Шарі Лапена_Тут усі брешуть

Розділ 13

По обіді Нора повертається додому зі зміни в лікарні. Цілий день за кожної нагоди вона читала новини. А тепер, увімкнувши ноутбук, бачить кадри, де Вільяма в оточенні преси виводять із дому, а потім привозять у відділок на допит. Їй стає тривожно. До того ж, виявляється, це вже вдруге його сьогодні допитуватимуть. Чому? Чому вони вчепились за Вільяма? Ейвері зникла майже двадцять чотири години тому. Поліція явно думає, що Вільям до цього причетний. Нора знає, що це неправда. Вона й уявити не може, через що йому зараз доводиться проходити. Він боїться за зниклу доньку й вислуховує звинувачення.

Її чоловік і син теж незабаром повертаються додому, змерзлі й голодні після довгих годин пошуків. Вони всідаються за стіл, поки вона готує їм сендвічі. Вона куховарить ніби в трансі. Раян мовчить, а Ал розповідає, як вони шукали в лісі свіжоскопану землю, що могла виявитись могилою. З кожною годиною надія тане.

— Мабуть, вона вже мертва, — каже він. — Всі так думають. І думають, що це зробив батько. А він же лікар.

Вона обертається до нього.

— Що? Про що ти?

Він здивовано дивиться на неї.

— Це в усіх новинах, — каже він. — Його знову забрали на допит. Думаю, скоро заарештують. Хворий виродок.

У його погляді читається щось нове, якийсь нездоровий проблиск, який їй зовсім не подобається. Щось змінилось у виразі його обличчя. Чому? Її серце стискається. Він знає? Про неї та Вільяма? А тепер насолоджується її муками? Може, він не такий і простий, як вона думала. Можливо, він за нею стежив і бачив їх у мотелі? Вона буквально відчуває, як змінилась атмосфера. Чи знає він, що Вільям її коханець?

У неї починається параноя. Це лише питання часу, коли в їхні двері постукає поліція, бо дізнається про них із Вільямом.

Вона більше не може дивитись на чоловіка й переводить погляд на сина. Раян ніби десь дуже далеко. Вона вже майже не знає свого хлопчика. А вони ж були такі близькі. Він схилився над кухонним столом і їсть сендвіч. Цікаво, що відбувається в його голові.

Ерін чекає, поки Вільям вдруге за день повернеться з відділка. Вона не хоче їсти. Її живить гнів, дає енергію, якої так бракувало, відколи зникла Ейвері. Хтось бачив, як учора близько четвертої Вільям заїжджав у гараж. Поліція знає, що Ейвері була вдома. Вона боїться дізнатись, що насправді сталося з її донькою.

Вона ніби розділилась на дві особистості, які по-різному бачать ситуацію. Одна її частина просто в це не вірить, а от інша — ще й як. Вона бачила, як Вільям лютує на Ейвері, як б’є її. Вона все це розуміє, адже Ейвері і її часом дуже злить.

Вона згадує день народження однокласниці Ейвері, коли їй було шість. Ерін повела її на свято, побоюючись, що вона може щось накоїти, адже з Ейвері часто

виникали проблеми, особливо в присутності інших дітей. Вона не вміла ділитись. Не розуміла, як поводитись із однолітками. Ейвері одразу почала свої витребеньки, штовхнувши іншу дівчинку під час гри в музичні стільці. Ерін страшно перелякалась. Потім стало ще гірше. Вона досі пам’ятає, як соромно їй було бачити натягнуті посмішки інших жінок, одна з яких сказала: «Хтось встав не з тієї ноги». Коли іменинниця почала відкривати подарунки, а Ейвері заходилась їх у неї забирати, Ерін вирішила, що час іти. Але Ейвері не хотіла. Вона влаштувала істерику, почала бити матір. Ерін перед усіма вибачилась і з кам’яним обличчям пішла, разом із донькою. Запхнувши Ейвері в машину й пристебнувши паском, Ерін звернула за ріг, зупинилась на узбіччі й почала нестримно ридати від сорому й люті.

Поведінка Ейвері їй теж завдавала болю. Вона знищила її впевненість як матері. Але різниця між нею та Вільямом у тому, що він, на відміну від неї, зривається на доньці. Що, як йому урвався терпець? А її не було поряд, щоб його спинити. Вона може собі це уявити. Вона буквально бачить, як Вільям б’є Ейвері чи так сильно її трусить, що її шия ламається. Може, він її штовхнув і вона вдарилась головою. То мав бути нещасний випадок. Він не зробив би цього навмисно. Він би намагався її врятувати. Жахливо почувався б. І брехав би про це. Можливо, Вільям уже збрехав їй і поліції. Про що ще він брехав упродовж їхнього подружнього життя? А тепер вона страшно боїться, що Ейвері може бути мертва, що чоловік міг її випадково вбити. Вона не знає, як їм із Майклом це пережити.

Але ж вони одружені вже майже п’ятнадцять років. Вона не може повірити, що він би таке вчинив. Це неможливо. Може, детективи вигадують, ніби його хтось бачив, аби він втрапив у їхню пастку.

