Останній тамплієр

66

— Отже, ти гадаєш, що саме це і перевозив «Храм Сокола»? Перевозив докази, що Євангелія, якщо вірити тобі, є звичайнісінькою белетристикою? Докази того, що Ісус не був сином Бога? Навіть якщо це так і було, — продовжував Рейлі, — то я ще можу збагнути прагнення завдати великої шкоди християнству, але я не можу збагнути ось що: яким же чином це допомогло би тамплієрам об'єднати три світові релігії — якщо вони дійсно прагнули цього об'єднання?

— Вони розпочали з власної релігії, — впевнено відповів Венс, — з релігії, яку вони знали в реальному житті, з релігії, безпосередніми свідками крайнощів якої вони були. Якщо їм вдалося її... розвінчати, то, гадаю, на той час вони вже встигли знайти порозуміння з дисидентами в мусульманських та юдейських спільнотах, з людьми, готовими співпрацювати у порушенні й вивченні аналогічних проблем в межах їхніх власних релігій, щоб прокласти шлях до нового всезагального світобачення.

— Як же вони збиралися цього досягти? Невже збираючи докупи тих нещасних, що позбулися ілюзій?

Це було скоріш твердження, аніж запитання, але воно не справило на Венса помітного враження.

— Гадаю, що якби вони мали успіх, то з часом світ міг би стати більш безпечним і кращим. А як гадаєш ти?

Рейлі нічого не відповів. Та він і не міг відповісти — це неможливо було зробити зараз, коли ставилося під сумнів усе, у що він та мільйони інших людей у всьому світі вірили так пристрасно.

— Це так безглуздо, — наполегливо продовжував Венс. — Ми все іще перебуваємо на царині фантазії — сьогодні, у двадцять першому сторіччі. Насправді ми не стали ані на йоту розумнішими і розвиненішими за тих бідолашних йолопів із Трої. Уся планета знаходиться у лещатах масової ілюзії та самообману. Християнство, юдаїзм, іслам... люди готові до смерті битися за кожне слово тих писань, котрі вони вважають священними, але на чому ж насправді ці писання ґрунтуються? На легендах і міфах тисячолітньої давності? Авраам, чоловік, котрий — якщо вірити Старому Завіту — у юному столітньому віці породив сина і дожив до ста сімдесяти п'яти? Чи є в тому сенс, що життя мільйонів людей все іще ґрунтується на жалюгідному зібранні сміховинних нісенітниць?

Опитування громадської думки підтверджують той факт, що більшість християн, юдеїв та мусульман перебувають у невіданні щодо спільних Авраамових коренів їхніх релігій; бо саме Авраам був предтечею усіх цих трьох релігій і засновником монотеїзму. Смішно сказати, але, згідно з Книгою Буття, Бог послав Авраама, щоб той залагодив конфлікти між людьми. Озброєний монотеїстичною доктриною Єдиного Верховного Творця, Авраам мусив відіграти вирішальну роль у єднанні людини з Богом; незважаючи на мовні та культурні розбіжності, все людство мало стати єдиною сім'єю перед лицем єдиного Бога, який підтримував і зміцнював усю Світобудову.

І все було б добре, якби на цьому місці переказ і закінчився, — глузливо мовив Венс, — але не так сталося, як гадалося. Авраамова дружина, Сара, не могла мати дітей, тому він узяв собі другу дружину, свою арабську служницю Агар, та народила йому сина, котрого назвали Ізмаїл. Через тринадцять років Сара спромоглася таки народити сина, Ісаака. Авраам помирає, Сара виганяє Агар та Ізмаїла, і семітська раса поділяється на арабську та юдейську. — Венс похитав головою і посміхнувся сам собі. — І найнеприємнішим є те, що всі три релігії проголошують свою віру в одного й того самого Бога — Бога, посланцем якого був Авраам. Все пішло шкереберть саме тоді, коли між людьми почалися чвари — чиї слова найповніше і найправдивіше відображали волю Бога? Юдейська віра отримала догмати від свого пророка Мойсея, чий родовід юдеї ведуть аж від Ісаака та Авраама. Кількасот років потому, іще один юдейський пророк — Ісус — виступив з новим зводом вірувань, власним варіантом релігії Авраама. А ще через кількасот років, з'являється іще один чоловік, Магомет, і заявляє, що насправді він є істинним посланцем Бога, і обіцяє здійснити повернення до основоположних одкровень Авраама — тільки цього разу повернення має пройти слідами Ізмаїла — так започаткували іслам. Недивно, що тогочасні християнські керманичі вважали іслам християнською єрессю, а не новою, відмінною від інших, релігією. А коли Магомет помер, то іслам сам розколовся на дві великі течії: шиїтів та сунітів; до цього розколу призвела боротьба за владу і право бути істинним наступником пророка. Ось так. Людське глупство у своєму найгіршому варіанті.

