Шарі Лапена_Тут усі брешуть

Розділ 54

Ерін хвилюється. Пізно ввечері в понеділок вона приїхала до поліцейського відділка. Її покликала детектив Ґаллі. Її заводять у кімнату для допитів. Вільям уже там. Чого вони ще хочуть?

Та довго чекати не доводиться. Бледсо делікатно розповідає їм про результат розтину. Каже, що патологоанатом зазначить причину смерті як «невстановле-ну», а не «випадкову».

— Про що ви? — протестує Ерін. — То був самозахист!

— Самозахист — це право захищатись, а не причина смерті, — пояснює Бледсо. — У випадку неприродної смерті причиною патологоанатом може вказати лише нещасний випадок, вбивство, самогубство або невизначені обставини.

Ерін дивиться на нього, намагаючись зрозуміти, на що він натякає. Бледсо продовжує:

— У даній ситуації патологоанатом не може визначити, сталась летальна травма під час падіння чи пізніше.

Тепер Ерін розуміє.

— Не можу повірити, — каже вона непохитно, хоч її й трясе. — Ви натякаєте, що Ейвері могла навмисно завдати травми Меріон після того, як зіштовхнула її зі сходів?

Вона дивиться на Вільяма. Той мовчить, але видно, що він приголомшений і занепокоєний. Він не кидається захищати доньку, як мав би. Вона зла на нього.

— Будь ласка, — каже Бледсо. — Не хвилюйтесь. Ніхто не звинувачує вашу доньку. Всі переконані, що Ейвері лише зіштовхнула Меріон зі сходів, аби втекти.

Зависла напружена тиша. Ніхто не хоче говорити першим. Нарешті Ґаллі питає:

— Як вона?

Ерін замислюється. Справа в тому, що Ейвері в повному порядку. Все так, як було й до викрадення. Похмура, вимоглива, не йде на контакт, намагається всіх контролювати. Хоч, можливо, й трохи веселіша. Вона не замкнена, у неї немає нічних кошмарів, вона не мочиться в ліжко. Ейвері планує записати її на прийом до лікаря, але боїться, що Ейвері відмовиться йти.

Ерін відповідає:

— Не знаю. Все гаразд. Можливо, у неї досі шок.

Взаємна симпатія між Ерін та Ґаллі, що з’явилась на початку розслідування, тепер випарувалась. Зрештою, щасливий фінал історії ніяк не пов’язаний із поліцією, і вони обидві це розуміють. А тепер ще й це. Ерін думає, що, якби вони краще виконували свою роботу, то могли б знайти Ейвері до того, як вона мусила зіштовхнути Меріон зі сходів. Але вона надто добре вихована, щоб казати таке вголос. Цікаво, чи розуміє Ґаллі, про що думає Ерін. Вираз її обличчя підказує, що розуміє.

— А Майкл? — питає Ґаллі. — Як він?

— Йому важко, — зізнається Ерін. — Нам усім важко, — каже вона й підводиться.

Коли вони збираються йти, Ґаллі застерігає:

— Тримайте її подалі від преси. Журналісти інколи бувають справжніми дикунами.

Вільям іде з нею до авто й питає, чи не підкине вона його до готелю. Вони сідають у машину. Те, що їм щойно сказали, висить між ними, ніби бомба вповільненої дії. Ерін відчуває, що Вільям хоче щось сказати, але він мовчить. Ерін везе його в готель, і незабаром вони починають сваритись. Він не хоче, щоб Ейвері говорила з пресою, особливо зараз. Він каже, щоб Ерін їй не дозволяла.

Це її бісить.

— І як я це зроблю? — каже вона. — Замкну її в кімнаті? Репортери постійно ошиваються біля будинку.

Його мовчання свідчить про те, що він теж не знає, як її стримати. Проблема в тому, що вони ніколи не могли контролювати Ейвері. Вона робить усе, що хоче, і вони безсилі завадити. Якщо вона бажає поговорити з пресою, їй треба просто вийти з дому й відкрити рота. Ерін її не втримає.

Вона висаджує Вільяма біля готелю і їде додому. В голові у неї хаос. Здається, детективи натякали, що Ейвері могла навмисно завдати травми Меріон, коли та вже впала зі сходів. Та якщо так і було, Ерін усе розуміє. Вона навіть може це пробачити. Та огидна жінка кілька днів тримала її доньку в заручниках, збиралася вбити її. Ейвері боялася за своє життя, вона не може відповідати за свої дії. Вона лише дитина! Чому вони цього не розуміють? Її непокоять підозри поліції. І Вільяма.

Якимось чином вона опиняється на порозі у Ґвен Вінтер.

Ґвен зрозуміє. Ґвен знає, як це важко. Хоч і не уявляє, як це, бути зараз на місці Ерін.

Ґвен відчиняє двері, й вони йдуть на кухню. Ґвен починає заварювати каву. Ерін не зовсім розуміє, чому вона тут. Їй просто треба з кимось поговорити. З кимось, хто зрозуміє, наскільки це тяжко. Ґвен Він-тер знає, як це, виховувати складну дитину, коли всі засуджують і звинувачують тебе.

— Як ти? — питає Ґвен, хоч і сама розуміє, що кепсько.

Від її доброти Ерін раптом починає плакати. Вона сидить за столом, затуливши обличчя руками, і намагається заспокоїтись, але не може. Всі ті сльози, які вона стримує вдома перед дітьми, полились перед цією майже незнайомою жінкою.

— Настільки добре? — каже Ґвен, коли Ерін нарешті підводить очі. Ґвен дає їй пачку серветок.

— Вибач, — каже збентежена Ерін.

— Не треба вибачатись. Ти стільки пережила. І досі переживаєш.

Ерін заціпеніло киває.

— Я й не уявляла, що буде так важко… Я так зосередилась на тому, аби повернути Ейвері, що не знала, як воно буде далі.

— До такого не можна підготуватись, — каже Ґвен вдумливо. — Коли змішується хороше й погане, це збиває з пантелику.

Ерін киває:

— Так. Я просто дуже рада, що Ейвері повернулась. Але це не просто. Все це. Жити наче в акваріумі.

Її роками засуджували. Вчителі, інші батьки, люди в ресторанах. За поведінку Ейвері. Вона казала собі, що це не її провина. Майкл нормальний. Ерін старалася

з усіх сил, але з Ейвері завжди були проблеми. Ейве-рі є Ейвері.

— Ти любиш свою доньку, — каже Ґвен. — Але це не означає, що тобі не може іноді бути дуже складно.

Ерін киває.

— Журналісти досі не відчепилися?

Ерін знову киває. Якусь мить вона хоче розповісти, що їй сказала поліція і що думає Вільям. Але ця мить минає.

— Рано чи пізно вони підуть, — каже Ґвен, щоб її заспокоїти. — Це ж не може тривати вічно.