Ерін визирає з-за завіс у вітальні. Вона не хоче, щоб її бачили репортери. Поступово вона розуміє, що станеться одне з двох. Можливо, Вільям прийде додому з адекватним поясненням і детективи визнають, що вигадали свідка, аби збити його з пантелику. Або ж до неї прийдуть детективи й скажуть, що він зізнався. І тоді вона дізнається, що сталося з їхньою донькою.

Біля будинку зупиняється поліцейське авто. З нього виходить Вільям.

Ґаллі поговорила з поліцейськими, які допитували вчителів у школі Ейвері. Вони всі сказали, що Ейвері дуже розумна, але має проблеми з поведінкою. Вона була зухвала. Брехала. Працівники впевнені, що забитий папером унітаз у туалеті — це справа рук Ейвері, хоч та заявила, що бачила, як це робила інша дівчинка. Втім, окрім того, що поліцейські краще зрозуміли, що Ейвері за дитина, це нічого їм не дало. Ніхто з учителів не бачив, щоб біля школи крутився хтось підозрілий. Ніхто не ховався за шкільним парканом і не йшов за нею додому. На вулиці не бачили незнайомих машин. Ніхто нічого не розпитував про Ейвері.

Хай там як, тепер їм відомо, що вчора батько Ейве-рі був із нею вдома. Це він повісив її куртку на гачок. Якщо він каже правду і дійсно нічого їй не робив, тоді, мабуть, вона знову вийшла з дому й натрапила на зловмисника. Ґаллі знає: Бледсо думає, що це Вільям

Вулер вбив доньку й позбувся тіла. Але вона намагається мислити ширше, принаймні доки криміналісти не оглянуть авто доктора Вулера.

Вона вже з’їздила в мотель «Морський бриз». Виявляється, камери спостереження там уже деякий час не працюють. Вони не знають, хто саме коханка Вільяма Вулера. Ніхто в мотелі не бачив її. Лише його. Працівник на стійці реєстрації його впізнав. Він назвався вигаданим ім’ям і заплатив готівкою. Вчора він теж тут був, але працівник не знає, коли він поїхав. Було б непогано поговорити з тією іншою жінкою, принаймні щоб дізнатись, в якому стані був Вільям того дня. Можливо, коханка знає більше, ніж його дружина.

Тепер вона повертається на вулицю, де мешкають Вулери. Треба поспілкуватися з єдиною подругою Ей-вері, Дженною, яка живе через дорогу. Вона вже мала повернутися зі школи.

Ґаллі паркується біля дому Вулерів і йде до будинку Сетонів. Вона дзвонить у двері й думає про те, що зараз відбувається у Вулерів. Уявляє, як Вільям розповідає дружині те, що сказав їм. Складно й припустити, як почуватиметься Ерін.

Двері відчиняє жіночка далеко за тридцять із приємним обличчям.

— Місіс Сетон?

Жінка киває. Ґаллі дістає посвідчення й представляється:

— Я розслідую зникнення Ейвері Вулер.

Жінка одразу серйознішає. До неї підходить дівчинка з темним волоссям і поглядає на Ґаллі з-за спини матері.

— А ти, мабуть, Дженна, — каже Ґаллі, привітно всміхаючись. Дівчинка теж киває.

— Заходьте, — каже жінка, впускаючи її.

Вона веде її на кухню, де Дженна вмощується за столом.

— До нас уже вчора приходили поліцейські. На жаль, ми нічого не бачили.

Ґаллі каже:

— Насправді я прийшла поговорити з Дженною, якщо ви не проти.

Мати Дженни кидає на доньку такий погляд, ніби хоче її захистити:

— Ти не проти, Дженно? Не проти поговорити про Ейвері?

— Гаразд, — схвильовано каже Дженна.

Ґаллі сідає навпроти дівчинки, а мати стоїть осторонь, схрестивши руки на грудях.

— Ви з Ейвері подруги, правда ж? — питає Ґаллі.

Дженна киває:

— Ми в одному класі.

Ґаллі підбадьорливо всміхається:

— Ейвері не розповідала тобі про щось, що могло її турбувати?

Дженна хитає головою.

— Вона ніколи не казала, що хтось їй дошкуляв?

Вона знову хитає головою. Ґаллі стишує голос:

— Вона розповідала тобі якісь таємниці?

Тепер Дженна вагається. Потім каже:

— Так. Але це ж таємниці, тому я не можу вам розповісти. Я обіцяла.

Ґаллі дивиться на матір Дженни, яка явно нервує.

— Мені ти можеш розповісти, — каже Ґаллі. — Я детектив поліції. І я намагаюсь знайти Ейвері та повернути додому. Ми всі дуже за неї переживаємо.

Дженна прикушує губу й дивиться на маму.

— Але не кажіть Ейвері, що я вам розповіла.

— Не скажу, обіцяю, — каже Ґаллі.

— Якщо скажете, вона мене вб’є.

— Я розумію, — заспокоює її Ґаллі.

Дженна починає червоніти.

— Вона сказала, що у неї є хлопець.

— Хлопець?

Дженна киває.

— Він старший за нас.

— На скільки старший? — питає Ґаллі.

Дженна знизує плечима:

— Не знаю. Вона не сказала, хто він. — Потім додає: — Їй подобається мене так дражнити. — Вона стає ще червонішою. — Але вона сказала, що він дещо з нею робив. Дорослі речі.