Шарі Лапена_Тут усі брешуть

Розділ 35

Меріон поралась у лікарняній комірчині, коли хтось швидко зайшов у сусідню кімнату. Вона почула чоловічі кроки. Хтось тихенько зачинив двері. На мить вона застигла. А тоді почула глибокий хрипкий голос доктора Вулера. Він був повний пристрасті.

— Іди сюди.

Меріон почула жіночий стогін та звуки поцілунків, які складно з чимось переплутати. Зітхання, ще стогін. І тут вона відчула, що весь її світ розвалюються. Доктор Вулер виявився нехорошим чоловіком, невірним своїй дружині. Він їй зраджував. І не з Меріон.

Вона відчула неймовірну лють. Він завжди поводився так, ніби її не існує, ніби він її не бачить, навіть коли вона з ним говорила, коли всіма силами намагалась привернути його увагу. І ось він в обіймах іншої. Їй перехопило подих. Вона мусила дізнатись, хто це. Вона підкралась до прочинених дверей комори й обережно визирнула. Доктор Вулер притискав до себе жінку, яку вона одразу впізнала — Нору Бланшар, волонтерку з лікарні, її сусідку. Звісно. Вона тут найгарніша. Хто б ще це міг бути. Розгублена Меріон кілька хвилин мовчки стояла за дверима, терпіла, доки вони не відпустили одне одного й, важко дихаючи та всміхаючись, почали вдягатись.

— Я вийду перший, — сказав доктор Вулер.

Нора кивнула.

— Скоро побачимось, — сказав він, востаннє поцілував її та пішов.

Меріон і далі нерухомо стояла за дверима, не знаючи, що робити. Поговорити з Норою? Вона дуже хотіла піти й дати їй ляпаса, вчепитись у її обличчя нігтями, спотворюючи його, лишаючи шрами. Її охопив гнів і ревнощі, розчарування й безпорадність. Вона дивилась, як та жінка, така бездоганна й бажана, поправляє волосся. Вона така красива. Поруч із Норою Меріон завжди почувалась непоказною, але тепер вона просто ненавиділа себе. Вона не могла з нею змагатись. Він сказав «скоро побачимось». Очевидно, це у них уже давно. Вони явно закохані. Між ними стільки пристрасті. Пристрасті, яку вона хотіла собі. Тепер вона уявила, як він кидає свою родину, але не заради неї, а заради Нори Бланшар.

Меріон не вийшла й нічого не сказала цій жінці. Вона просто стояла в комірчині, доки Нора не пішла. А потім вона відпросилась додому посеред зміни. Це було за кілька днів до того, як Ейвері з’явилась у неї на порозі з підпухлим обличчям. Меріон впустила її та вислухала розповідь про те, як батько її вдарив. Вона не знала, чи вірити Ейвері. Чому він узагалі був удома посеред дня? Він мав бути на роботі. Але ж хтось точно її вдарив і вона явно гнівалася на батька. Можливо, це таки була правда. Меріон і сама досі на нього гнівалася.

Ейвері виклала їй свій дитячий план сховатись і на якийсь час удати, що її викрали. Вона спитала, чи може побути у Меріон. Вона хотіла, щоб її батько пошкодував.

Вона хотіла, щоб його звинуватили. Меріон теж хотіла завдати Вільяму Вулеру болю. Єдине, чого вона хотіла ще більше — завдати болю Норі Бланшар. І вона знайшла для цього нагоду.

Тож вона дозволила Ейвері сховатись у себе в підвалі. Вона сказала їй не виходити, щоб хтось не побачив її крізь вікно, а тоді, наче зла стара відьма, Меріон тихенько замкнула двері.

Меріон приходила до неї, і вони разом стежили за розслідуванням та гріхопадінням доктора Вулера по телевізору. Меріон подобалось дивитись, як він страждає. Можливо, подобалось більше, ніж самій Ейвері. Так йому й треба. За те, що ігнорував її, за те, що зраджував дружині, за те, що обрав красивішу за неї жінку. Вона раділа, що зникнення Ейвері привернуло до доктора Вулера пильну увагу поліції. Вона сподівалась, що вони довідаються про його роман із Норою Бланшар і це зруйнує його життя, зруйнує шлюб і родину Нори, її комфортну мильну бульбашку. Та це ще не все. Того дня, перед тим, як прийшла Ейвері, вона побачила, як Раян Бланшар їде вулицею. Вона знала, що робити, аби остаточно вирвати серце Нори з грудей.

Вона надивилась на страждання Вільяма, потім пішла до таксофона, зателефонувала на гарячу лінію і сказала, що бачила, як Ейвері Вулер сідала в машину Раяна Бланшара. А коли його одразу не заарештували, вона це повторила, додавши подробиць стосовно зовнішнього вигляду Ейвері. Вона сказала, що хоче прийти у відділок, але то була брехня. Вона не збиралась завчасно себе викривати.

На жаль, поліція вийшла на неї раніше, ніж вона хотіла, але у неї вже була напоготові історія про чоловіка-тирана. Тепер Раяна Бланшара заарештували і Нора, мабуть, божеволіє.

Коли все трохи заспокоїться, Меріон позбудеться Ейвері. А тоді вже з’явиться на публіці зі своєю версією і стоятиме на ній до останнього подиху.

Еліс Сетон побачила у вечірніх новинах, що Раяна Бланшара взяли під варту. Їй відлягло від серця. Вона не може цьому зарадити. Дженна не знає, в чому звинувачували її брата, Дерека. Еліс і Піт хочуть зберегти це в таємниці. Можливо, оскільки Раяна заарештували, все це скоро скінчиться.

Та вона не сказала чоловіку, чим займалась, коли Ґаллі поїхала. Як вона перерила весь дім, шукаючи труп мертвої дівчинки. Як вона обнишпорила погріб, бойлерну, горище, кожен закуток, де можна було сховати тіло, навіть сарай на задньому подвір’ї. Це вона забере із собою в могилу.

Їй дуже соромно, що уява довела її до такого. Соромно, що вона таке подумала про свого сина, навіть на мить. Вона визирнула у вікно й побачила машину. Визирнула пізніше, і вона досі стояла там. Вона зрозуміла, що за нею стежать. Це посилило її параною. Та зрештою, коли вона все обшукала, коли переконалась, що поліція нічого тут не знайде, вона сіла, написала список покупок і поїхала в крамницю. Шукати нíчого. Вона впевнена.

Тепер усе буде добре, адже Раян у в’язниці. Вона думає про Нору Бланшар, яку трохи знає, бо їхні доньки

вчаться в одній школі. Важко й уявити, як їй зараз. Як їм усім зараз.

Потім думає про свого сина. Це було таке потрясіння дня нього. Для всіх них. З часом він це переживе, каже собі Еліс. Все мине, й вони ніколи про це не згадуватимуть.