Шарі Лапена_Тут усі брешуть

Розділ 24

Ґаллі розуміє, що щось не так, коли вони зупиняються біля будинку Бланшарів і бачать репортерів, що топ-чуться по клумбі, зазираючи у велике вікно вітальні.

— Якого дідька, — каже Бледсо, швидко виходячи з авто.

Вона не відстає. Вони підбігають до будинку, вимагаючи від натовпу відійти на тротуар. Бледсо стукає в двері й одразу їх відчиняє. Зрештою, у них є ордер. Озирнувшись, Ґаллі бачить, що приїхали криміналісти. На вулиці паркується білий фургон.

Та вона не була готова побачити те, що відбувається всередині. Ерін Вулер, ледве дихаючи, ридає, а Нора Бланшар стоїть над сином, ніби захищаючи. Вона дивиться на жінок і майже відчуває їхній біль.

— Що тут коїться? — питає Бледсо.

— Вона напала на мого сина! — кричить Нора.

Ґаллі на мить заплющує очі.

— Що ви тут робите, Ерін? — питає Ґаллі лагідно.

Але Ерін не в змозі говорити.

— Я відвезу її додому, — каже Ґаллі до Бледсо. — Думаю, ви не збираєтесь висувати звинувачення? — каже вона Норі та Раяну, сподіваючись, що має рацію. Вони дивляться одне на одного, не знаючи, що робити. Скориставшись їхніми сумнівами, Ґаллі каже:

— От і добре. Ходімо, Ерін, я відвезу вас додому.

Вона хоче розрядити ситуацію.

— Хто вас викликав? — питає Нора. — Навіщо ви тут?

Бледсо показує їй документ:

— У нас є ордер на обшук.

Ґаллі бачить, як блідне обличчя Нори Бланшар. Раян має ще гірший вигляд. Вона забирає Ерін.

Ерін ніби заціпеніла.

Вона не може повірити в те, що зараз зробила. Вона повністю втратила контроль. Наче якимось чином покинула власне тіло. Її можуть звинуватити в нападі. Можуть, якщо захочуть, але у Бланшарів зараз серйозніші проблеми. Вона рада, що поліція обшукає авто Раяна і їхній будинок, як до цього обшукали її. Вони мають знайти Ейвері. Лише це має значення. Більше ніхто й ніщо її не цікавить.

Вони сідають у машину детектива. Не можна йти пішки, коли їх переслідує натовп журналістів, що вигукують запитання, роблять фото. Авжеж не після того, що зараз сталось. Вони мовчки долають коротеньку відстань до її дому. Ґаллі заводить її всередину й садить на диван.

Вона стурбовано на неї дивиться.

— Ерін, вам щось принести? Може, чаю?

Ерін хитає головою. Її дратує, що Ґаллі не розповіла їй про свідка, котрий бачив, як Ейвері сідала в машину Раяна. Вона нічого їй не каже. Ерін чхати на поліцейський протокол. Вона мати Ейвері й має право знати все, що їм відомо.

Сходами спускається схвильований Майкл. Здається, він плакав.

— Що сталось? Що ти робила у Бланшарів? — Його голос тремтить від тривоги.

Вона не хоче казати йому, що зробила. Йому зараз не потрібна неконтрольована мати. Але він має знати, що діється.

— Можливо, твоя сестра сідала в машину Раяна Бланшара. Є анонімний свідок. — Вона обертається до Ґаллі. — Правда ж? Це тому ви питали, яка у Ейвері була зачіска того дня? Це тому ви приїхали з ордером на обшук?

Ґаллі питає:

— Де ви це почули?

Ерін втомлено каже:

— Мені сказав Вільям. Звідки він знав? Ви ж йому не казали?

Ґаллі хитає головою.

— Ні.

— Хто ще знав? — питає Ерін.

Ґаллі не відповідає. Раптом до Ерін доходить:

— Бланшари знали. — Вона важко зітхає, ніби її вдарили в живіт. — Господи. Це Нора Бланшар, чи не так? Це з нею він зустрічався.

