Збірка творів

Входять Люченцо в подобі Камбйо, Гортензіо в подобі Ліччо і Б’янка.

ЛЮЧЕНЦО

Стривай, музико, наперед не пхайся.

Чи вже забув, як мило привітала

Тебе її сестриця Катеріна?

ГОРТЕНЗІО

Задирливий школярю, таж із нами —

Небесної гармонії владарка.

Отож моє тут переважне право:

Ми спершу помузичимо з годину,

Тоді й на твій урок година буде.

ЛЮЧЕНЦО

Баран безглуздий, ти й того не знаєш,

Нащо існує музика на світі!

Чи ж не на те, щоб душу звеселять

Після трудів щоденних і науки?

Тож пропусти вперед поетику мою,

А вже тоді давай гармонію свою.

ГОРТЕНЗІО

Я глузів не терпітиму твоїх.

Б’ЯНКА

Таж ви обидва кривдите мене,

Бо маю тут вирішувати я.

Чи я — мала школярка, що повинна

У певний час ходити на уроки?

Я вчусь тоді, коли сама бажаю,

Тож годі сперечатися. Сідаймо,

Беріте лютню, стройте потихеньку,

А він тим часом свій урок відбуде.

ГОРТЕНЗІО

Урок скінчиться, щойно я настроюсь?

ЛЮЧЕНЦО

Таке сказав! Та ти роби своє.

Б’ЯНКА

На чому ж ми спинились?

ЛЮЧЕНЦО

Ось на цьому, панно.

(Читає)

Hic ibat Simois, hic est Sigeia tellus,

Hic steterat Priami regia celsa senis.[6]

Б’ЯНКА

Перекладіть.

ЛЮЧЕНЦО

Hic ibat — як я вже сказав вам: Simois — я Люченцо, hic est — син Вінченцо з Пізи, Sigeia tellus — і прибрався так, щоб здобути ваше серце. Hic steterat — а той Люченцо, що приходить свататись, Priami — то мій слуга Траньйо, regia — він прикидається мною, celsa senis — щоб відтерти отого химерного старигана.

ГОРТЕНЗІО

Я вже настроїв лютню, панно.

Б’ЯНКА

Послухаймо. (Той грає) Фальшивить дискантова.

ЛЮЧЕНЦО

Поплюй на руки, брате, й далі строй.

Б’ЯНКА

Тепер давайте я перекладу. Hic ibat Simois — я вас не знаю, hic est Sigeia tellus — я вам не довіряю, Hic steterat Priami — обережно, щоб він нас не почув, regia — не дуже набивайтесь, celsa senis — але й не зневіряйтесь.

ГОРТЕНЗІО

Уже настроїв, панно.

ЛЮЧЕНЦО

А баси?

ГОРТЕНЗІО

Фальшивить тут не бас, а мова в вас.

(Убік)

Який палкий цей вчитель і хапкий!

Їй-богу, він за Б’янкою впадає.

Стривай же, допильную я тебе!

Б’ЯНКА

Колись повірю, може, та не зараз.

ЛЮЧЕНЦО

Повірте! Еакідом був Аякс,

Бо дід його носив ім’я Еак.

Б’ЯНКА

Ну що ж, учителеві треба вірить,

А то б я ще вагалась, будьте певні.

Та годі. Ваша черга, любий Ліччо.

Учителю, не гнівайтесь, прошу,

Що я жартую з вами обома.

ГОРТЕНЗІО (до Люченцо)

Ідіть собі, зоставте нас самих:

Я не збираюсь тріо з вами грати.

ЛЮЧЕНЦО

Добродію, оце такий ви строгий?

Ну що ж — я трохи збоку почекаю.

(Вбік)

І припильную, бо мені здається —

Музика славний закохався теж.

ГОРТЕНЗІО

Ласкава панно, перш ніж лютню взяти

І вчити вас лади перебирать,

Почну я із музичної абетки,

Навчу вас гами найпростішим шляхом.

Приємнішим, успішнішим, повнішим,

Ніж будь-хто інший будь-кого навчав.

Ось тут її ретельно я списав.

Б’ЯНКА

Таж гаму я вже вивчила давно.

ГОРТЕНЗІО

Завчіть і ту, що склав Гортензіо.

Б’ЯНКА

(читає)

Гама — В мені гармонія велика

До — Й палке Гортензіо Кохання.

Ре-мі — Візьми його за чоловіка,

Фа-соль — О, зглянься на його благання!

Ля-сі — Тут ноти дві, а ключ один:

До — Твоя відмова — мій загин.

Оце така у вас, мосьпане, гама?

Мені стара подобається дужче.

Для примхи я не зраджу давніх правил.

Входить слуга.

СЛУГА

Ваш батько, панно, вам переказав,

Щоб ви сестрі прибратись помогли:

Ви ж знаєте, що завтра вже весілля.

Б’ЯНКА

Прощайте, любі вчителі, я йду.

Б’янка й слуга виходять.

ЛЮЧЕНЦО

Ну то й мені тут нічого робити.

(Виходить)

ГОРТЕНЗІО

Зате мені за ним наглянуть треба:

Здається, пан учитель закохався!

Та як літаєш ти так низько, Б’янко,

Й на будь-яку принаду ладна сісти —

Нехай. Ще раз побачу, як ти збочиш, —

Знайду я іншу, ну а ти — як хочеш.