Химера

ТОЙ, ЩО ПОБУВАВ НА ТОМУ СВІТІ

Ось він сидить переді мною в неглибокій траншеї. Над нами свистять кулі та дзижчать уламки мін, та вони нас мало непокоять — ми до цього вже звикли. Він сидить переді мною й хвалиться новими чобітьми та німецьким френчем, що стягнув із убитого німця. Чоботи вилискують на його ногах, з-під брудної солдатської сорочки вибиваються петлиці мундира есесівського офіцера.

Я його добре знаю. Нас обох взято на війну з каторжної Колими.

Він, як сам не раз про це казав, побував на тому світі. Там, на Колимі, його, знесиленого каторгою і добитого цингою з табличкою, прив’язаною до ноги, разом з іншими трупами вкинули в могилу, вириту вибухом амоналу, прикидали брилами мерзлої землі. Під холодними брилами він ожив, вирився з-під них і приплентався назад до своїх катів, не скидаючи табірного номера з ноги, останнього посвідчення мертвого в’язня. Він тепер снайпер. На його рахунку півсотні убитих німців.

Він має на грудях «За боевые заслуги». Я дивлюся на його нові чоботи, на його медаль на засмальцьованій сорочці, на його давно немите й неголене обличчя та думаю: 'Кого тільки і чим тільки можна заохотити до війни? Дивна людська натура».

Ківерці, 1955