Останній тамплієр

61 Східне Середземномор'я. Травень, 1291 рік.

— Спустити баркас на воду!

Попри буревій, що шаленів довкола, крик капітана оглушливою луною відізвався у голові Еймара. Коли іще одна велетенська хвиля злобно налетіла на галеру, всі його думки зосередилися на маленькій скриньці, і він кинувся на бак.

Я мушу врятувати її.

Еймар блискавично згадав першу ніч їхньої подорожі, коли, пересвідчившись, що команда і решта його братів поснули, вони з Гуго потихеньку пробралися на бак. Він стискав у руках ковчег, ввірений йому Гійомом де Боже. У тамплієрів і так було повно ворогів, а тепер, після поразки у Акрі, їхній орден став дуже вразливими. Скриньку треба було надійно приховати, щоб її не знайшли при обшуках та репресіях, які могли їх спіткати. Еймар поділився своєю тривогою з Гуго невдовзі після того, як вони відпливли з Акри — і він, і Гійом де Боже беззастережно довіряли капітанові. І той запропонував чудове і дещо неочікуване вирішення виниклої проблеми.

Еймар пригадав також, як вони вийшли на ніс корабля, і Гуго підніс смолоскип та висвітив глибоку виїмку, видовбану в шиї сокола. Ця виїмка була трохи більшою за розміри самої скриньки. Гуго видерся нагору і сів верхи на носову фігуру. Еймар востаннє поглянув на пишно оздоблену скриньку, подав її капітану, а той обережно засунув її в отвір, Поруч на жаровні стояв невеличкий чан з розплавленою смолою — її поверхня повільно погойдувалася в такт із усе більшими і більшими хвилями, через які торував свій шлях «Храм Сокола». Коли скринька міцно увійшла у приготовану для нього схованку, Еймар обережно став набирати розплавлену смолу металевим горщиком з довгою ручкою і подавати його Гуго, а той заливав смолу у проміжки між скринькою та стінками виїмки. За кілька хвилин на гарячу смолу вилили цеберце води, і догори шугонула хмара палючої пари. Гуго кивнув Еймару, і той подав йому останній компонент схованки для ковчега. Це був товстий дерев'яний цурбак, виточений під вигин шиї сокола; його наклали на отвір. Гуго закріпив цурбак, забивши його дерев'яними кілками, кожен із великий палець завтовшки, а потім все це знову залили розплавленою смолою, якій швидко надали твердості за допомогою води. Коли справу було зроблено, Еймар трохи почекав, доки Гуго не спуститься з носової фігури на безпечну палубу.

Озирнувшись довкола, Еймар пересвідчився, що ніхто не помітив їхніх дій. Він згадав про Мартіна Кармоського, який відпочивав у трюмі. Розповідати своєму протеже про те, що вони зробили, не було потреби. Згодом, у порту, така потреба може виникнути, але поки що нехай про місцезнаходження скриньки знають лише він та Гуго. Що ж до її змісту, то до ознайомлення з ним молодий Мартін був іще явно неготовий.

Спалах блискавки повернув Еймара від спогадів до халепи, в яку вони зараз потрапили. Насилу пробираючись крізь шквали дощу, він майже дістався до баку, але в цей момент ще одна гігантська хвиля налетіла на «Храм Сокола». Її страхітлива сила збила його з ніг і швиргонула об столик для мап, гострий кут якого врізався йому в груди. Тут до Еймара швидко підскочив Мартін; не звертаючи уваги на протести, які наставник вигукував здавленим від болю голосом, молодий рицар затягнув його до баркаса, який уже чекав на них.

Еймар впав всередину, але, незважаючи на пронизливий біль в грудях, підвівся саме вчасно, щоб побачити, як, перебравшись через борт, у баркас заліз Гуго. Капітан міцно тримав у руці якийсь дивний круглий пристрій і настроював його для роботи. То був навігаційний прилад, яким, як бачив Еймар, капітан часто користувався раніше. Рицар розлючено гепнув кулаком об борт баркаса, безпомічно спостерігаючи як носова фігура сокола спочатку гордовито бовваніла над шаленіючим морем, а потім тріснула як суха гілка і зникла під товщею спіненої води.