Шарі Лапена_Тут усі брешуть

Розділ 45

Наступного ранку Меріон розрізає кілька капсул зі снодійним і висипає вміст у склянку молока. Прибере тут пізніше. Вона трохи переживає, що Ейвері відчує присмак. Але ж вона, мабуть, питиме молоко з тостом та арахісовим маслом. Вона щоранку приносить Ей-вері один і той же сніданок, відколи вона сюди прийшла, і та завжди все з’їдала. Меріон дочекатись не може того дня, коли більше не муситиме носити маленькій мерзотниці їжу. Вона хоче знову жити сама. Хоче, щоб усе було як раніше.

Вона висипає в молоко вміст останньої капсули. Потім відмикає двері підвалу й обережно спускається вниз, тримаючи тарілку з тостом і склянку з молоком. Ногою відчиняє двері кімнати.

Якусь мить вона дивиться на Ейвері. Та здається нормальною, але Меріон знає, що це не так. А потім Меріон розуміє, що й вона не зовсім нормальна. Вони обидві кружляють в огидному смертельному вальсі.

Час із цим покінчити. Вона простягає Ейвері склянку.

Ейвері дивиться ранкові новини і снідає. Меріон одразу виходить, сказавши, що має справи.

У новинах не кажуть, що таємничий свідок змінив свою версію. Не кажуть, що Раяна Бланшара відпустили. За словами ведучої, він досі під вартою, підозрюваний у її викраденні. Чому?

Ейвері не знає, що думати. Раяна Бланшара відпустили б, якби Меріон зізналася поліції, що все вигадала. Може, вона цього не зробила. Може, Меріон учора взагалі не ходила до відділка.

Це стає абсолютно очевидним для Ейвері. Меріон не зізналась. Вона знову їй збрехала! Вона не хотіла міняти свої свідчення, і таки не зробила цього. Вона знову їй збрехала, бо хоче, щоб Раяна Бланшара звинуватили в її викраденні. Та Меріон має зрозуміти, що, коли Ейвері вийде, всі дізнаються, що вона ніколи не…

Ой. Серце Ейвері мало не зупиняється.

Вона ставить напівпорожню склянку молока. Її переповнюють підозри й раптовий страх. Вона згадує про двері на кухню. Чи відчинені вони? Вона повільно підіймається сходами й крутить ручку. Але та не повертається. Меріон знову замкнула двері. Вона не може вибратись. Ніхто не знає, що вона тут. Вона не зможе вийти, якщо тільки сама Меріон її не випустить. А вона цього не зробить. Ніколи.

Ґаллі наливає собі ще одну чашку кави. Щось не дає їй спокою, не відпускає її. Ніби вона впустила якусь ниточку й не може згадати яку. В чому справа?

Вона повертається за свій стіл і падає на стілець… а тоді розуміє. Вона присувається ближче до монітора комп’ютера. Як вона могла раніше цього не помітити? Меріон, надійний свідок, яка боїться свого чоловіка. Те, що вона його боїться, цілком вірогідно. На ньому два звинувачення в нападі та заборонний ордер. Але зараз Ґаллі дивиться на інформацію, на яку до цього

не звертала уваги. Меріон прожила весь свій шлюб у Бостоні. Але вона виросла в Стенгоупі. Тут її батьки. Якщо Меріон не хотіла, аби її знайшли, чому вона повернулась у рідне місто, де мешкають її батьки? Якби колишній чоловік хотів її знайти, це було б зовсім не складно. Вона не змінювала ім’я. То чому ж не назвалась, коли зателефонувала на гарячу лінію? Це все брехня? Вони тримають у камері хлопця лише на підставі її свідчень. А що, як вона все вигадала? Вона йде до Бледсо й ділиться своїми здогадами. Він киває, насупивши брови.

— Поїдь до неї, — каже він. — Дізнайся, в чому справа.

Меріон порається по дому, чекаючи, поки подіють пігулки. Потім сідає за кухонний стіл, зиркаючи то на двері підвалу, то на годинник на плиті. Скільки треба часу, щоб Ейвері відключилась? Меріон не хоче спуститись зарано. Вона дістала з гаража мотузку й дивиться на неї. Мотузки теж треба буде позбутись.

Мабуть, уже час перевірити. Меріон збирається із силами й відмикає двері.

Відчиняє, стає на сходовий майданчик, тягнеться до вимикача, а тоді раптом відчуває сильний поштовх, який збиває її з ніг.

Меріон падає сходами. Все відбувається ніби в сповільненій зйомці, в тумані, та все ж вона здатна ясно мислити. Ейвері її обдурила. Вона шокована, розлючена, безпорадна. Її голова та кінцівки б’ються об сходи. Меріон усвідомлює, що двері за нею відчинені. Як вона цього не передбачила? Вона сильно б’ється

головою об стовпчик біля підніжжя сходів і розпластується на підлозі, приголомшена від нестерпного болю. Вона ошелешено підіймає очі до стелі, нажахана, що Ейвері зараз утече.

Але Ейвері не тікає одразу. Вона схилилась над нею. Вона усміхається Меріон своєю жахливою усмішкою. І тоді Меріон розуміє, що Ейвері дійсно страшна, що у неї немає жодних моральних меж. Тепер Меріон знає, що Ейвері здатна на все. Вона має цей холодний егоїзм психопата. У цьому вони схожі. У свої останні секунди, поки кров стікає її шиєю, Меріон розуміє, що Ейвері перемогла.

Ейвері насолоджується моментом тріумфу, жахом у згасаючих очах Меріон. Вона захоплено дивиться, як навколо її голови розтікається калюжа крові. Вона ще ніколи не бачила, як помирає людина. Ейвері стоїть над нею, доки та не перестає дихати. Очі Меріон розплющені, але вже нічого не бачать. Вона мертва.

Ейвері помічає мотузку, що випала з рук Меріон. Отже, вона мала рацію. Меріон збиралась її вбити. Їй досі важко в це повірити.

Але тепер усе ідеально. Меріон померла, впавши зі сходів, коли Ейвері намагалась утекти. Тепер вона може з криком вибігти з дому. Її не звинуватять у вбивстві. То був самозахист. Їй дев’ять років, і її викрали. Усі будуть на її боці.

Вона востаннє роззирається, нічого не чіпає і біжить сходами до відчинених дверей. Опиняється на знайомій кухні. Вона бачить порожню пачку снодійного на столі.

Так, чудово. Всі вважатимуть, що її тримали тут силоміць, що накачували препаратами, що Меріон збиралася її вбити. Бо це правда. Вона зупиняється біля вхідних дверей та уважно роздивляється себе в дзеркалі. Вона виглядає нормально. Так не годиться.

Вона намагається зобразити вираз страху, абсолютного жаху. Потім відчиняє двері й бачить, як до будинку прямує жінка. Та різко зупиняється й завмирає, ніби побачила привида.