Пополудні в четвер Ал Бланшар працює, коли йому телефонує перелякана дружина.

— Тут поліція, — майже не дихає вона. — Їдь додому. Я сама не впораюсь. — Здається, вона ледь тримається.

— Почекай, що? Навіщо вони приїхали?

Його пульс прискорюється, коли він думає про сина. Він згадує, як минулої ночі той повернувся з

поліцейського відділка й заперечував будь-який зв’язок із Ейвері Вулер. Та якась маленька частинка Ала тоді насторожилась. Ніби він знову переживав увесь той жах із наркотиками. Страх, розгубленість. Він боїться, що вже не знає свого сина. Не довіряє йому. Не вірить йому. Він знає, що його дружина брехуха. І він знає, що його власні думки останнім часом дуже тривожні. Думки, якими він ні з ким не поділиться. Можливо, Раян усіх їх надурив.

— У них є ордер на обшук, — каже Нора.

Він падає в крісло, ніби з нього вибили дух. Йому теж важко дихати. Отже, мабуть, вони знайшли свідка. Хто б казав таке про їхнього сина, якби це була брехня? Навіщо комусь таке вигадувати? Що, як Раян дійсно повіз кудись дівчинку, щось із нею зробив, а тоді побоявся, що вона розповість, і запанікував? А потім, звісно ж, усе заперечував. Вдав, що нічого не робив, як із наркотиками. Тоді він теж усе заперечував, поки міг.

— Ти приїдеш? — каже його дружина.

— Так. Зараз приїду. — Дивно, що його голос такий спокійний.

Дорогою додому його думки шаленіють. Він намагається уявити, хто міг мати причину так нашкодити його сину. Його приятелі-наркомани? Але це безглуздо, адже Раян їх не видав, не сказав, у кого взяв наркотики. Може, хтось хоче нашкодити не Раяну, а йому? Чи його дружині? А як краще завдати комусь болю, ніж заявити, що їхня дитина — збоченець і вбивця? Але в Ала немає ворогів, як і у його дружини. Це маячня. Вони звичайні нормальні люди. У них немає ворогів.

Якби ж він знав, хто це. Хто каже, що бачив, як його син викрав Ейвері Вулер.

Коли він під’їжджає, його тривога посилюється. Надворі зібрались журналісти, які кидаються до його машини, щойно його побачивши. Він біжить у дім, закривши руками обличчя від спалахів камер. Дружина та син у вітальні. Його зустрічають двоє знайомих детективів. Бледсо та Ґаллі.

Бледсо каже:

— Ми хочемо, щоб ви всі поїхали з нами до відділка та відповіли на кілька запитань, якщо ви не проти.

Страх явно читається в очах його дружини. Але вираз обличчя Раяна вражає ще сильніше. Він абсолютно нажаханий.

Вільям Вулер зачинився в своєму номері. Він сидить на ліжку з мобільним у руці й читає новини. Оскільки поліція забрала його попередній телефон і ноутбук, уранці після дзвінка Норі йому довелося прослизнути в крамницю й купити новий. Він дивиться кадри, на яких його дружина, схожа на божевільну, йде до будинку Бланшарів. Потім усередині сталась якась сварка. Це його провина. Не треба було розповідати їй про анонімного свідка, який нібито бачив, як Ейвері сідала в машину Раяна. Це він накоїв. Його дружина з’їхала з глузду.

Утім, уже не має значення, що він сказав. Зараз він бачить по телевізору, як репортерка стоїть біля будинку Бланшарів і пояснює, що поліція прийшла з ордером на обшук.

Вона каже:

— Поліція повідомила, що має анонімного свідка, котрий стверджує, ніби бачив, як зникла дівчинка сідала в машину Раяна Бланшара приблизно о четвертій тридцять того дня.

Отже, мабуть, це правда, думає Вільям. Мабуть, хтось дійсно бачив, як Ейвері сідала в машину Раяна. Вільям падає на подушки. Як таке може бути? Як міг син Нори викрасти його доньку?