Останній тамплієр

15

Повернувши на Двадцять другу вулицю, Гас Волдрон відчув якусь нервозність. Так, він відчував себе як на голках іще з того суботнього вечора, але тут було явно щось інше. Він відчував різницю. Йому часто доводилося керуватися інтуїцією. Гра на перегонах була одним із прикладів. І які результати? Паршиві. Але в його житті було чимало випадків, коли йому доводилося діяти інстинктивно, і часто в результаті все влаштовувалося якнайкраще. Можливо, саме тому він і не викоренив в собі цієї потенційно небезпечної звички.

Незабаром він зрозумів, що було причиною його занепокоєння. Припаркована неподалік машина, непоказна і непомітна, аж занадто. Двоє чоловіків в ній нарочито неуважно поглядали на всі боки. Копи, поза всяким сумнівом — хто ж іще?

Відрахувавши потрібну кількість кроків, він зупинився і подивився у вікно. У ньому віддзеркалювалася іще одна, така ж непоказна машина, капот якої висунувся з-за рогу. Гас ризикнув швидко озирнутися через плече: в машині теж сиділи двоє.

Ясно — його взяли в лещата.

Гас негайно подумав про Люсьєна.

У голові відразу ж промайнули картини його жорстокої розправи над цим нікчемним і мерзенним жабоїдом.

Порівнявшись із крамницею, він несподівано прошмигнув до дверей і, увірвавшись всередину, кинувся до переляканого на смерть Люсьєна, який почав було вставати з-за столу. Гас віджбурнув стіл, перекинувши на підлогу великий неоковирний годинник і бляшанку з очищувальною рідиною, і відразу ж щосили зацідив Люсьєну кулаком у вухо.

— Та ти ж, підла тварюко, ти що, здав мене копам!?

— Ти що, Гузє...

Гас було замахнувся, щоб іще раз влупити його, але раптом помітив як Люсьєн, аж вивернувши голову, вилізлими з орбіт очима поглянув у бік підсобки. «Значить копи засіли ще й всередині», — здогадався він. І тут Гас відчув якийсь запах, схожий на запах бензину. З бляшанки, що впала зі столу, витікала рідина.

Однією рукою схопивши бляшанку, а другою — Люсьєна за барки, Гас відірвав його від підлоги і потягнув до дверей, де, ударивши ногою під коліна, знову збив цього чахлого тхора на підлогу. Притиснувши його ногою, взутою в масивний черевик, до підлоги, він нахилив бляшанку над головою француза.

— Слід було добряче подумати, перш ніж псувати зі мною стосунки, ти, жалюгідний вилупку! — прогарчав Гас, поливаючи йому голову.

— Припини, благаю тебе! — француз бризкав слиною; йому нестерпно кололо очі бензином, що на нього лився. Не давши переляканому на смерть Люсьєну схаменутися, Гас ривком відчинив двері й схопив його за комір. Діставши запальничку, він підпалив вилитий на голову француза бензин і стусаном виштовхнув крамаря на вулицю.

Голова й плечі Люсьєна осяялися синьо-жовтим полум'ям, і він, спотикаючись, заметушився по тротуару. Його зболені крики змішалися з криками шокованих видовищем перехожих і гучними сигналами автомобілів. Гас вискочив на вулицю і невідступно слідував за ним, стріляючи очима навсібіч. Його яструбиний погляд фіксував відстань, що відділяла його від чотирьох людей, по двоє з кожного боку. Усі четверо вискочили із машин з пістолетами в руках, більшою мірою зреагувавши на оповитого полум'ям чоловіка, аніж на нього.

Саме це йому й було потрібно.

Рейлі відразу зміркував, що їх помітили, як тільки побачив, що незнайомець хутенько шмигонув у крамничку. Він негайно заволав у мікрофон, увіткнутий в рукав:

— Він засік нас — приступаймо! Повторюю, приступаймо. — Дославши патрон у патронник свого «Браунінга Hi Power», Рейлі насилу вибрався з невеликого автомобіля, а Джордано вискочив з пасажирського боку. Він ще не встиг зачинити двері, як помітив чоловіка, що несподівано вигулькнув із крамниці й став безладно кидатися з боку в бік. Рейлі не вірив своїм очам: голова людини палала, як смолоскип.