Тому і маємо християн, які з погордою ставляться до юдеїв, — продовжував Венс, — вважаючи їх послідовниками ранніх і неповних інтерпретацій Божих одкровень; мусульман, що насміхаються з християн у приблизно такий самий спосіб, — хоча вони теж схиляють коліна перед Ісусом, але для них він є не сином Бога, а лише його другорядним месією. Зворушливо, чи не так? А чи відомо тобі, що благовірні мусульмани славословлять Авраама по сімнадцять разів на день? А хадж — паломництво до Мекки, священний обов'язок кожного мусульманина, коли мільйони їх нехтують задушливою спекою і цілком реальною можливістю бути затоптаним до смерті — чи знаєш ти, у чому його суть? Вони йдуть до Мекки, щоби відсвяткувати врятування Богом Ізмаїла — сина Авраама! Варто лише побувати у Геброні, щоби на власні очі побачити — до якого абсурду все це дійшло. Араби та євреї й досі вбивають одне одного, сперечаючись за, мабуть, найбільш спірний шмат нерухомого майна у світі, і все через те, що тут, за переказами, знаходиться могила Авраама. Вона являє собою маленьку печеру з окремими та ізольованими одна від одної оглядовими майданчиками для кожної групи. Мабуть, Авраам — якщо він коли-небудь існував — перевертається у могилі від думки про своїх сварливих і вузьколобих нащадків. Ось тобі й маємо родину з несумісними членами... — Венс тяжко зітхнув. — Знаю: надто просто провину за всі конфлікти в історії людства звалювати на політику і на пожадливість, хоча ці чинники теж мають певний вплив... але, за усім цим, релігія завжди була і є тим маслом, яке не дає згаснути вогню нетерпимості й ненависті. І вона заважає нам стати кращими, а головне — не дає нам змоги правдиво побачити: ким ми стали, не дає нам змоги засвоїти колишні та сучасні досягнення науки; вона заважає нам навчитися бути відповідальними за власні вчинки. Оті примітивні чоловіки та жінки, що жили на землі тисячоліття тому — вони були настрашені, вони потребували релігії, щоб мати змогу осягнути таємниці життя і смерті, навчитися зносити негативні наслідки хвороб, примх погоди, поганих врожаїв та природних катаклізмів. Усе це нам більше не потрібне. Ми можемо взяти мобільний телефон і зателефонувати комусь, хто знаходиться на іншому кінці планети. Ми можемо доставити на Марс дистанційно керований візок. Ми здатні створити життя у пробірці. Ми ще багато чого можемо. Настав час позбутися наших давніх забобонів, збагнути — ким ми є насправді й усвідомити, що з точки зору тих, хто жив іще сто років тому, людина сьогодення стала Богом. Ми маємо опанувати наші нові здібності і припинити покладатися на якусь містичну верховну силу, котра зійде з неба і гарненько все для нас влаштує.

Рейлі відвів очі. Його почуття наче огорнула плащаниця виснаженості і зморення, а думки неймовірно переплутались. Потім він підвів голову і впритул поглянув на Венса.

— А як же бути з добром, що містить релігія? З моральним кодексом, етичними межами, які вона окреслює? Забезпечуваним нею психологічним комфортом? Віра у Христа — це єдине, що має більшість людей у світі. Мільйони людей покладаються на релігію як на джерело наснаги і сили, яке допоможе їм долати труднощі життя. Про це ти не подумав?

На обличчі Венса з'явився відсторонений і тривожний вираз.

— Все, що я бачу в релігії — це завдані нею абсолютно непотрібні біль та страждання. — Після короткої паузи він знову всвердлив у Рейлі свій погляд і заговорив жорсткішим тоном. — Християнство слугувало великій меті на початку. Воно надавало людям надію, забезпечувало систему суспільної взаємопідтримки, допомагало боротися з тиранією. Воно слугувало потребам суспільства. А яким потребам воно слугує зараз, коли блокує медичні дослідження і виправдовує війни та вбивства? Нам зараз смішно дивитися на тих жалюгідних та неоковирних божків, яким колись поклонялися інки та єгиптяни. Чим же ми кращі від них? Що подумають про нас нащадки через тисячу років? Може ми теж станемо об'єктом для глузування? Ми й досі продовжуємо танцювати під музику, створену людьми, котрі вважали, що грім є ознакою Божого гніву. І ось саме це настав час змінювати.

Рейлі поглянув на Тес. Упродовж усієї викривальної промови Венса вона не зронила ані слова.

— А ти? Що думаєш ти? Ти що, з усім цим погоджуєшся?

Обличчя Тес спохмурніло. Вона уникла його погляду, явно силуючись знайти правильні слова.

— Шоне, це — незаперечні історичні факти. І тут йдеться про загальноприйняті факти, підтверджені численними документами.

Перш, ніж продовжити, вона дещо завагалася.

