Шарі Лапена_Тут усі брешуть

Розділ 11

Вільям разом із дружиною та сином проходять повз галасливий натовп журналістів і жовту поліцейську стрічку. «Коли її вже знімуть?» — розлючено думає він.

Зайшовши всередину, він відчуває напад страху. Криміналісти були тут усю ніч. Навряд вони знайшли телефон, бо інакше щось би вже сказали. Але вони забрали його машину й оглянуть там кожен сантиметр. Що йому робити, коли вони знайдуть його? Доведеться розповісти про свій роман. Йому боляче думати, який це буде удар для Ерін, особливо зараз. Це все зруйнує. Він не хоче, щоб у це втягували Нору. Він не називатиме її імені. Вони небагато користувались телефонами й ніколи не звертались одне до одного на ім’я в повідомленнях. Треба було позбутись того клятого телефона.

Детектив Ґаллі у них на кухні. Вільям не хоче дивитись їй в очі, адже тепер вона знає, яка нездорова у них родина і який він поганий батько.

— Вони закінчили. Стрічку можна зняти, — каже вона. — Але нам треба про дещо поговорити.

Серце Вільяма ніби застрягло десь у горлі. Він дивиться на дружину, розуміючи, що саме це їх доб’є.

— Телезвернення. Буде непросто. Треба вас підготувати, — каже Ґаллі.

Ґаллі вже таке організовувала. Це завжди великий стрес для батьків. Ерін бліда, як полотно. Сьогодні

вона виглядає значно гірше, ніж учора. Попри її природну стійкість, здається, вона починає ламатись. Мабуть, не легше їй і від факту, що її чоловік був невідомо де того дня. Вільям знервований, незібраний.

Пресконференцію влаштовують опівдні в поліцейському відділку, де розставили чимало стільців для репортерів, частина з яких все ж стоїть аж у коридорі. Батьки по черзі зачитають звернення, яке їм допомогла підготувати Ґаллі, а Майкл мовчки стоятиме поруч. Все це транслюватимуть по телебаченню, на екранах буде фото зниклої дівчинки, а внизу — номер гарячої лінії. Це такий собі спектакль, щоб зацікавити та залучити до пошуків громадськість. Так завжди роблять, щоб струснути справу. До того ж, так батьки відчуватимуть, що допомагають.

Втім, за цим виступом їх оцінюватимуть. У людей будуть різні думки щодо них, і вони не соромитимуться ними ділитись. Соцмережі лише все ускладнили. Ґаллі знає, що всі по-різному дають раду стресу та горю. Деякі батьки плачуть. Деякі не можуть плакати через шок. І іноді глядачі інтерпретують шок як холоднокровність та байдужість. «Що тут зробиш? — думає Ґаллі. Певна частина громадськості завжди автоматично думатиме, що це батьки щось зробили з дитиною, і тлумачитиме будь-яку поведінку не на їхню користь. — І це ще вони й близько всього не знають», — думає Ґаллі, пригадуючи допити доктора Вулера, його дружини та сина.

Детективам відомо більше, ніж вони кажуть широкому загалу. Вони знають, що того дня Ейвері була вдома не сама. Вони знають, що у батька немає алібі, що він періодично б’є доньку, що через це їхній шлюб

тріщить по швах. Вони знають про джинсову куртку Ейвері. Але поки цього не розголошують.

Бледсо підходить до мікрофона й представляється.

— Дякую, що прийшли, — каже він. — Учора близько третьої сорока п’яти дня дев’ятирічна Ейвері Вулер вийшла зі школи і пішла додому. Відтоді її ніхто не бачив. Її зріст становить приблизно сто двадцять сім сантиметрів, вага — близько двадцяти семи кілограмів. Має біляве волосся та блакитні очі. Востаннє її бачили в темно-синіх джинсах, білій футболці з ромашками, рожевих кросівках і темно-синій джинсовій куртці. Якщо ви бачили Ейвері, будь-яких підозрілих осіб чи транспортні засоби в районі, де вона зникла, або якщо маєте іншу корисну інформацію, будь ласка, зателефонуйте за номером, який бачите на екрані. А зараз кілька слів скажуть батьки. Будь ласка, виявіть повагу. Вони не відповідатимуть на запитання.