Люсьен борсався в агонії з палаючим волоссям та сорочкою, а Гас невідступно тримався якомога ближче до нього, розраховуючи, що поліцейські не ризикнуть стріляти.

В усякому разі, він на це сподівався.

Гас вистрілив кілька разів в обох напрямках, щоб не підпускати копів дуже близько і дати їм зрозуміти, що він має серйозні наміри. З «Берегти» в цій грьобаній ситуації було мало користі, проте, всі четверо кинулися до укриттів.

Звук розбиваного скла і крики паніки прокотилися луною по миттєво спорожнілих тротуарах.

Рейлі побачив, як Гас навів пістолет у їхній бік, і вчасно пригнувся, сховавшись за дверима автомобіля. На спорожнілій вулиці прогуркотіли постріли, дві кулі вгризлися в цегляну стіну за спиною Рейлі, третя потрапила в ліву фару його «крайслера»: хрусь! — хромовані деталі упереміш зі склом посипалися на дорогу. Мигцем поглянувши праворуч, він звернув увагу на чотирьох до смерті нажаханих перехожих, що причаїлися за припаркованим «мерседесом». Із їхнього вигляду можна було судити, що вони збираються рятуватися втечею. Таке рішення було хибним. Під прикриттям авто вони були у більшій безпеці. Один із них подивився в його напрямку. Рейлі став подавати йому знаки рукою, щоб той пригнувся, і викрикнув:

— Пригніться і не ворушіться!

До ладу не розуміючи, що відбувається, з очима повними страху, чоловік закивав, відскочивши назад за машину.

Рейлі обернувся, висунувся з-за дверей і спробував вистрілити, але чоловік, якого він знав на ім'я Гас, весь час тримався мало не впритул до спини крамаря. Він був надто близько до нього. Це не давало Рейлі змоги як слід прицілитися. Але найбільше його турбувало те, що він нічим не міг допомогти французу, який на той час впав на коліна, наповнюючи несамовитими криками спорожнілу вулицю.

Раптом Гас відірвався від обійнятого полум'ям Люсьєна і випустив кілька куль у агентів, що наближалися до нього з протилежного боку. Здавалося, час уповільнив свій хід, і Рейлі скористався цією нагодою. Затамувавши подих, він вискочив з-за дверцят автомобіля, обхопив руків'я пістолета обома руками, прийняв позу для стрільби, за якусь мить сумістив мушку з прицілом і м'яко, поступово напружуючи палець, натиснув на курок. Куля з гуркотом вилетіла зі ствола — червона цівка крові вистрибнула із стегна Гаса.

Рейлі вже було зібрався бігти на допомогу Люсьєнові, але Гас порушив план героїчного порятунку, що виникли в голові агента ФБР. Через невдалий збіг обставин у цей момент на вулицю виїхало таксі-вантажівка.

Коли Люсьєн став кататися по асфальту і відчайдушно розмахувати руками, намагаючись збити полум'я, Гас змикитив, що час брати ноги в руки, і чим раніше — тим краще, але тут відчув удар в ліве стегно і хитнувся вбік. Він мимовільно приклав руку до ураженого місця, а коли підніс її — з неї стікала кров.

Сучий син! Повезло ж цим виродкам!

Несподівано Гас побачив таксі. Проклинаючи копів на чому світ стоїть, він, використовуючи його як прикриття, щосили рвонув уперед. Накульгуючи, Гас зайшов за ріг будинку і побачив, що удача знову усміхається йому. Зупинилося таксі, з нього вийшов пасажир, японський бізнесмен в непоказному костюмі Гас відштовхнув японця плечем, потім ривком відчинив двері, подався вперед і, схопивши водія, виволік його на вулицю. Влізши за кермо, він увімкнув швидкість, але раптом відчув, як щось ударило його збоку по голові. Винуватцем виявився водій, що намагався відвоювати назад своє авто. Він щось кричав незрозумілою мовою. «Дурень довбаний», — роздратовано подумав Гас і висунув дуло «Берегти» з вікна. Натиснувши курок, він випустив кулю просто в червоне від обурення обличчя водія, і, рвонувши з місця, помчав вулицею.