Збірка творів

Там само. Покій в герцоговім палаці. Входять Туріо, Протей та Джулія.

ТУРІО

Що Сільвія відповіла, синьйоре,

На сватання моє?

ПРОТЕЙ

Вона тепер

Ласкавіша немовби, ніж була;

А все ж їй щось у вас не до вподоби.

ТУРІО

А хто? Чи не задовгі в мене ноги?

ПРОТЕЙ

О ні! Вона вважа, що затонкі.

ТУРІО

То взую чоботи, повніші будуть.

ДЖУЛІЯ (вбік)

Острогами кохання не збудити.

ТУРІО

Що каже панна про моє обличчя?

ПРОТЕЙ

Що надто біле.

ТУРІО

Ах, яка шахрайка!

Неправда ж то, бо я таки смаглявий.

ПРОТЕЙ

Одначе перли білі; кажуть люди:

Смаглявий чоловік — то є перлина

В очах прекрасних дам.

ДЖУЛІЯ (вбік)

О, крий нас Боже

Від отаких перлин! А щодо мене,

То я заплющу очі, щоб на них

І зовсім не дивитись.

ТУРІО

Їй приємно

Зі мною розмовляти?

ПРОТЕЙ

Аж ніяк;

Вам про війну не слід розповідати.

ТУРІО

А про любов і спокій — їй приємно?

ДЖУЛІЯ (вбік)

Найкраще, все ж, як ти даси їй спокій.

ТУРІО

Що каже панна про мою відвагу?

ПРОТЕЙ

Про те не може бути й мови.

ДЖУЛІЯ (вбік)

Слушно!

Бо добре зна, який ти боягуз.

ТУРІО

Якої думки панна про мій рід?

ПРОТЕЙ

Відомо їй давно, що ви людина

Високого коліна.

ДЖУЛІЯ (вбік)

Ведете

Ви рід свій від вельможців аж до блазня.

ТУРІО

А панна чула про моє багатство?

ПРОТЕЙ

О так, і вас шкодує.

ТУРІО

А чому?

ДЖУЛІЯ (вбік)

Тому, що все воно ослу належить.

ПРОТЕЙ

Адже ж маєтки ваші у заставі.

ДЖУЛІЯ

Іде пан герцог!

Входить герцог.

ГЕРЦОГ

Туріо! Протею!

Ну, як ся маєте, мої синьйори?

Хто з вас синьйора Егламура бачив?

ТУРІО

Не бачив я.

ПРОТЕЙ

І я його не бачив.

ГЕРЦОГ

А донечку мою?

ПРОТЕЙ

Не зустрічав.

ГЕРЦОГ

Тоді втекла вона до Валентина,

Й до неї приєднався Егламур.

Так, — певно це, бо їх брат Лоренс бачив,

Проходячи по лісі, де моливсь він.

Він знає Егламура й запевняє,

Що з ним була й вона, хоч не впізнав

Під маскою її лиця. Збиралась

Вона до брата Патріка на сповідь;

Але ж у брата не було її!

Тож певен я, що справа тут нечиста.

От і прошу: без зайвих слів, панове,

Сідлайте коней і скачіть мерщій

Туди, де шлях здіймається на гору,

До Мантуї. Я там чекать вас буду.

Вона напевне ту обрала путь.

Скоріш, скоріш, синьйори, мчіть за мною!

(Виходить)

ТУРІО

Яке ж дурне дівчисько й непокірне!

Тіка від щастя власного, коли

Воно само за нею так женеться!

Помчу їм навздогін! Для того лиш,

Аби на Егламурові помститись,

А зовсім не з кохання до того

Шаленого дівчиська!

(Виходить)

ПРОТЕЙ

Я ж подамся

Лиш доганяти Сільвію кохану,

На Егламура зовсім я не серджусь.

(Виходить)

ДЖУЛІЯ

За ними я подамсь лише для того,

Щоб перешкодити його коханню,

Однак не мстити за її кохання.

(Виходить)