Бледсо відходить і жестом кличе Ерін та Вільяма. Ґаллі пильно за всім стежить.

Першою виступає Ерін. Є в ній певна трагічна гідність. Вона говорить так тихо, що без мікрофона її б не почули. Вона не зводить очей з аркуша паперу, який тремтить у її руці.

— Наша донька, Ейвері, зникла. Вона прекрасна розумна дівчинка, у якої попереду все життя. Ми любимо її та понад усе хочемо, щоб вона повернулась. Будь ласка, допоможіть її знайти. — Вона підіймає очі. Від спалахів камер починає кліпати.

Вільям бере у неї мікрофон і зачитує:

— Ейвері, якщо ти нас чуєш, знай, що ми тебе любимо й хочемо, щоб ти повернулась, більше за все

на світі. — На мить він замовкає, але тоді продовжує: — Якщо хтось утримує нашу доньку, ми благаємо вас, поверніть її нам. Залиште її в безпечному місці. Це все, чого ми просимо. Вона лише маленька дівчинка. Відпустіть її. Якщо ви її відпустите, все буде добре.

Нора, вбрана в повсякденний одяг, але з бейджем, який вказує, що вона волонтер, швидко йде коридором у фоє лікарні. Її кросівки скриплять на плитці. Вона знає, що опівдні транслюватимуть телевізійне звернення щодо Ейвері. Про це всі говорять. Телевізор у фоє точно працюватиме. Нора дуже хоче побачити Вільяма, нехай навіть на телеекрані. Вона не бачила його, відколи вони роз’їхались у мотелі. Скільки відтоді сталося. Треба роздивитись його обличчя, спробувати зрозуміти, як він. Зайшовши у фоє, де в кутку під стелею встановлено телевізор, вона бачить, що тут зібралось повно людей.

Усі переживають за доктора Вулера та його зниклу доньку. Нора займає чи не останнє вільне місце біля Меріон Кук, медсестри, з якою вона часто працює і яка теж живе на вулиці Коннахт. Меріон кидає на неї швидкий погляд, а тоді знову зосереджується на екрані. Доктор Везна дуже засмучена, як і ще пару медсестер. Нора гадає, що видно з її обличчя. Вона оглядає кімнату. Тут усі колеги доктора Вулера. Вони всі його люблять і поважають. Він дуже розумний, турботливий і працьовитий. Багато з присутніх уже не один рік із ним працюють. Сьогодні всім тут дуже кепсько.

А тоді Нора згадує про телефон. Коли це спливе, всі в цій кімнаті знатимуть про їхній роман. Їй паморочиться у голові.

Коли починається звернення, настає абсолютна тиша. Після виступу детектива говорить мама Ейвері. Нора ледве її впізнає. Вона пам’ятає Ерін як дуже привабливу жінку, яку іноді бачила в лікарні. Але зараз вона зовсім інша. Потім настає черга Вільяма. Нора не може цього витримати. Болю та страху на обличчі Вільяма, коли він читає текст у мікрофон. А потім він ніби безпосередньо звертається до особи, яка викрала його доньку, благаючи повернути її. Вона ані на мить не сумнівається в його щирості. Як тут можна сумніватись? Вона дивиться на доктора Везну, яка затулила долонею рот. Всі інші демонструють різні ступені стійкості чи схвильованості. Це нагадує Норі похорони, але вона жене цю думку. Страшно навіть думати, що донька Вільяма може бути мертва. Вона намагається не розплакатись. Шукає в кишені хустинку.

Меріон одна з тих, хто поводиться стримано. Але коли трансляція закінчується, вона першою підводиться й іде. Нора знає про почуття Меріон до Вільяма. Мабуть, вона зараз хоче побути наодинці.