Химера

ПЕРЕВОРОТ У НАУЦІ

В одному із залів приміщення Академії наук готувалися до заслухання інформації про наукову роботу дійсною члена Академії наук, професора біології та фізіології Івана Івановича Трушкіна

Зала була урочисто вбрана. На передній частині зали, яка своїм підвищенням нагадувала сцену, причілкова стіна прибрана портретами і прапорами. На самій горі майорить лозунг, написаний білими літерами на червоному полотні: «Тільки в країні соціалізму розкривається новий простір науковим подвигам». Нижче — профільне зображення Маркса, Енгельса, Леніна і Сталіна, один за одним. Ще нижче — барельєф Леніна і Сталіна у значно більшому розмірі, і ще нижче — великий портрет Сталіна. По боках цих портретів симетрично розміщено два червоних прапори, на яких виділяється профільне зображення Леніна і Сталіна, а перед кожним з цих прапорів виступають на червоних підставках бюсти Леніна і Сталіна. Посеред сцени — довгий стіл, вкритий червоним оксамитом, і на самій середині столу невеликий бюст Сталіна.

З лівого боку столу стоїть широка кафедра, обтягнута також червоним оксамитом. На кафедрі й на столі стоять графини з водою і біля них порожні склянки. Обабіч кафедри на невеликому столику, вкритому червоним обрусом, стоїть скляна посудина, яка своєю призматичною будовою нагадує невеликих розмірів акваріум. Посудина наповнена молоком, і в цьому молоці зверху плаває щітка. Звичайна щітка для чобіт.

Члени Академії наук уже починали збиратися. Кожен з них тримав у руках невеличку книжечку-брошурку — короткий опис дослідних робіт професора Трушкіна. Учені з сивими бородами з лисими головами, з обважнілими гладкими туловищами поважно проходили вздовж зали і займали місця на м’яких кріслах, що довгими рядами були розміщені по обидва боки зали.

Лисі голови заглиблено схилились над книжками.

Аж ось з дверей бічної стіни зали почали виходити люди і займати місця задовгим червоним столом. Тут були бородаті й безбороді, лисі й чубаті, гладкі й тоненькі, в окулярах і без окулярів, пристаркуваті й порівняно молоді.

Віце-президент Академії наук, який зайняв місце на самій середині столу, якраз проти бюсту Сталіна, оголосив, що обговорення дослідів дійсного члена Академії наук, професора біології та фізіології Івана Івановича Трушкіна починається.

За кафедру вийшов сам Трушкін, такий же гладкий, лисий і бородатий, як більшість присутніх у залі.

Він обперся ліктями об кафедру, крякнув двічі й почав:

— Шановні мої колеги! Свої досліди я проводжу уже 24 роки. Перед вами ось у молоці знаходиться триста сорок дев’ята щітка, яку я піддаю експертизі. Свої досліди, шановні мої колеги, я розпочав після глибокого і грунтовного студіювання творів класиків марксизму-ленінізму. Я поставив перед собою мету: з субстанції мертвої матерії створити субстанцію живої матерії. Приводом до обрання саме цього об’єкта, а саме щітки для чобіт, було глибоке вивчення мною безсмертного твору геніального Фрідріха Енгельса «Анти-Дюрінг», а саме того місця (безсумнівно всім вам відомого), де Енгельс говорить, що при самій лише людській думці (мисленню) щітка для чобіт не може перетворитися у ссавця. Дедалі заглиблюючись у ці слова, висказані генієм матеріалізму, я все більше задумувався над тим, що саме може привести до перетворення щітки у ссавця. Безсумнівно, що самого лише нашого бажання мало для цього. Після довгих міркувань я прийшов до висновку, що для того, щоб щітка перетворилася у ссавця, треба змінити оточення, бо матеріялістична діалектика нам підказує, що зі зміною оточення відбувається зміна видів. І я це оточення змінив. Прийнявши до уваги те, що всі ссавці виростають на молоці, я помістив щітку в молоко. Але цього виявилося мало. Молоко треба завжди підтримувати в температурі, природній для самки ссавця. Найменше відхилення вело до зриву досліду. Цим, власне, і пояснюється, дорогі мої колеги, така велика кількість невдалих моїх дослідів. Але, дорогі мої колеги, виявилося, що не всяке молоко сприятливо впливає на розвиток щітки навіть при відповідній температурі. Наприклад, молоко корови або кози ніяк не підходить, бо ці тварини своїм складом організму дуже віддалені від щітки. Я брав молоко свині, і виявилося, що воно уже набагато сприятливіше впливало на розвиток щітки, ніж молоко корови чи кози. Останнім часом я прийшов до висновку, дорогі колеги, що найсприятливішим для розвитку щітки є молоко їжака (вірніше, вибачайте, їжачихи), позаяк щітка і їжак між собою мають багато спорідненостей. Щітка так само, як і їжак, не має хвоста, у щітки так само, як і в їжака, покритий тільки верх щетиною, а спід голий. їжак, дорогі колеги, фактично не набагато рухливіший за щітку.

