Шарі Лапена_Тут усі брешуть

Розділ 32

Уже майже п’ята. Нора Бланшар відчиняє двері й відчуває, ніби світ перевернувся. Це знову детективи Бледсо та Ґаллі. І вигляд у них похмурий.

— Ваш син удома? — питає Бледсо.

Вона хоче збрехати, сказати, що його немає, зробити будь-що, аби запобігти тому, що має статись. Але Раян уже спускається вниз. Мабуть, почув стукіт. А може, він виглядав у вікно й чекав на них.

Нора не спроможна говорити. Її скував невимовний страх. Раян підходить до неї.

Бледсо дивиться на Раяна й каже:

— Свідок з’явився. Той, що бачив, як Ейвері сідала в твою машину у вівторок о четвертій тридцять. Ти їдеш із нами. Тебе заарештовано.

Бледсо знову зачитує йому права. Раян моментально блідне, коли детектив дістає наручники. Він кричить:

— Це брехня!

Нора нарешті знаходить у собі сили:

— Це неправда! Хто цей свідок? — верещить вона.

Але вони її ігнорують. Коли вони забирають її сина, Нора гукає вслід:

— Я по тебе приїду, Раяне. Я поруч. Я зателефоную Оліверу. І твоєму батьку. Ми всі будемо з тобою.

Через дзеркало заднього виду Ґаллі періодично поглядає на блідого хлопця в наручниках на задньому

сидінні. Бледсо вмостився на пасажирському. Мабуть, планує, як проведе допит. Вони знають, що не можуть із ним говорити без адвоката, Олівера Фуллера. Отже, навряд їм вдасться щось із нього витягти. Та Бледсо спробує його злякати, а тоді дати надію. Запропонує щось, що змусить його говорити. Багато залежить від того, що станеться в наступні пару годин. Ґаллі глибоко вдихає. Вони не мають права на помилку.

Адвокат швидко з’являється у відділку. Незабаром вони всі вже сидять у кімнаті для допитів — Бледсо та Ґаллі з одного боку й Раян та Олівер Фуллер з іншого. Допит починають записувати на відео. Наручники з підозрюваного зняли.

— Це дуже серйозно, Раяне, — починає Бледсо. — Зникла дівчинка.

Раян дивиться перед собою, уникаючи погляду детектива. Але тремтить, як осиковий листок.

— У нас є надійний свідок, який підтвердить, що бачив, як Ейвері сідала в твою машину приблизно о четвертій тридцять у вівторок. Відтоді її ніхто не бачив. — Він робить паузу. — Ми знаємо, що ти повернувся додому між шостою та шостою тридцять. Що ти робив увесь цей час?

Ґаллі роздивляється Раяна Бланшара, намагаючись зрозуміти, що у того на думці. Невже цей наляканий хлопчик щось зробив із Ейвері?

— Як звуть вашого свідка? — питає адвокат.

— Ви все дізнаєтесь свого часу, — каже Бледсо. — Але ми знаємо, хто це. Свідок дуже надійний і сьогодні написав письмову заяву у відділку.

Ґаллі бачить тінь занепокоєння на обличчі адвоката.

— Ми всі знаємо, що очевидці часто бувають ненадійними, — каже адвокат. — У вас є інші докази?

— Ще ні. Але я певен, що будуть.

Бледсо тримається впевнено, але Ґаллі знає, що поки вони нічого не знайшли в машині Раяна Бланша-ра. Ані закривавленого одягу, ані будь-чого, що належало Ейвері. Вони переглянули всі записи з дрона й не побачили, щоб Ейвері зустрічалась із Раяном чи з кимось іншим. Попередній звіт криміналістів щодо авто Раяна нічого не дав. Якщо дівчинка була в авто, то, мабуть, зовсім недовго. Він міг усе вимити. Немає жодних ознак того, що на неї напали чи вбили в тій машині. Але він міг відвезти її кудись за місто, вбити й сховати тіло. У них є журнал його телефонних дзвінків, тож вони приблизно знають, куди він їздив того дня. Просто зараз прочісують місцевість. Та якщо її не знайдуть, і якщо він не заговорить, надати якісь докази буде до біса складно.

