Останній тамплієр

18

Ані Рейлі, ані Джордано не було поранено, за винятком декількох синців від ременів безпеки і кількох невеликих порізів від осколків лобового скла. Вони супроводжували швидку допомогу, яка мчала по шосе імені Франкліна Делано Рузвельта, везучи Гаса Волдрона в Нью-Йоркську пресвітеріанську лікарню. Після того як Волдрона відправили до операційної, дратівлива і строга чорношкіра медсестра переконала їх пройти огляд. Коли вони, врешті-решт, неохоче погодилися, вона промила їхні порізи і наклала на них пов'язки, зробивши це набагато грубіше, ніж їм хотілося б, після чого полишила їх на самих себе.

Лікарі невідкладної допомоги поінформували, що їхній клієнт навряд чи буде в змозі давати свідчення, принаймні, дні зо два, якщо не більше. Ран було багато і рани були серйозні. Все, що їм залишалося робити, це чекати, коли Гас буде готовий давати відповіді на питання, і сподіватися, що агенти і детективи, що займаються розслідуванням способу життя пораненого бандита, дізнаються, де він переховувався після нальоту на музей.

Джордано сказав Рейлі, що час закруглятися, і поспішив додому до дружини, яка в свої сорок із лишком років примудрилася завагітніти вже третьою дитиною. Рейлі вирішив залишитися в лікарні й почекати, доки Гаса не вивезуть з операційної, і тільки потім податися додому. Після фізично і розумово виснажливих подій дня йому як ніколи хотілося якнайскоріше повернутися до своєї холостяцької квартири. Таке часто буває з самотніми людьми, які живуть у вируючих життям містах.

У пошуках чашки гарячої кави Рейлі забрів до ліфта і несподівано побачив знайоме обличчя. Ну звичайно ж — ті самі зелені очі! Схоже, жінка його теж упізнала. Зустрівшись із ним поглядом, вона чемно кивнула і стала дивитися перед собою. З її вигляду можна було судити, що вона чимось заклопотана. Рейлі відвів погляд, прослідкувавши, як зачинилися двері ліфта.

Він здивувався, відчувши, що її присутність в обмеженому просторі кабіни ліфта вселяє в нього невпевненість у собі. Коли ліфт із гулом пішов униз, він подивився на неї і з виразу її обличчя переконався, що вона впізнала його. Рейлі спробував зобразити подобу посмішки і здивувався, коли вона всім своїм виглядом ще раз дала зрозуміти, що пам'ятає його.

— Ми з вами зустрічалися там, чи не так? В музеї, тієї ночі... — першою заговорила вона.

— Та щось таке було. Я приїхав пізніше. — Він замовк, подумавши, що здасться занадто боязким. — Я працюю у ФБР. — Він відразу ж зненавидів себе за безглузду відповідь, однак висловитися простіше навряд чи можна було.

— Ясно.

Запанувала ніякова пауза, перш ніж вони одночасно перервали її. Дует пролунав таким чином: «А як йде...» в її виконанні і «Так ви тут...» у виконанні Рейлі. Обидва замовкли і посміхнулися на півслові.

— Даруйте, що ви хотіли сказати? — поступився Рейлі.

— Я збиралася поцікавитися, як іде розслідування, але, мабуть, це заборонена тема для обговорення.

— Ну чому ж заборонена! «Це прозвучало аж надто хвалькувато», — подумав Рейлі і, виправляючи помилку, швидко додав: — Втім, поки нема про що й розповідати. А ви як тут опинилися?

— Я відвідувала друга. Йому дісталося на горіхи тієї ночі.

— З ним все гаразд?

— Так, він видужає.

Дзвякнувши, ліфт зупинився на першому поверсі. Він провів її поглядом, коли вона виходила з ліфта. Раптом вона обернулася, явно бажаючи щось сказати.

— Я збиралася зв'язатися з вами. Агент Ґейнс дала мені візитну картку.

— Амелія? Ми разом працюємо. Моє ім'я Рейлі, Шон Рейлі, — сказав він, подаючи руку.

Потиснувши її, вона назвала своє.

— Може, вам чимось допомогти? — запитав він.

— Бачите... вона сказала подзвонити, якщо я що-небудь пригадаю. По правді кажучи, є одна думка, яка не дає мені спокою. Мій друг, який лежить тут в лікарні, допомагає мені розібратися з нею. Хоча, я упевнена, що ви вже вивчали цю версію.

— Цілком можливо, що і ні. І повірте мені: ми завжди раді інформації, яка допоможе розкриттю злочину. Що це за думка?

— Цей злочин якось пов'язаний з тамплієрами.

Рейлі явно не второпав, про що вона говорить.

— До чого тут тамплієри?

— Я маю на увазі спорядження, яке було на грабіжниках, захоплений ними шифратор. А ще цей латинський вислів, який вимовив один із вершників, схопивши цей пристрій.

Рейлі спантеличено поглянув на неї.

— Чи не знайдеться у вас часу випити чашку кави?