Перед вами, шановні мої колеги, щітка, яка пробула в їжачому молоці 23 дні, вона вже наближена до живого організму. Вона, шановні колеги, здатна відповідати на подразнення! Якщо цю щітку штовхнути в рідину, то вона швидко виринає на поверхню.

При цьому Трушкін взяв невеличку паличку, що лежала на столику, і штовхнув нею щітку в молоко. Щітка скоро виринула і закрутилася зверх молока. Всі присутні від здивування повитягали голови, а деякі з них навіть повставали зі своїх місць.

— Але, дорогі товариші, — продовжував Трушкін, — саме тут я наткнувся на великі труднощі. І саме на це я звертаю увагу адміністрації нашої академії, представників партії та нашого уряду, присутніх тут. Позаяк добування їжачого молока вимагає багато праці І великих коштів, ті дев’ять асистентів, які працюють у мене, ніяк не можуть справитися з цим завданням. Треба збільшити обслуговуючий персонал не менше як утроє. Асигнування на мої досліди необхідно також збільшити втроє.

Шановні мої колеги! У тому, що в найближчому часі я вирощу живий організм, сумнівів ніяких не може бути. Мене тепер турбує інше питання. Оживлена щітка, безперечно, буде здатна до запліднення та розмноження. Оскільки вона жіночого роду, це буде самка. Треба вибрати ще якийсь об’єкт, з якого можна було б вивести самця. І тут, дорогі колеги, я звертаюся до вас по пораду.

Трушкін зупинився. Якась хвилина мертвої мовчанки залягла у залі. Нарешті з перших рядів підвівся довгобородий лисий академік, фахівець із фізіологічних наук.

— На мою думку, за самця треба взяти чобіт, — сказав він поважним басом.

— Ваша порада, Михайле Івановичу, — заговорив у відповідь йому Трушкін, — є справді раціональна, позаяк щітка має природну постійну тягу до чобіт. Але я думаю, що після злучання щітки з чоботом народяться нежиттєтривалі гібриди, оскільки щітка належить зовсім до іншої породи, ніж чобіт. Щітка наполовину вкрита щетиною, тоді як чобіт зовсім голий.

— На мою думку, треба взяти решето, — запропонував хтось із середніх рядів.

— Решето, Іване Макаровичу, — відповів Трушкін, — не підійде з тої простої причини, що воно не є чоловічого роду, отже, воно не буде здатне до запліднення.

— А на мою думку, слід узяти вам віника за самця, — знов з передніх рядів запропонував якийсь академік.

— Ось це предложения мені подобається, — задоволено заговорив Трушкін. — Віник справді має багато спільностей із щіткою. Я ваше предложения, Микито Іванович, із задоволенням приймаю і дуже вам за нього дякую.

Микита Іванович від задоволення повертає вусібіч круглою головою на своїй товстій шиї, як переможець на важких змаганнях.

Тим часом із задніх рядів підвівся худенький змарнілий дідок. Все лице й голова його були начисто виголені, і весь він нагадував необрослого пір’ям пташка у гнізді. Він несміливо заговорив тоненьким голосом:

— А на мою думку, Іване Івановичу, вам слід би було взяти за самця для щітки помазок. Звичайний помазок до гоління. Він багато має спільностей зі щіткою.

— Ось це предложения, можна сказати, найраціональні—ше, — радів Трушкін. — Воно справді глибоко обдумане, бо ж помазок має таку саму щетину, як і щітка. Хіба тільки може бути перешкода в тому, що помазок набагато менший від щітки, і їх тяжко буде злучити. Я візьму під дослідження водночас і віник, і помазок.

