вислухала, все було б інакше.

— Лорен...

— Що? — урвала вона його. Подивилася. — Гадаєте, здатні все виправити?

— Можемо спробувати. Обіцяю. Будь ласка. Просто повертайтеся на турбазу й поговоріть з нами. Не хочете зробити це заради себе, то... — він завагався, не впевнений, чи варто розігрувати цю карту. — У вас донька. Ви їй потрібні.

Й миттєво він збагнув, що не слід було цього казати. Обличчя Лорен напружилося, й вона схилилася вперед, а на руках, які вчепилися в уступ, побіліли кісточки.

— Не потрібна я Ребецці. Не можу я їй допомогти. Я дуже старалася — все її життя. І, Богом присягаюся, я розумію, що накоїла помилок, але я робила все, що могла, — похилила вона голову, втупившись у безодню. — Я тільки все погіршила. Як я могла так з нею вчинити? Вона ж зовсім ще дівчинка. Аліса мала рацію, — гойднулася вона вперед. — Це я в усьому винна.