Майкл не пішов сьогодні до школи. Він не готовий. До витріщання. До перешіптувань. До розпитувань. А буде ще гірше. Бо сьогодні його сестра розповість свою історію відомій журналістці. По телебаченню. Зніматимуть тут, у їхній вітальні. Вони з мамою через це сперечались, мама радилася з юристами, але Ейвері все вирішила. Ейвері робить усе, що хоче. Як завжди.
Його від усього цього нудить. Від репортерів надворі, які намагаються зазирнути у вікна й зробити фото. Кілька разів приїжджала поліція, щоб відігнати їх на тротуар, але вони знову насідають. Відколи Ей-вері повернулась, стало гірше. Він замкнений у домі, не може вийти. Ейвері завжди подобалась увага, але тепер це вийшло на новий рівень. Вона знає, що він це все ненавидить. Вона навіть навмисно тицяє його в це носом.
— Тобі неприємно? — сказала вона за вечерею напередодні, маючи на увазі натовп біля будинку. Він мовчки подивився на неї.
— Звісно йому неприємно, Ейвері — парирувала мама. — Як і мені. Це неприємно всім, крім тебе.
Мама говорила так, наче вона на межі, готова зірватись. Вона вже програла суперечку з Ейвері щодо інтерв’ю. Вона дозволила дати одне, в контрольованих умовах.
У Майкла багато заплутаних почуттів. Він був щиро радий бачити Ейвері живою та здоровою. Він так боявся за неї, за свою маму. Він переживав, що мама зламається й ніколи не оговтається. А відколи батько пішов, вона — все, що у нього лишилось. Але тепер Ейвері повернулась і стало ще гірше. Вона поводиться як знаменитість. І справа в тому, що вона дійсно відома. Він ніби живе в якомусь жахливому реаліті-шоу. Тільки здається, що все це не реально.
Він одягається, йде до кімнати Ейвері й стукає.
— Що тобі треба? — питає вона.
Він відчиняє двері. Опинившись із сестрою наодинці, він почувається скуто. Не знає, що говорити. Він розуміє, що мама й тато сприймають Ейвері по-різному. Мама значно кращої думки про неї, ніж слід бути. Адже й поводиться з ними Ейвері по-різному. З мамою це одна Ейвері, з батьком — інша. Тато бачить її наскрізь, як і Майкл. Із ними вона нічого не вдає. Але ж вона все одно його молодша сестра.
— Я хотів дещо спитати.
— Що? — тепер вона слухає його уважно.
Він збирає докупи всю свою відвагу, щоб поставити питання.
— Дерек щось із тобою робив у будиночку на дереві? — Він відчуває, як червоніє.
Вона здивовано на нього дивиться.
— Дерек? Ні. А що?
— Дженна розповіла поліції, що ти казала, ніби у тебе є хлопець. Поліція думала, що це міг бути Дерек.
Вона зневажливо сміється:
— Я це вигадала.
Він не зводить із неї погляду.
— То це брехня?
Вона знизує плечима, ніби каже «то й що?». Він гнівно йде геть.