Химера

ВІН СПІВАВ УКРАЇНСЬКІ ПІСНІ

Дерев'яні, залізні, кам’яні хрести та муровані склепи вкривають Куткірський цвинтар. Багато могил зворушують душу. Але одна вражає найдужче. Цю могилу зроблено з такого каменю, що, здається, на ньому повиступали краплини людської крови. А ще більше тіпає серце напис на тому камінні:

Він тут спочиває уже 22 роки. Він спочиває під цим камінням довше, ніж прожив на світі.

— Скільки йому років було? Сімнадцять? Що привело так рано цього хлопця в могилу?

— Питаєте, що привело так рано цього хлопця в могилу? А подивіться на час смерти.

— Війна?

— Ні, не війна. Тут, на цьому цвинтарі, не один Степко Мороз похований у той час. І не лише на цьому цвинтарі.

Це було тоді, коли більшовики тікали з України від німців. Перед тим вони понабивали всі тюрми нашими людьми. Як тільки більшовики відступили, то люди кинулися рятувати своїх рідних і знайомих. Та нікого вони не врятували.

— Всі були вбиті?

— Вбиті, кажете? Не вбиті, а замордовані. Отак, як цей Степко.

Коли його привезли з Золочівського криміналу, то неможливо було пізнати. Не було що пізнавати там. Що вони йому робили — кат їх знає. Очей не було, на місці носа рана, голий череп і жмут волосся на голові, а замість тіла купка м’яса і кісток.

— Кажете — війна. Що війна? У війну виступає оружний проти оружного. А то оружний бере тебе, беззбройного, та мордує як хоче. Проти того війна справжнє щастя.

— Хто ж того Степана знайшов все-таки серед куп людського м’яса?

— Сестра. Рідна сестра. Три дні лазила між людськими трупами і нарешті знайшла. Пізнала по ґудзиках від сорочки.

За тим Морозом все село плакало, бо він був з замордованих наймолодший, і всі любили його за кмітливість і дзвінкий голос.

Хлопці йому не таку могилу зробили були. Тут була могила — на весь цвинтар могила. Та коли прийшли москалі вдруге, не дали спокою Степкові й мертвому, бо прочитали правду про себе на тій могилі. Вони підклали вибухівку під гріб і висадили в повітря.

— За що ж замордували Степана москалі?

— За що?

За що всіх мордували?

Він співав українські пісні.

Львів — Куткір, 1962