Сила природи

Розділ 5

— Данієль Бейлі? — перепитав Кінг, переводячи погляд з Фока на Кармен. — А чому ви ним займаєтеся?

Вітер здіймав у повітря хмари куряви й листя; Фок побачив, як група шукачів, що зібралася на тому боці дороги, зникає в буші. Було відчуття, що Мельбурн залишився далеко-далеко.

— Це суворо конфіденційно, — мовив Фок і почекав, поки Кінг кивне.

— Певна річ.

— Ідеться про відмивання грошей. Імовірно.

— «БейліТенантсом»?

Серед інших.

— Ми так вважаємо.

Спеціалізована бухгалтерська фірма була однією з компаній, щодо яких одночасно вела розслідування Австралійська федеральна поліція.

— Це ж нібито поважна фірма? Родинний бізнес, існує вже декілька поколінь і все таке.

— Ага. Ми вважаємо, що до Данієля і Джил Бейлі цим займався і їхній батько.

— Справді? — Кінг звів брови. — То він, так би мовити, передав їм у спадок родинний підробіток?

— Дуже схоже.

— Наскільки все погано? — запитав Кінг. — Трохи чорної бухгалтерії чи...

— Звинувачення серйозні, — відповіла Кармен. — Організована злочинність. На високому рівні. Тривала.

Якщо по правді, Фок розумів, що вони з Кармен точно не знають усього обсягу розслідування. Їм дали завдання зайнятися конкретно фірмою «БейліТенантс» і повідомили тільки те, що безпосередньо стосувалося цієї фірми. Але вони точно знали, що ця фірма — гвинтик розгалуженої мережі. Наскільки розкинулася ця мережа і як глибоко проникла, з ними не поділилися. Вони здогадувалися, що йдеться як мінімум про цілу країну, й підозрювали навіть міжнародний рівень.

Кінг нахмурився.

— То Аліса звернулася до вас із доносом...

— Це ми звернулися до неї, — сказав Фок. Зараз уже варто було визнати, що вони, мабуть, помилилися, зупинивши свій вибір на ній. Але вона пасувала за всіма параметрами. На службовій драбині вона стояла достатньо високо, щоб мати доступ до потрібної інформації, і загрузла достатньо глибоко, щоб можна було на неї натиснути. До того ж не належала до родини Бейлі.

— То ви полюєте на обох — і на Данієля, і на Джил Бейлі?

— Так, — озвалася Кармен. — І на Лео. Їхнього батька.

— Він же давно на пенсії, мабуть?

— Досі в справі. Імовірно.

Кінг кивнув, але Фок бачив, як змінився вираз його очей. Фок добре знав цей погляд. І знав, що в злочинній ієрархії більшість людей поміщає відмивання грошей десь між дрібними крадіжками й несплатою за проїзд. Звісно, так не повинно бути, але те, що жменька багатіїв уникає чесної сплати податків, навряд чи варте витрачених на це поліційних ресурсів.

Іноді Фок намагався пояснити, що все набагато складніше. Якщо випадала відповідна нагода і якщо людина готова була скинути рожеві окуляри. Великі гроші без причини не приховують. Починаєш копати — і ті білосніжні комірці виявляються не такими вже й чистенькими, ба й геть брудними. Фок терпіти цього не міг. Просто ненавидів. Ненавидів, як люди в шикарних кабінетах легко умивають руки, переконуючи себе, що це просто творчий підхід до бухгалтерії. Як тринькають свої премії, купують особняки й наводять лоск на машини, вдаючи, наче гадки не мають, що гроші брудні. Що це наркотики. Незаконна зброя. Експлуатація дітей. Ситуації різні, але платиться за це завжди однією валютою — людською бідою.

— А Бейлі знають, що стали об’єктом розслідування? — запитав Кінг, і Фок глянув на Кармен. Вони й самі повсякчас себе про це запитували.

— У нас нема підстав так думати, — нарешті промовив він.

— Окрім того, що ваша інформаторка дзвонила вам у ніч зникнення.

— Окрім цього.

Кінг потер підборіддя й задивився на буш.

