Шарі Лапена_Тут усі брешуть

Розділ 42

Ейвері стоїть на невеличкому сходовому майданчику за дверима кухні. Вона знає, що Меріон там, за кілька кроків від неї, адже вона все слухала. Вона почула стукіт у двері та впізнала голос мами. Потім почула кроки, що швидко стихли. Ейвері дійшла висновку, що Меріон не хотіла, аби вона підслухала їхню розмову. Цікаво чому.

Звісно ж, Меріон сподівалась, що вона сидітиме нишком у темній спальні, бо не хоче, аби її знайшли. Але Ейвері захотіла дізнатись, що відбувається, тож обережно піднялася вкритими килимом сходами і причаїлась під дверима.

Почуте приголомшило її. То це Меріон зателефонувала на гарячу лінію та сказала про машину Раяна Бланшара, відвівши підозри від її батька? Це брехня. І це її розлютило. Навіщо вона це зробила?

Та Ейвері все одно поки не збиралась виходити зі схованки, щоб не зіпсувати свій план.

Її мама вже пішла, а Ейвері стоїть за дверима, закипаючи від злості й думаючи, що робити. Вона могла б негайно відчинити двері та сказати Меріон, що все чула. Та з величезними зусиллями дівчинка все ж мовчки повертається в свою спальню.

Мобільний Вільяма Вулера, що лежить на столику в його номері, раптом дзвонить. Він нервово бере слухавку. — Так?

— Вільям?

Це його дружина. Голос у неї засмучений.

— Що трапилось? Її знайшли?

— Ні, але я знаю, хто той свідок.

Невже їй сказала поліція? Йому вони не сказали.

— Хто? — різко питає він.

— Меріон Кук. Вона мешкає на нашій вулиці.

Він спирається на узголів’я ліжка. Меріон Кук. Це так приголомшливо — почути, що свідком виявилась знайома людина.

— Як ти дізналась?

Він вражено слухає її розповідь. Вона зробила набагато більше, ніж він.

— Спершу вона заперечувала, — каже Ерін. — Але тоді зізналась. Каже, ніби це правда, що вона бачила, як Ейвері сідала в машину Раяна. І, очевидно, поліція їй повірила, бо його взяли під варту. Але, Вілья-ме, — схлипує вона. — Чому вона так довго чекала? Вона бачила, як він її забрав. Якби вона одразу повідомила…

Вільям із нею згоден. Якби вони дізнались раніше, могли б знайти її вчасно. А тепер… Вони обоє розуміють, що вже може бути запізно.

Він відчуває, як у його грудях теж наростає лють. Він не може підібрати слів.

— Вільяме?

— Не можу повірити, — каже він. Його голос тремтить. — Вона працює медсестрою в моїй лікарні.

Він почувається так, ніби його зрадили. Вона знала, що Ейвері сіла в машину Раяна, але більше доби мовчала, хоч це було в усіх новинах, її скрізь шукали, а поліція

підозрювала, що це Вільям скривдив свою доньку. А вона мовчала. Чому? Меріон багато мусить пояснити. Але якщо вона каже правду і Раян дійсно викрав Ей-вері… Кімната починає крутитись перед його очима.

— Я не знала, що ви разом працюєте, — каже Ерін. — Вона про це не згадувала. — Вона ридає. — Якщо він не заговорить, ми ніколи не дізнаємося, що з нею сталось.

Коли вона кладе слухавку, Вільям не може зібрати думки докупи. Ерін думає, ніби Меріон каже правду про Ейвері та Раяна. Навіщо б вона таке вигадувала? Але він не хоче, щоб це було правдою. Бо, якщо це правда, Ейвері вже, мабуть, мертва.

Спочатку Вільям думав, що Ейвері втекла. Він єдиний, крім самої Ейвері, хто знає, що того дня він ударив її так сильно, що вона впала. Йому до глибини душі соромно за це. Він пригадує, як сів у машину. Почав вагатись. Хотів повернутись і благати її пробачити його. Але не зробив цього. Він єдиний, хто розуміє, наскільки вона, мабуть, розлютилась. Він знає, що вона вміє бути мстивою. Він думав, вона втекла, але час минав і ця версія почала здаватися дедалі менш імовірною. Спершу він боявся, що вона от-от з’явиться й усім розповість, що він ударив її. Та потім йому стало страшно, що її дійсно хтось викрав, а його можуть помилково заарештувати за вбивство. Але тепер стало набагато гірше. Найімовірніше, її викрав і вбив син жінки, яку він кохає.