— Так, я дійсно вірю в те, що спочатку Євангелія були написані для того, щоб передати духовне послання, але згодом вони перетворилися на дещо інше. Вони набули ширшого значення і стали політичним інструментом. Ісус жив у окупованій країні, де злидні та хвороби були звичними явищами. Це був жахливий час. І такі жахливі періоди траплялися впродовж усієї історії людства — аж до сьогодення. Зрештою, у кожному випадку гніт ставав настільки нестерпним, що яким би жорстоким не був правлячий режим, все одно вибухала революція. І якби ти дві тисячі років тому у своїх писаннях спробував дати людям надію і став переконувати їх приєднатися до твого революційного руху, то певна дещиця надприродного тільки допомогла б твоїй справі. Може, сьогодні подібний прийом і не спрацював би, але в ті далекі часи об'єднання людей з метою повалення жорстокої тиранії римських завойовників потребувало чогось надзвичайно потужного.

Вона розповіла йому про Римську імперію, яка на світанку першого тисячоліття була утворенням, де панували разючі контрасти. Це була епоха хвороб та епідемій, маси людей жили у жахливих злиднях, а купка обраних купалася у розкошах. Римські міста являли собою хаотичні та неспокійні плавильні казани, у яких змішалися гноблені завойовниками люди, що розмовляли різними мовами, мали різні традиції та переконання. Неважко уявити ту легкість, з якою християнська ідея прижилася у цьому несправедливому та жорстокому світі й набула значного поширення. Головне посилання християнства — Бог любить тих, хто любить його, і, за логікою, милостивий Господь закликає людей бути милостивими один до одного за межами родин і навіть спільнот — і було революційним. Це вчення пропонувало ново-наверненим цілісну культуру, почуття рівності й причетності і при цьому не вимагало від них відмови від їхніх етнічних уз. Воно забезпечувало їм власну гідність і рівність з іншими людьми, незалежно від їхнього статусу. Голодні знали, де їх нагодують, старі та хворі знали, де про них потурбуються. Християнство пропонувало усім вічне життя, де не буде злиднів, хвороб та відчуженості. Воно забезпечило нове поняття гуманності, воно дало поняття любові, милосердя і співіснування у світі, сповненому жорстокості, світі, де панувала культура смерті.

Я не так добре знаюся на цьому, як він, — Тес кивнула на Венса, — але він має рацію. Я завжди мала проблеми з усіма цими надприродними нісенітницями — з божественністю Христа, з тим, що він є сином Божим, народженим Дівою Марією. Неприємна правда полягає в тому, що вся ця містика з'явилася лише через десятиліття після розпинання Христа, що вона стала офіційною політикою Церкви лише після Нікейського собору 325 року нашої ери. Цей собор... — вона завагалася, — був чимось на зразок зборів правління маленької, але амбітної фірми, котра задумала вирости в найбільший у світі конгломерат. Їм було потрібне щось особливе, якийсь екстраординарний шахрайський трюк. А у часи, коли в надприродне вірила величезна більшість людей, найвдалішим «рекламним» прийомом було переконувати людей, що пропагована тобою релігія була започаткована не скромним теслею, а божественною істотою, котра може запропонувати людям вічне життя на тому світі.

— Давай-давай, дівчинко! — обурливо заохотив її Рейлі. — Тебе як послухати, так все це стає схожим на цинічну рекламну кампанію. Невже ти думаєш, що християнство змогло б стати таким могутнім і протриматися так довго, якби воно ґрунтувалося на шахрайстві? З усіх тогочасних проповідників та мудреців лише Йому вдалося наснажити людей ризикувати життям заради його вчення. Він зміг це зробити, Він надихнув тих, хто був довкола нього, а люди просто писали і розповідали про те, що вони бачили.

— Ото ж то й воно! — втрутився Венс. — У тім і річ, що ніхто цього не бачив; не було жодного безпосереднього свідка. Не існує якогось конкретного доказу «за» чи «проти». Але якщо Ватикан так боявся, що відкриття тамплієрів стане відоме широкому загалу, — саркастично мовив він, — то неважко здогадатися, про що тут йдеться. От якби нам вдалося закінчити справу, за яку взялися тамплієри... це стало б завершальною стадією процесу, що підспудно тривав ще з часів Просвітництва. Ще зовсім недавно люди були переконані, що Земля є центром всесвіту, а навколо неї обертається сонце. Коли з'явився Галілей і довів, що насправді все є навпаки, то Церква ледь не спалила його на багатті. Те саме трапилося і з Дарвіном. Гадаю, над цим варто замислитися. Чиї слова є нині євангелієм істини?

Рейлі спокійно обмірковував інформацію. Йому було неприємно, що все почуте — як би він не намагався відкинути його — здавалося не лише можливим, але й бентежно-правдоподібним. Зрештою, і дійсно існують декілька світових релігій, що полюють на прихильників по всій планеті. Кожна з них проголошує свою істинність, але як вони можуть бути правдивими всі одночасно? Він винувато зізнався сам собі, що ладен відкинути всі інші релігії як масовий обман... Але чим же тоді відрізняється від них та, послідовником якої він є?

— Одна за одною, — заявив Венс, — ці фальшивки, ці вигадки давніх засновників Церкви впадуть — рано чи пізно. Ця буде лише однією з них — і не більше.