Меріон не зводить очей з Ерін, хоча періодично поглядає на двері підвалу у тієї за спиною. Вона боїться, що ручка раптом повернеться, а двері виявляться зачиненими. Ейвері могла почути голос матері, коли та стояла на порозі. Вона ж чула поліцейських. Що, як Ейвері спробує вийти на кухню чи почне гукати.
— Серйозно, з вами все гаразд? — питає Ерін стурбовано. — Ви ніби привида побачили.
— Я погано почуваюсь, — каже Меріон, перевівши погляд із дверей на Ерін.
Вона намагається приборкати страх. Не можна показувати, що вона нервує. Треба триматись і якомога швидше спровадити Ерін. Навіть якщо Ейвері почула голос матері, вона сидітиме тихо. Вона не зіпсує всього задуму. Хоч згодом і захоче дізнатись, про що вони говорили.
Потім Меріон починає думати, чи знає Ерін, що її чоловік спить із Норою Бланшар. У них із Ерін це спільне. Їх обох бездушно зрадив один чоловік. Замість них він обрав Нору Бланшар. Вона роздивляється обличчя Ерін, її руки, мимоволі порівнюючи її з собою. Ерін не дуже добре переживає всю цю ситуацію, думає Меріон задоволено. Очевидно, це був сильний удар для неї.
— Я ненадовго, — каже Ерін. — Лише хочу дещо спитати.
Меріон намагається зосередитись на тому, що каже ця жінка. Що вона може спитати її?
— Що?
— Це ви зателефонували на гарячу лінію і сказали, що Ейвері сідала в машину Раяна Бланшара?
Меріон відчуває, як прискорюється її серцебиття. Вона цього не очікувала. Ерін пильно дивиться на неї.
— То це були ви? — знову питає Ерін. Тепер вона говорить голосніше, з відтінком підозри.
— Ні, — каже Меріон. — Не я.
Здається, вона звучить переконливо. Вона завжди вміла брехати, але зараз вона не готова до цієї розмови. Вона не може викинути з голови Ейвері, яка сидить у підвалі.
Та Ерін не зводить із неї очей.
— Це були ви, чи не так? Ви сказали поліції про Раяна.
Господи. Ерін підводиться зі стільця, що голосно шкрябає по підлозі.
— Ви брешете, — звинувачує Ерін. — Я бачу. Навіщо ви брешете?
Ерін говорить дуже голосно. Меріон теж підводиться й відступає, притиснувшись спиною до кухонної стільниці. Ерін схожа на одержиму. Меріон пригадує, що вона напала на Раяна в його власному домі через підозри, які вона на нього навела.
— Я не брешу, — заперечує Меріон. Треба з цим розібратись і вигнати цю жінку.
Але Ерін явно їй не вірить.
— Чому? Чому ви це заперечуєте?
Меріон намагається зібратися з думками. Власне, вона однаково збиралась вийти на широкий загал як
свідок, коли Ейвері не стане. Вона б цим насолоджувалась. Вона навіть на це чекає. Вона говорить дуже тихо:
— Гаразд, це була я.
— Навіщо ви це заперечували? — питає Ерін. — Це правда? Ви бачили, як вона сідала в його машину? — різко й голосно говорить вона.
Меріон збирає останні сили. Треба дотримуватись своєї версії. Вона навмисно говорить ледь чутно.
— Я не хотіла розголошувати свого імені, бо ховаюсь від колишнього чоловіка, який бив мене. Він вб’є мене, якщо знайде, — каже Меріон. Вона грає дуже достовірно. Вона майже переконала саму себе, що колишній чоловік хоче її вбити. — І, так, — каже вона. — Я дійсно бачила, як Ейвері сідала в машину Раяна того дня. — Вона дивиться Ерін в очі. — Це правда.
Вона хоче заспокоїти цю жінку, розрядити ситуацію. Коли вона все дізнається, то, мабуть, піде. Але відбувається інше.
— Ви абсолютно впевнені, що то була Ейвері?
— Абсолютно.
— То якого біса ви так довго чекали, перш ніж повідомити? — кричить Ерін. — Ви знали, що Ейвері зникла! Всі знали! Але ви чекали більше доби!
Обличчя Ерін посиніло від люті. Із рота летять бризки слини. Меріон здається, що Ерін її вдарить. Ситуація вийшла з-під контролю. Меріон намагається її заспокоїти:
— Я ж кажу, я боялась чоловіка…
Ерін хитає головою, відмовляючись це приймати:
— Ні! Ви могли одразу повідомити й не називати свого імені. Не було необхідності вичікувати. Вона
могла б уже повернутись додому, якби ви повідомили одразу!
Тепер вона схлипує. Плаче і кричить:
— Але ви цього не зробили. Якщо моя донька… мертва, це на вашій совісті!
— Забирайтесь із мого дому, — каже Меріон із холодною люттю. Треба, щоб ця жінка негайно пішла.
Ерін кидає на неї останній сповнений ненависті погляд і кулею вилітає з будинку.
Меріон зачиняє за нею двері. Серце вистрибує їй із грудей. Потім жінка повертається до кухні й схиляється над столом, міцно вхопившись за нього руками. Вона дивиться на двері підвалу. Чи чула все це Ейвері? Звісно, могла почути, навіть із підвалу.