— А як це вплине на них? — нарешті запитав він. — Аліса Рассел повідомляє те, що вам треба, а далі? Бейлі втрачають фірму?

— Ні, в ідеалі Бейлі сідають, — сказав Фок. — А фірма закривається.

— І всі її працівники втрачають роботу?

— Так.

— Включно з отими жінками, що були в поході?

— Так.

Кінга це не потішило.

— І як Аліса до цього поставилася?

— Якщо по щирості, — мовила Кармен, — вона не мала особливого вибору. Якби не згодилася допомагати нам, відповідала б нарівні з Бейлі.

— Ясно, — зронив Кінг і хвильку поміркував. — І це все тягнеться вже доволі довго, так?

— Безпосередньо з нею ми періодично працювали вже три місяці, — відповів Фок.

— А навіщо вона дзвонила вам учора? — запитав Кінг. — Що за поспіх?

Кармен зітхнула.

— Дані, які вже встигла повідомити нам Аліса, потрібно передати слідчим, — пояснила вона. — Сьогодні.

— Сьогодні?

— Ага. Нам ще бракує деяких ключових документів, але те, що ми зібрали, вже можна віддавати на вивчення.

— І ви вже це зробили? Віддали?

— Ні, — відповіла Кармен. — Щойно передамо, ми вже ні на що не зможемо вплинути. Так само як і Аліса. Отож ми спершу хотіли прояснити ситуацію на місці.

— А як гадаєте, вона не намагалася дати задній хід?

— Ми не знаємо. Можливо. Але викинути такий фортель в останню секунду? Якщо вона так учинить, їй пред’являть обвинувачення. Треба мати ну дуже вагомі підстави, — сказала Кармен і, повагавшись, додала, — або не мати вибору, я так розумію.

Всі троє задивилися на темний краєвид, який досі не випускав зі своїх лабетів Алісу Рассел.

— А що ви ще від неї чекали? — запитав Кінг.

— Низку комерційних документів. З минулих років, — відповів Фок. Вони проходили під офіційним шифром ВТ-51Х і ВТ-54Х, але для них з Кармен це були «контракти». — Вони потрібні нам, щоб прив’язати до справи батька Данієля і Джил.

Фокові й Кармен пояснили, що викриття минулих оборудок має вирішальне значення. Це Лео Бейлі започаткував бізнес у його нинішньому вигляді, це він розбудовував зв’язки з низкою ключових гравців, які зараз під слідством. Так, це було в минулому, але міцна ниточка тягнеться в сьогодення.

Кінг помовчав. Далині чувся гуркіт гвинтокрила. Він наче віддалявся.

— Ясно, — нарешті промовив Кінг. — Слухайте, на цьому етапі для мене на першому місці Аліса Рассел. Розшукати її і безпечно вивести з бушу. Зазвичай зникнення людей у буші пояснюється просто: збилися зі стежки і загубили орієнтацію, тож поки що я відштовхуюся саме від такого варіанту. Але якщо є вірогідність, що її дзвінок вам міг означати проблеми з групою, це корисна інформація. Отож дякую за відвертість.

Сержант уже неспокійно крутився, воліючи повернутися назад. На його обличчя набіг дивний вираз. Щось схоже на полегшення. Якусь мить Фок дивився на нього, а тоді мовив:

— Ви недоговорюєте.

— Тобто?

— Є ще гірший варіант того, що могло статися з Алісою? — пояснив Фок. — Особисто мене й два згадані лякають.

— Так, — зронив Кінг, не дивлячись йому в очі.

— То що може бути гірше за ці два варіанти?

Сержант припинив крутитися, поглянув на дорогу. Буш уже проковтнув шукачів, і їхні жовтогарячі жилети зникли з очей. Преса скупчилася далеченько. Й усе одно сержант нахилився трішки ближче й зітхнув.

— Ковач. Ковач гірший.

Фок і Кармен витріщилися на нього.

— Ковач помер, — сказала Кармен.

— Мартин Ковач помер, — Кінг провів язиком по зубах. — А от щодо його сина ми не впевнені.