— Ось у чому справа, Раяне, — каже Бледсо, нахиляючись ближче й не зводячи погляду з переляканого хлопця. — Якщо є хоч найменший шанс, що Ей-вері досі жива, в твоїх інтересах сказати нам, де вона. Це набагато спростить твоє становище.

Раян каже:

— Присягаюсь, вона ніколи не сідала в мою машину. — Він повертається до адвоката. — Чому вони мені не вірять? Чому вірять тій людині? Хто б це не був, він бреше!

Бледсо продовжує так, ніби хлопець нічого не сказав:

— А якщо Ейвері вже мертва, у твоїх інтересах піти на угоду. Вчини правильно і скажи нам, де вона. Її батьки мають право знати.

Хлопець ніби онімів. Бледсо відкидається на спинку стільця й каже:

— Розкажи нам, що сталося, Раяне. То був нещасний випадок? Ти не збирався її вбивати, правда ж?

— Припиніть! — кричить хлопець. Він затуляє долонями вуха.

Адвокат кілька секунд дивиться на Раяна, а тоді каже: — Мені потрібно поговорити з клієнтом наодинці.

За кілька хвилин адвокат кличе їх назад. Ґаллі та Блед-со знову заходять у кімнату й дивляться на хлопця. Очевидно, він плакав. У неї починає жевріти надія. Можливо, скоро все це скінчиться.

Вони сідають. Адвокат має похмурий, але рішучий вигляд.

— Ну? — каже Бледсо.

— Мій клієнт заперечує, що має стосунок до зникнення дівчинки. Вона не сідала в його машину. Він не винен.

— Це правда, Раяне? — каже Бледсо втомлено.

Лише глянувши на нього, Ґаллі знову усвідомлює, наскільки сама втомлена. Вони тримались на адреналіні, а тепер вона відчуває, що її бак порожній.

Раян каже заплаканим голосом:

— Я нічого їй не робив. Той, хто каже, що вона сідала в мою машину, бреше.

— Але свідок — надійний, порядний громадянин, — не втримується Бледсо. — А тебе затримували за наркотики.

— Годі, — каже адвокат рефлекторно.

— А, точно, ви ж були його адвокатом у тій справі? — парирує Бледсо. Він знову повертається до хлопця. — У тебе хороший адвокат, Раяне. Тобі пощастило. Але ми поки тебе затримаємо.

Бледсо голосно відсовує свій стілець і підводиться. Адвокат заспокійливо кладе руку на спину хлопцю. Ґаллі знає, що Раян ще не був у в’язниці. Вона дивилась його справу. Коли його заарештували за зберігання наркотиків, він був неповнолітній, тож його віддали батькам. Але тепер він дорослий і його підозрюють у викраденні, а, можливо, й у вбивстві.

Ґаллі чує, як адвокат тихо каже Раяну:

— Все буде добре. Тебе залишать тут на ніч. Вони не можуть довго тебе тримати, якщо не висунуть звинувачення. А якщо вони не знайдуть справжніх доказів, їм це не вдасться.

Ґаллі гадає, чи вірить адвокат у невинність Раяна. Складно сказати.

Меріон Кук мешкає сама в будинку з двома спальнями на першому поверсі та гостьовою кімнатою з окремою ванною в підвальному приміщенні. Дім невеликий, але гарно відремонтований. У неї ніколи не було дітей, тож тут тихо й чисто. Зазвичай гостьова кімната в підвалі порожня. Лише періодично до неї навідується сестра й ночує там.

Меріон довго гуляє центром міста, перш ніж поїхати додому. Вона досі на межі зриву.

Вона кладе сумочку на кухонний стіл і відмикає двері в підвал. Потім вмикає світло. Нахилившись вперед,

вона кілька секунд слухає. Тиша. Телевізор не працює. Це незвично.

Вона спускається вниз. Підвал розділений на дві зони — спальню з невеличкою ванною та більшу задню кімнату з ґратами на вікнах, що майже не пропускають світло. Її гостя в спальні, де вікон немає взагалі.

Меріон стукає в двері й гукає:

— Ейвері!