Шарі Лапена_Тут усі брешуть

Розділ 44

Меріон заходить у будинок. Вона насолодилась розкішним десертом у своєму улюбленому цілодобовому ресторані, а потім ще довго сиділа там й читала книжку. Було приємно ненадовго забути про гнітючу атмосферу в неї вдома.

Вона замикає за собою двері й іде на кухню. Кидає сумочку на стіл. Вже дуже пізно, майже друга ночі. Вона хотіла б піти в свою кімнату й лягти спати, але Ейвері чекає від неї звіту. Вона з відразою зиркає на двері в підвал. Нарешті тихенько їх відчиняє і дивиться вниз, даючи очам змогу звикнути до темряви.

Вона повільно спускається сходами, тримаючись за поручень і сподіваючись, що Ейвері вже спить.

— Меріон? — лунає з темряви дитячий голос.

Чорт забирай.

— Я тут.

Вона намацує двері й відчиняє. Ейвері вмикає єдину лампу, що лишилась у кімнаті. Вона сидить, спершись на узголів’я ліжка. Тьмяне світло підсвічує Ейве-рі знизу, через що та виглядає дуже моторошно, ніби лиха дитина з фільму жахів. Вона здається вередливою, розлюченою та мстивою.

— То ти їм сказала? — вимогливо питає Ейвері.

Меріон сідає на ліжко.

— Так.

Ейвері змушує її переказати кожну деталь походу в поліцейській відділок. І Меріон вигадує ці деталі. У неї це добре виходить. Вона завжди вправно брехала. Принаймні, здається, Ейвері задоволена.

— Добре, — каже Ейвері. Вона дивиться на неї своїми холодними блакитними очима. — Більше ніколи не намагайся нічого такого втнути.

— Не буду, присягаюсь, — каже Меріон щиро. Треба, щоб Ейвері поки була в хорошому настрої. Вона підводиться.

— І ще одне, Меріон, — каже Ейвері. — Більше не замикай двері.

«Дідько, — думає Меріон. — Вона намагалась вибратись. Вона знає». Меріон киває:

— Гаразд, не буду. Вибач, це просто звичка. Ну, добраніч.

Меріон підіймається нагору, вдягає піжаму й залазить у ліжко. Звісно ж, вона замкнула двері в підвал. Замок добре змащений, тож це складно почути. Тепер Ейвері знає, що вона замикала двері. Але це вже не має значення. Ейвері не зможе вибратись. Ейвері їй довірилась. Вона прийшла в її дім, сподіваючись знайти друга, але втрапила в пастку.

Ейвері припустилась жахливої помилки.

Меріон не може залишити Ейвері в живих. Майже смішно, що Ейвері досі цього не зрозуміла. Вона ж може одного дня розповісти, де була насправді. Тепер вона знає, що Меріон замикала її. Це викрадення. Вона може на довгі роки сісти за ґрати. Цього не можна допустити.

А коли Ейвері не стане, все складеться так, як хоче Меріон.

Усі й так думають, що Ейвері вже мертва. Поліція гадки не має, де вона. Вони думають, що Меріон бачила, як вона сідала в машину Раяна Бланшара. Вони повірили Меріон. Вона ніколи не відмовиться від своїх слів. Вона до останнього подиху присягатиметься, що бачила, як Ейвері сідала в машину Раяна. Залишилось лише позбутися Ейвері. А тоді вона вийде на широкий загал і розповість, що бачила. Люди вважатимуть її сміливою, коли почують історію про чоловіка-садиста.

Та правда в тому, що колишній чоловік ніколи й пальцем її не торкався. Але його все одно звинуватили в нападі. Двічі. Обидва рази вона сама завдала собі досить серйозних травм. І правоохоронні органи обидва рази їй повірили. Коли він їй сказав, що їхньому шлюбу кінець, вона захотіла його знищити й зробила це без каяття.

А Вільям навіть дивитись не зможе на Нору. Ідеальному життю Нори кінець. Може, тепер Вільям закохається в Меріон. Може, вони будуть разом. Вона уявляє, як Вільям кидає Нору, кидає дружину й по-новому дивиться на неї…

Та потім її думки повертаються до нагальніших питань. Треба позбутись Ейвері так, щоб і сліду не лишилось. Вона загорне її в пакети для сміття й посеред ночі покладе в багажник авто. Ніхто за нею не стежить. Вона не підозрювана. Вона поїде в якесь безлюдне місце й викине тіло. Вона буде в рукавичках та одязі, якого теж потім десь позбудеться.

Друга проблема — будинок. Знадобиться кілька днів, щоб вимити підвал. Треба буде випрати постільну білизну, почистити всі поверхні, кілька разів про-пилососити килим і викинути мішок від пилососа. Та й нагорі треба буде все вимити, бо минулого літа Ей-вері їла на кухні печиво, коли Меріон намагалася витягти з неї інформацію про її батька. Роботи чимало. Як переконатись, що вона про все подбала? Але ж усе одно ніхто не обшукуватиме її будинок. Навіть якщо тіло Ейвері зрештою знайдуть, навіщо поліції Меріон? Вона навіть не знала Ейвері. Вона просто побачила, як дівчинка сідала в машину.

Хай наміри Меріон здаються страшними, але вона не жорстока людина. Можливо, саме тому вона так довго тягне. Ейвері зла, агресивна. Вона точно відбиватиметься. Тож Меріон уже вирішила, що найкращий варіант — спершу її приспати. Щось підсипати у їжу. У Меріон вистачає снодійного. Дівчинка їсть як порося. Поки вона все зжере, буде вже пізно.

Вона задушить її уві сні. Потім роздягне й пропилососить тіло, щоб не лишити волосся чи ще чогось. Вона зробить це завтра. Завтра вночі, коли вже буде темно, вона позбудеться тіла. Час настав. Вона довго чекала, поки поліція перестане сновигати довкола. І вона більше не терпітиме ту малу негідницю в своєму підвалі.

Ейвері лежить із розплющеними очима, гадаючи, про що думає Меріон нагорі. Вона впевнена, що Меріон теж не спить. Вони не довіряють одна одній. Меріон її зрадила. Вона заслуговує на те, що її чекає.

Ейвері складає новий план. Коли настане час, вона не бігтиме в ліс і не з’являтиметься вдома з історією про незнайомого чоловіка. Тепер у неї нова історія. Вона скаже, що Меріон її викрала й утримувала проти волі. Скаже, що зрештою зуміла втекти. І їй повірять. А Меріон нічого не зможе вдіяти, думає Ейвері, адже тепер усе буде так, як вона вирішила.