Сила природи

Розділ 30

Ноги ковзали на слизькій і мокрій стежці. Фок мчав як міг, важко здіймалися груди, а довге гілля намагалося спіймати і схопити його. Гуркіт водоспаду наблизився, і Фок засапано випірнув з-поміж дерев, відчуваючи, як липкий піт уже починає холодити шкіру.

Стіна води падала додолу. Фок змусив себе зупинитися й добре роззирнутися, уривчасто дихаючи та прискалюючи очі в слабкому світлі. Нікого. Оглядовий місток був порожній. Фок беззвучно вилаявся. Він помилився. «Або запізнився», — шепнув внутрішній голос.

Фок ступив на місток, зробив крок, другий і завмер.

Вона сиділа на гострому уступі на верхівці водоспаду Мірор-Фолз, майже невидима на тлі скелястого пейзажу. Ноги звисали через край, а голова похилилася: вона задивилася на білу збурену воду, яка падає в ставок унизу.

Лорен сиділа, сумна й дуже самотня, і тремтіла.