То була гумова рукавичка з тих рукавичок, що вбирають собі на руки лікарі, коли оперують хворих.
Знайшли ми її під шафою в нашій кімнаті, де квартирував старшина Сучков. Це було тоді, коли совєтське військо вже відступало й коли старшина, похапцем зібравшись, вскочив до вантажної машини, переповненої солдатами.
Це було тоді, коли люди кинулися до в’язниць, щоб випустити з неволі своїх рідних і знайомих, і не знайшли там живих людей, а знайшли по глибоких підвалах шматки людського м’яса та залиті вапном трупи в ровах тюремних дворів.
Рукавичка та була вимащена запеченою кров’ю й прилипала густою чорно-червоною барвою до наших рук.
Ми не відразу догадалися, звідки та кров. Та коли привезли з тюрми нашого сусіду Романюка з розпореним животом, з відрізаним носом і повидовбуваними очима. Ми зрозуміли, чому рукавичка Сучкова так липла кров’ю до наших рук. Тоді нам стало зрозуміло, чому старшина Сучков останнім часом рідко коли ночував удома. А коли приходив додому, то очі його були вкриті червоними жилками, і він хижо дивився на нас.
Перед тим він був інакший. Він часто говорив з нами про те, що вони хочуть створити таке суспільство, де не буде гноблення людини людиною.