Шарі Лапена_Тут усі брешуть

Розділ 38

Розгнівана Ейвері сидить у спальні в підвалі. Їй не подобається, що Раян Бланшар у в’язниці. Страждати мав її батько.

Вона чує, як нагорі ходить Меріон. Меріон хоче, щоб вона звідси пішла. Та Ейвері піде тоді, коли буде готова. Чи засвоїв її батько урок? Чи достатньо настраждався? Вона певна, що після цього він її ніколи не битиме. Можливо, час вислизнути і з’явитись десь на дорозі посеред ночі.

Її поява стане сенсацією. Усі хотітимуть взяти у неї інтерв’ю. Можливо, її навіть запросять на якесь шоу, скажімо, «Доброго ранку, Америко». Може, за це ще й заплатять. Якщо так, то гроші дістануться їй, а не її батькам.

Вона скаже, що її схопив ззаду якийсь чоловік, одягнув щось на голову, запхнув у машину й повіз кудись далеко. Потім її витягли, відвели в підвал і невідомо на скільки замкнули в темряві. Вона не могла слідкувати за часом, не знала, що відбувається зовні. Вона була налякана. Той чоловік жодного разу до неї не заговорив. Постійно був у масці. Він дозволяв їй ходити в туалет у підвалі, а тоді знову замикав у кімнаті. Вона не може його ідентифікувати й не знає, чому він її викрав і чому відпустив. Він не кривдив її фізично. Це легко перевірити, тож вона не може про це брехати. Вона ж хоче, щоб їй повірили.

Вона скаже, що він знову одягнув їй щось на голову, посадив у машину, довго кудись віз, висадив у лісі, сказав лягти обличчям униз і не вставати, доки не дорахує до п’ятисот. Потім вона встала, пішла і зрештою вийшла на дорогу.

Чи повірять їй? Вона думає, що так. Єдиний, хто може не повірити в цю історію — її батько. Він може здогадатися, що вона втекла, десь ховалась і все це вигадала. Але він не насмілиться цього сказати. Який це матиме вигляд? І він єдиний, крім неї, хто знає, що сталось на кухні того дня. Він боятиметься, що вона проговориться. Він буде з нею обережний. Здається, вона вже починає хотіти додому.

Майкл заздритиме всій тій увазі до неї. Він злитиметься на те, яким стане їхнє життя. Але вона цим насолоджуватиметься.

Ейвері подивиться новини об одинадцятій, а тоді все вирішить. Можливо, вона скаже Меріон, що планує піти від неї ввечері.

Ерін Вулер дуже зла. Зла на весь світ. На свого чоловіка, на детектива Ґаллі, на таємничого свідка, котрий з’явився запізно. Її злість не має меж. Але вона дає їй сили, мету. Вона хоче сама поговорити з тим свідком. Хоче перевірити, чи ця людина каже правду про Раяна Бланшара. Якщо це правда, тоді він викрав її доньку, і найсильніший гнів вона прибереже для нього.

Вона міряє кроками вітальню, думаючи про детектива Ґаллі. Вона не назвала їй ім’я свідка. Очевидно, вона боїться це робити після того, що сталось із Раяном Бланшаром. Це має бути хтось місцевий, якщо він

бачив те, про що заявляє. Якщо знає машину Раяна. Якщо впізнав Ейвері. Це має бути хтось із їхньої вулиці. Вона згадує всіх мешканців вулиці Коннахт. Вона знає багатьох в лице, з деякими іноді говорила, але ж вона не знайома з усіма. Можна стукати в кожні двері й прямо питати людей, чи це вони сказали поліції про Раяна Бланшара. Та чи скаже хтось їй правду, якщо вона пообіцяє нікому більше не розповідати? Вона — мати зниклої дівчинки. У більшості людей тут теж є діти. Якщо доведеться, вона витрясе з них правду.

Ерін підходить до вікна й визирає на вулицю. Вона мусить дізнатись. Вона мусить знати, що сталося з Ейвері. Вона не може сидіти в цьому домі, наче в могилі, чекаючи, поки щось трапиться. Вона знову підіймається нагору і стукає в кімнату сина.

Відчинивши двері, вона бачить, що Майкл досі сидить на ліжку й дивиться в екран ноутбука. Принаймні він поїв. Цікаво, що він шукає в інтернеті. Але вона не питає. Насправді вона не хоче знати. То може бути як відеогра, так і щось про Ейвері. Він здається таким самотнім, розгубленим. Їй боляче на нього дивитись. Вона розуміє, що рано чи пізно їм доведеться поговорити про його батька, про все, що коїться в їхній родині. Можливо, говоритимуть вони лише вдвох. Але не зараз.

— Я вийду ненадовго, — каже вона.

— Куди? — питає він, відриваючи погляд від екрана.

Вона хоче збрехати, але пригадує, що сталось минулого разу, коли вона сказала йому, ніби піде в готель до його батька, а потім журналісти надрукували фото, на яких вона стоїть у коридорі над Раяном Бланшаром.

— Поговорю із сусідами, — зізнається вона. — Про Ейвері.

Він не намагається її відмовляти, як вона очікувала.

— Мені піти з тобою? — питає він.

Це несподівано і крає її серце. Він переживає за неї. Хоче її захистити. Можливо, у нього залишилась лише вона. Вона не має права розклеюватись.

— Ні. Хтось має бути вдома на випадок, якщо…

— Добре, — каже він і знову відвертається до екрана. В його голосі відчувається зневіра.

Вона зачиняє двері та спускається вниз. Бере куртку і кілька секунд дивиться на порожній гачок, де висіла синя джинсівка Ейвері, поки її не забрали криміналісти. Потім вона виходить із дому. Біля будинку нікого нема. Преса поїхала. Вона мовчки стоїть, відчуваючи, що всі її покинули. Надворі темно й тихо. Вона зачиняє двері та вирішує почати з будинку Еліс Сетон через дорогу. Вона відчуває, що якби Дерек Сетон дійсно розбещував Ейвері, Еліс Сетон могла б подзвонити на гарячу лінію, з правдою чи брехнею.