— Ото Ромко. Чотири роки відбув у Сибіру, а три йому подарували. Тепер він за конюха в колгоспі, а колись був касиром на станції.
— За віщо ж його так покарали?
— Бо він як був касиром, то багато грошей украв. Може, з тисяч сімдесят. Коли його судили отут у клубі, то суддя запитав:
— Чому ви крали державні гроші? Чим ви можете виправдати свої злодійські вчинки?
А Ромко відповідав:
— Та то люди винні, що я крав державні гроші.
— Люди винні в тому, що ви злодій? — питає суддя.
— Бо вони казали, — Ромко йому, — що скоро буде советам кінець, що скоро москалі повтікають від нас, то я й брав їхні гроші, бо все одно пропадуть, — думав.
Львів, 1964