Останній тамплієр

26

Різкий біль пронизував його очі після багатогодинного сидіння над давніми рукописами. Він зняв окуляри і потихеньку протер очі вогким рушником.

Скільки часу минуло? Зараз ранок чи ніч? Він повністю втратив відчуття часу після того, як повернувся сюди після кінного набігу на Музей мистецтв Метрополітен.

Звичайно ж, засоби масової інформації, ця зграя недолугих, малоосвічених істот, мабуть, уже бризкали слиною, подаючи набіг як пограбування зі зломом або зухвалу крадіжку. Ніхто з них, навіть найрозумніший, ніколи не здогадається, що для нього це було практичне дослідження. Саме практичним дослідженням цей набіг і був. І не за горами той час, коли увесь світ дізнається, чим насправді був цей інцидент, що стався у суботу ввечері: це був перший крок у справі, яка безповоротно змінить світосприйняття багатьох людей. Крок, який незабаром зніме шори з людських очей і відкриє їхні жалюгідні мозки для розуміння того, що зараз знаходиться за межами їхньої благенької фантазії.

І я на порозі завершення цієї справи. Чекати лишилося недовго.

Обернувшись, він поглянув на стіну позаду — там висів календар. Хоча години дня важливого значення для нього не мали, але самі дати завжди були значущими і навіть символічними.

Одну з таких дат було обведено червоним.

Повернувшись до результатів своєї співпраці з багатошестеренчастим роторним шифратором, він перечитав один параграф, що не давав спокою відтоді, як він його розкодував.

«Гм, дуже дивно», — подумав він. Потім посміхнувся, збагнувши, що мимоволі вжив якраз правильне слово. Цей рукопис був не тільки зашифрований; перед шифруванням саме цей параграф подали як загадку.

На нього накотилася хвиля захвату і поваги до людини, що склала цього листа.

Раптом він стривожився. Йому доведеться розгадати цю загадку швидко, не гаючи часу. Він ретельно замів свої сліди, але не треба бути настільки бовдуром, щоб недооцінювати супротивника. На жаль, для того щоб розгадати цю загадку, йому потрібно сходити у бібліотеку. Це означало, що йому доведеться полишити безпечну домівку і зробити вилазку на поверхню.

На якусь мить він замислився, а потім з великою мірою вірогідності вирахував, що надворі уже вечір. От і чудово — він піде у бібліотеку. Дуже обережно. Може хтось уже докопався до суті й попередив працівників, щоб ті пильнували людей, які будуть запитувати матеріали з певної теми.

Потім він посміхнувся сам собі. «У тебе зовсім стріху зірвало». Вони не такі вже й кмітливі.

А після бібліотеки він повернеться сюди, дай Боже, — вже з готового розгадкою, і завершить розшифрування решти сторінок.

Він знову поглянув на календар з обведеною червоним датою.

Ця дата назавжди врізалася в його пам'ять.

Цю дату він не забуде ніколи.

Він мав виконати нескладний, але болісний обов'язок. Після цього, якщо все буде гаразд, а рукопис вдасться повністю розшифрувати, то він приступить до виконання місії, яку було так несподівано покладено на нього.