— Товариші! — продовжував професор Трушкін, зайшовши знову на своє місце за кафедру. — Моя наукова дослідницька діяльність не обмежується тим, що я вирощую живий організм з неживої матерії. Я працюю над проблемою продовження людського віку. Ви уявляєте, дорогі мої колеги, як це важливо для нас, мужів науки, що своїми винаходами перетворюють світ. Для нас не вистачає звичайного людського віку. Із своїх спостережень я прийшов до висновку, що людина так коротко живе на світі через те, що вона вживає у свій харч недовговічні рослини і тварини. І справді, що ми їмо? Ми їмо капусту, яка росте лише одне літо, хліб з пшениці, яка також виростає за півроку, буряки, картоплю — все недовговічне, м’ясо курки, що живе три-чотири роки, м’ясо свині, що живе один-півтора роки, і таке інше, і таке інше. А ось така маленька істота, як блощиця, живиться людською кров’ю і тому перевищує своїм життям вік людини. Я прийшов до висновку, щоб люди жили набагато довше, ніж тепер, їм слід харчуватися довговічними рослинами. Такою довговічною рослиною, яку я можу порекомендувати людству, є дуб, який може рости до тисячі років. Я, дорогі мої колеги, уже проводжу досліди над самим собою. Я, шановні мої друзі, їм дубову кору. Дубова кора зараз уже становить 50 відсотків моєї їжі. І сподіваюся, що скоро я зможу перейти на харчування самою лише дубовою корою.

Закінчив свій виступ Трушкін хвалою комуністичної партії.

— Хай живе безсмертне вчення Маркса — Енгельса — Лєні—на — Сталіна, яке дає нам натхнення у наших наукових подвигах! Хай живуть усі вожді комуністичної партії, члени політбюро цека капеесес[1], що створюють нам небачені в історії умови для творчої наукової праці.

Йому довго аплодували. Один академік з середніх рядів встав і вигукнув:

— Хай живе товариш Сталін!

Аплодисменти зірвались і скоро затихли, бо в президії ніхто не аплодував. Вчені спохватилися, що Сталіна уже ж нема в живих, а мертвим аплодувати начебто не випадає!

Коли зала угамувалася, віце-президент оголосив, що слово надається представникові цека капеесес, докторові філософських наук Кіму Семеновичу Дубініну.

Кім Семенович зайшов за кафедру, обвів скляними очима аудиторію, начебто не надивився він на неї, сидячи в президії, і почав:

— Товариші! Я думаю, що ми спроможні достойно оцінити той науковий подвиг, який робить наш видатний учений Іван Іванович Трушкін. Той факт, що професор Трушкін заснував усю свою наукову роботу на основі матеріялістичної науки, говорить про безсмертну силу марксистсько — ленінського вчення. Досягнення професора Трушкіна — це теорія Маркса — Енгельса — Лєніна — Сталіна в дії. Тільки на основі цієїтеорії, тільки на основі матеріялістичного світорозуміння, яке дає нам марксизм, ми можемо досягти таких величезних досягнень нашої науки, які ми бачили сьогодні.

Відкриття професора Трушкіна — це цілий переворот у біологічній та фізіологічній науках. Водночас професор Трушкін своїми дослідами вкладає в руки діалектичного матеріалізму найгострішу зброю проти його ворогів. Це те, чого давно бракувало нашій теорії. Тепер остаточно й безповоротно буде скинено в безодню ідеалістичну філософію, яка стверджувала, що живі організми походять не від неживої матерії, а створені якоюсь надприродною силою. Тепер остаточно буде спростовано твердження метафізиків про непорушність неживої матерії.

Я вважаю, що в даний момент керівництво Академії наук має найбільше уваги приділити саме тим дослідам, які проводить професор Трушкін, оскільки вони підносять на найвищий щабель марксистсько-лєнінську матеріялістичну науку. З боку партії та уряду буце виявлено всесторонню допомогу професору Трушкіну. На мою думку, кандидатуру професора Трушкіна слід подати до нагородження сталінською премією першого ступеня. Законні вимоги Івана Івановича треба негайно задовольнити.

Хай живе наша рідна Комуністична партія — натхненник всіх наших перемог!

Дубініну аплодували ще дужче, ніж Трушкіну. Кілька разів вставали всі як один і вигукували хвалу вождям партії, і аплодували з новою силою. Так продовжувалось півгодини.

Коли авдиторія стихла, віце-президент оголосив закінчення обговорення дослідів професора Трушкіна, і всі почали покидати свої місця. Ідучи до виходу, лисі сивобороді вчені виказували один одному здивування з приводу того, як професору Трушкіну вдалося досягти таких значних наслідків.

— Праця, колеги, уперта праця, невідступність від наміченої мети приносять людині всесвітню славу, — стверджував один низькорослий гладкий академік.

— І глибоке знання марксизму — лєнінізму, — додав другий, довготелесий.

За місяць у тій самій залі знову зібралися члени Академії наук, але всі вони на цей раз були сумні, йшли з похиленими головами. Тут був траурний мітинг з нагоди передчасної смерти академіка Івана Івановича Трушкіна. Він помер від скруту кишок, об’ївшись дубової кори.

Проте справу Івана Івановича Трушкіна викликалось продовжувати кільканадцять найвидатніших біологів та фізіологів.

Ківерці, 1954