Меріон довго стоїть схилившись над кухонним столом. Ситуація вийшла з-під контролю. Вони кричали доволі

голосно. Вона намагається згадати, що конкретно сказала, але в голові у неї безлад. Чи могла Ейвері все це чути?

Треба спуститись і поговорити з дівчинкою, відповісти на її питання та вимоги. Що довше вона чекатиме, то злішою та нетерплячішою ставатиме Ейвері. Треба подумати. Вона відкриває холодильник і дістає відкорковану пляшку вина. Наливає собі келих і швидко випиває.

Треба поговорити з Ейвері. Що довше вона тягтиме, то важче це буде.

Ейвері чує, як вгорі відчиняються двері на кухню. Вона не зачиняла свою спальню. Настрій у неї кепський. Довго ж Меріон чекала. Мабуть, не могла вирішити, що казатиме. Ейвері сидить на ліжку. Вже майже одинадцята, а отже, скоро почнуться новини.

Меріон заходить у кімнату й дивиться на неї, схрестивши руки на грудях.

— Приходила твоя мама, — каже вона.

Вона намагається поводитись так, ніби нічого не сталось, але Ейвері не надуриш.

— Я знаю, — байдуже каже Ейвері. — Що вона хотіла?

Здається, це трохи заспокоїло Меріон. Вона сідає на її ліжко.

— Вона ходила вулицею, намагалась дізнатись, хто сказав поліції про Раяна Бланшара. Поліція не розголошує, хто це.

Ейвері зиркає на неї.

— Я чула крики.

Меріон киває.

— Твоя мама дуже засмучена, зла на поліцію, бо ті не виконують свою роботу. Вона сама не своя від тривоги.

Ейвері переводить погляд на телевізор.

— За хвилину почнуться новини.

Вона бере пульт, вмикає телевізор, але, поки не почався випуск, вимикає звук.

— Я думала піти сьогодні, — каже вона. Ейвері хоче покарати Меріон. — Доки не почула, що це ти сказала про Раяна Бланшара. — Вона обертається до Мері-он. — Ти думала, я нічого не чула? Думала, я сиділа в кімнаті, як хороша дівчинка? — Вона відверто насміхається з неї, відчуваючи свою владу. — Я стояла за дверима і чула все. — Вона відхиляється назад. — Навіщо ти це зробила, Меріон? — Коли Меріон не відповідає, вона кричить: — Навіщо ти це зробила?

Вона хапає зі столика маленьку лампу й кидає в стіну, мало не влучивши в телевізор. Але Меріон і далі мовчить, що ще дужче її дратує.

Після тривалої паузи вона каже:

— Я хотіла помститись його матері.

— За що? — вимагає Ейвері.

— Я її ненавиджу, — каже Меріон. — Вона волонтерка в лікарні, поводиться так, ніби краща за інших. Вона навіть не медсестра. Але всі лікарі крутяться навколо її маленького пальчика.

— Чому? — Ейвері хоче дізнатись, як та жінка змушує людей робити все, що їй потрібно.

— Бо вона гарна. Це єдина причина.

— Мого батька вона теж обкрутила? — питає Ейвері.

— Особливо твого батька, — каже Меріон.

Ейвері бачить, що Меріон ревнує. Ось чому вона це зробила. Ейвері це розуміє, але їй не подобається, що Меріон втрутилась у її плани.

— Вона займається сексом з моїм батьком? — питає вона.

Меріон дивиться на неї, здивована, що дев’ятирічна дівчинка таке каже. Втім, може, їй лише дев’ять, але вона чимало розуміє. Вона знає, чим займаються дорослі.

— Так.

— Звідки ти знаєш? — наполягає Ейвері.

— Якось я застала їх за цим у лікарні. Вони мене не побачили.

Ейвері перетравлює цю інформацію. Нарешті вона каже:

— Ти забереш свої слова назад.

— Що?

— Ти підеш у поліцію та скажеш, що вигадала все про Раяна.

— Я не можу цього зробити.

— Можеш і зробиш.