Останній тамплієр

52

Чоловік, що сидів через шість рядів позаду Тес, почувався не надто комфортно. Він терпіти не міг польоти. Ні, цей чоловік не відчував до них якогось ірраціонального страху, про клаустрофобію теж не йшлося. Просто його дратувало, коли йому доводилося проводити довгі години у якійсь бляшанці, де не дозволялося курити. Цілих десять годин! І це — не враховуючи часу, проведеного у терміналі, де також заборонялося курити.

Просто якась «Нікоретте»-країна!

Йому поталанило. Коли він дістав завдання слідкувати за Тес, йому довелося вдовольнитися спостереженням з віддаленої точки, бо поруч із її будинком стояла поліцейська машина. Однак, якби він слідкував за нею з ближчої відстані, то він точно прогавив би той момент, коли Тес, вийшовши через чорний хід, пройшла сусідськими задвірками і знову вийшла на вулицю, де в кількох метрах від його машини на неї чекало таксі.

Він доповів про це Де Анґелісу і прослідкував за нею до аеропорту. Зі свого місця у залі очікування він безперешкодно і спокійно міг спостерігати за Тес і Рейлі. Планкет двічі телефонував Де Анґелісу зі свого мобільного. Перший раз — щоб повідомити монсеньйора про те, що Тес зійшла на борт літака. Вдруге він телефонував хвилин за десять і ледь встиг поінформувати Де Анґеліса про присутність Рейлі, як розмову перервала наполеглива бортпровідниця, котра змусила його вимкнути мобілку.

Відхиляючись вбік і поглядаючи вздовж проходу, чоловік слідкував за обома підопічними, крутячи у пальцях диск розміром не більше за двадцятип'ятицентову монету. Шпигун помітив, що Рейлі не мав при собі ручної поклажі. Утім, це не мало великого значення. Тес, яка являла собою основний об'єкт спостереження, була із сумкою, яку вона запхала на полицю угорі. Спостерігаючи за ними, чоловік знав, що спішити йому нікуди. Політ триватиме довго, і більшість пасажирів, включно з його підопічними, в якийсь момент поснуть. Він лише мав терпляче чекати, доки не випаде слушна нагода підкласти їм пристрій стеження. «Хоч буде чим зайнятися під час довгого перельоту», — подумав шпиг.

Він невдоволено завовтузився у своєму кріслі, насуплено зиркаючи на бортпровідницю, яка пройшла повз нього по проходу, перевіряючи — чи всі пасажири застебнули паски безпеки. Шпиг терпіти не міг усі суворі обмеження, пов'язані з польотом, і почувався, як учень шостого класу. Палити заборонено, телефонувати заборонено, називати бортпровідницю «стюардесою» теж заборонено. Що далі? Письмовий дозвіл користуватися клозетом?

Він поглянув у ілюмінатор і поклав до рота ще дві подушечки жувальної гумки «Нікоретте».

Де Анґеліс саме під'їжджав до аеропорту Тетерборо у Нью-Джерсі, коли йому зателефонував Планкет. Цей маленький і тихий аеропорт якнайкраще підходив для його похапливо організованої подорожі; розташований за сім миль від Мангеттену, він був улюбленим місцем знаменитостей, керівників великих фірм та їхніх приватних літаків.

Монсеньйора, який вмостився на задньому сидінні «Лінкольн Town Car», майже неможливо було упізнати. Де Анґеліс полишив свій аскетичний прикид заради більш звичного йому елегантного чорного костюма від одного знаного модельєра; а стоячий комірець католицького священика, хоч і з неохотою, але все ж змінив на блакитну сорочку. Він з огидою позбувся Також немодних заяложених окулярів, що носив впродовж всього перебування на Мангеттені. На їхньому місті красувалися тепер його звичні окуляри без оправи. Потертий шкіряний аташе-кейс поступився місцем тоненькому чемоданчику, який лежав поруч із ним на задньому сидінні лімузина, що підвіз його аж до трапа літака.

Зійшовши на борт «Гольфстріма IV-SP», Де Анґеліс знову поглянув на годинник і зробив швидкий підрахунок. Монсеньйор знав, що знаходиться у чудовій фізичній формі. Скоріш за все, він приземлиться у Римі трохи раніше, ніж вони встигнуть сісти у Стамбулі. «Гольфстрім IV-SP» був не лише одним із нечисленних реактивних літаків приватного класу, здатних долетіти до Рима без дозаправлення; він мав також вищу швидкість, ніж масивний чотирьохмоторний аеробус А-340, яким летіли Тес і Рейлі. Тож він матиме невеликий запас часу, щоб зібрати все устаткування, необхідне для завершення своєї місії, і випередити їх — куди б вони не прямували.

Вмостившись у кріслі, Де Анґеліс знову замислився над дилемою щодо Тес Чайкіної. Насправді ФБР цікавило лише одне — спіймати Венса і ув'язнити його за озброєний напад на Музей мистецтв. Тес, навпаки, цікавило дещо інше. Він знав, що іще довго після того, як Венс опиниться за ґратами, вона шукатиме, перевертатиме каміння, нишпоритиме, намагаючись знайти скарб тамплієрів. Це було в її натурі.

Тепер він уже не сумнівався: у якийсь момент, після того, як Тес перестане бути корисною, йому, скоріш за все, доведеться вирішувати проблему її усунення. І цю проблему несподівано ускладнив Рейлі своїм неочікуваним рішенням супроводжувати її.

Де Анґеліс заплющив очі й відкинувся на м'яке підголів'я плюшевого обертального крісла. Він анітрохи не турбувався. Йому лише доведеться мати справу з невеличким ускладненням — і не більше.