Шарі Лапена_Тут усі брешуть

Розділ 22

Мокра земля провалюється під ногами Ґаллі, яка прямує через ліс до будиночка на дереві. Компанію їй склав полісмен, який уже проводив тут обшук. Він знає, куди йти. Холодні краплі води падають із гілок їй за комір, від чого жінку аж пересмикує.

Незабаром вони виходять на невеличку галявину, і полісмен зупиняється. Перед ними здіймається велетенський дуб. Майже все листя вже опало додолу, тож будиночок добре видно. Зроблений із різнокаліберних матеріалів, він має чотири стіни, іржавий бляшаний дах і двері на завісах. З того боку, з якого вони дивляться, вирізане нерівне вікно. Уздовж широкого стовбура вниз спускається мотузкова драбина, яку відвідувачі будиночка могли б затягти всередину, якби не хотіли, щоб їх турбували.

Полісмен каже:

— Як ви знаєте, тут усе ретельно обшукали. Жодних явних ознак дівчинки, її одягу чи ще чогось.

Ґаллі роздивляється дерево з усіх боків, а тоді каже:

— Я піднімусь туди.

Ґаллі в хорошій формі, тож відносно легко видирається вгору драбиною. Опинившись на платформі перед дверима, вона дивиться вниз. Висота її ніколи не лякала. Тут хороший спостережний пункт. Має бути видно, а може, навіть чути, якщо хтось іде. Вона обертає невеличкий шматок дерева, прибитий до дверей,

і відчиняє їх. Всередині вона бачить брудний матрац і бляшанки з-під газованки. Ґаллі намагається уявити, що тут сталось. Ейвері була тут із Дереком Сетоном. Лише вони. Майкл їх побачив. Він каже, вони нічого не робили. Але звідки йому знати? Він сказав, що вони скинули йому драбину, тож до цього вона була всередині. У них був час припинити те, що вони робили, хай що то було. Що тут робив п’ятнадцятирічний Дерек із дев’ятирічною дівчинкою?

Та навіть якщо Дерек або Адам Вінтер чи хтось інший розбещував Ейвері в цьому будиночку, навряд її тут убили. Немає жодних слідів боротьби. У лісі не знайшли її одягу чи інших ознак того, що її кудись тягнули. Що міг із нею зробити вбивця?

Де в біса могла подітися Ейвері Вулер?

Ґаллі спускається. Ейвері могли розбещувати в будиночку на дереві. Піднята драбина дає можливість усамітнитись. Треба поговорити з Дереком Сетоном.

Коли вони вже збираються йти, у Ґаллі дзвонить мобільний. Це Бледсо.

— Слухаю.

— Вона готова прийти. Свідок, котра бачила, як Ейвері сідала в машину Раяна Бланшара.

— Господи, це ж все міняє, — каже Ґаллі.

— Міняє.

Вона чує хвилювання в його голосі. За словами Блед-со, жінка не захотіла називати своє ім’я по телефону, але сказала, що приїде й усе розповість у відділку за пів години. Ґаллі була в захваті. Це може бути перший справжній прорив у справі.

Бледсо каже:

— Якщо пощастить, зможемо взяти Раяна Бланшара вже сьогодні. Ще раз навідаємось до нього. — Потім додає з явним задоволенням: — Зітремо тупу посмішку з обличчя його адвоката.

Ґаллі приїжджає до відділка, але свідка немає. Минає пів години, тоді година.

— Вона знущається, — розгублено каже Бледсо.

Ґаллі відповідає:

— Вона або бреше, або чомусь боїться показатись.

Цікаво, в чому справа. У свідка має бути вагома причина не з’явитись. Вона не менш збентежена, ніж Бледсо.

Вони поговорили з полісменом, який спілкувався з нею по телефону. З тим, що прийняв і перший її дзвінок на гарячу лінію — Віксом. Він запевняє, що це була та сама жінка. Вона не назвалась, але сказала, що це вона телефонувала раніше. Хотіла спитати, чому Раяна Бланшара досі не заарештували. Він пояснив, що вони не зможуть нічого зробити, якщо вона не приїде особисто. Вона неохоче погодилась.

— Та, здається, вона передумала, — розчаровано підсумовує полісмен. — Вона мені сказала, що, коли Ейвері сідала в машину, на ній була футболка і джинси. Про джинсову куртку вона не казала. Я попросив дати більше деталей, думав, вона таки згадає про куртку. Але вона не згадала. Та сказала, що волосся Ейвері було заплетене в косу.

Ґаллі обертається до Бледсо:

— Ерін про це не казала. Я їй зателефоную.

Ерін одразу бере слухавку.

— Ерін, це Ґаллі, — каже вона. — Ви не пригадуєте, яка у Ейвері була зачіска у вівторок?

Вона чекає, подумки схрестивши пальці.

— Здається… здається я заплела їй косу, — відповідає Ерін.

— Одну косу чи дві? — питає Ґаллі.

— Господи, ви її знайшли?

— Ні, але, будь ласка, скажіть.

— Одну косу на потилиці.

— Дякую, Ерін, я триматиму вас у курсі, — каже Ґаллі й кладе слухавку. Потім каже до Бледсо: — Мати заплела їй того ранку одну косу. — Вона питає: — У нас вистачає підстав, щоб отримати ордер на обшук машини Раяна Бланшара?

Бледсо каже:

— Зазвичай ордери не видають на підставі анонімних дзвінків. Але таке трапляється, якщо свідок називає достовірну інформацію, а я думаю, це саме такий випадок. Дівчинки немає вже приблизно сорок вісім годин. Я знайду суддю.

Ґаллі розвертається й мало не наштовхується на полісмена, який іде до неї.

— Тут дехто хоче вас бачити, — каже він. — Ґвен Вінтер із сином. Каже, ви просили її прийти.

— Так, чудово.

Вона йде за ним до Ґвен і її сина, Адама. Він високий і симпатичний, але не дивиться їй в очі, коли вона з ним говорить. Він насторожено тримає дрон, а його мати — ноутбук у чохлі.

— Ходімо зі мною, — каже Ґаллі й веде їх у тихіше місце.

Вона кличе іншого полісмена, який краще за неї тямить у техніці.

— Адаме, ти розумієш, чому ми хочемо побачити записи з твого дрона? — питає Ґаллі.

— Я аутист, а не ідіот, — різко відповідає хлопець. Потім акуратно кладе дрон, дістає ноутбук і ставить на стіл перед собою. — Дрон не було сенсу приносити, все вже є на ноутбуку. Але я з радістю вам його покажу…

— Може, потім, коли подивимось запис, — каже Ґаллі.

— Гаразд. — Він вмикає комп’ютер, робить кілька кліків і каже: — Цей дрон у мене вже сім тижнів. Я запускав його майже щодня, тож тут багато записів. Але вас, мабуть, найбільше цікавить, що він зняв, коли зникла Ейвері Вулер?

— Так, — каже Ґаллі. — Давай почнемо з вівторка.

Він ще кілька разів клікає, і на екрані з’являється відео. Це ніби дивитись униз із літака. Картинка дуже чітка. Це неймовірно, думає Ґаллі. Вона дивиться на тайм-код. Дрон злетів у вівторок о 16:05. Її серце починає шалено калатати. Ось будинок Адама на вулиці Коннахт.

— Звідки ти його запускав? — питає Ґаллі.

— Зі свого заднього подвір’я. Він долає метрів вісімсот від точки запуску. Я бачу все, що бачить дрон, але не бачив, щоб щось сталося з Ейвері. Я б сказав.

Та, може, вони таки щось побачать. Ґаллі прикипає до екрана.