Збірка творів

Дім Антіфола Ефеського. Входять Адріана й Люц іана.

АДРІАНА

Він, Люціано, спокушав тебе?

Що ти в очах у нього прочитала?

Що він те все поважно говорив?

Він червонів, чи блідість покривала

Йому лице? Веселий був? Смутний?

Чи на обличчі не відбився бій

Сердечних метеорів? О, їй-богу.

ЛЮЦІАНА

Він заперечував твої права на нього.

АДРІАНА

Він жодного мені не хоче дати.

ЛЮЦІАНА

Що він тут всім чужий, став присягати.

АДРІАНА

Він не збрехав, хоч клятву і зламав.

ЛЮЦІАНА

Про тебе мовила.

АДРІАНА

Що ж він сказав?

ЛЮЦІАНА

Кохання, що благала я для тебе,

У мене став благати він для себе.

АДРІАНА

А чим тебе хотів він спокусити?

ЛЮЦІАНА

Словами, що могли б і зворушити,

Як чесні; вихваляв красу, розмову.

АДРІАНА

То ти була ласкава з ним? Чудово!

ЛЮЦІАНА

Терпіння май. Прошу тебе пождати.

АДРІАНА

Не можу я, й не хочу я мовчати!

Не серцю, ні, — покірна язикові.

Він виродок, нікчема безтолковий,

Старе, безпутне, губи пожовтілі, —

Душа потворна у потворнім тілі.

ЛЮЦІАНА

Хто ж може ревнувати до такого?

Утратиш скарб такий — і слава Богу!

АДРІАНА

Не вірить серце, що верзе язик, —

Так чайки крик відводить від кубельця.

Хай буде він лихим в очах чужих.

Хоча й кляне язик, та ласки серце проситьі

Входить Дроміо Сіракузький.

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Скоріш! До скрині! Гаманець шукайте!

ЛЮЦІАНА

Як ти засапався?

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Бо біг! Давайте!

АДРІАНА

Де твій господар? Чи здоровий він?

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Він в Тартара безодні, в пеклі він:

Його вхопив сам чорт у власні пута,

А серце в чорта крицею окуте;

Злий демон, дух жорстокий, туполобий;

Вовк, справжній біс у буйвола подобі;

Зрадливий друг, що руки зненацька накладає

На плечі, й скрізь негідник дорогу заступає —

В провулках і на площах, по вулицях, кутках;

Собака, що знаходить всюди вірний шлях,

Хоч бігає й безладно, а все ж таки впіймає, —

Отой, що душі в пекло все ж таки вкидає!

АДРІАНА

Та що там сталось, хлопче?

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Не знаю що, але він під арештом.

АДРІАНА

Як під арештом? Хто ж тому виною?

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Одне відомо: він в тюрмі закритий;

Його взяв біс, що в буйвола зашитий.

Скажіть, чи пошлете на викуп гроші?

АДРІАНА

Дай, сестро, їх.

Люціана виходить.

Невже ж то є у нього

Борг, про який не знаю я нічого?

Скажи, він арештований за вексель?

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Ні, не за вексель, — більше: взятий він

За золотий ланцюг; вам чути дзвін?

АДРІАНА

Дзвенить ланцюг?

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Ні, ні, я мушу йти.

Пробило дві, як я його покинув,

А щойно дзвін пробив одну годину.

АДРІАНА

Що, час назад біжить? Оце новини!

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Тікає, бач, як стражника зустріне.

АДРІАНА

Заборгувавсь? Покинь невчасні жарти!

ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ

Так, час банкрот, він винен більш, ніж вартий.

Крім того, він ще й злодій: кожен знає,

Що час крадеться, день і ніч тікає.

Раз винен він, і краде, і стражника зустріне,

То як він не відстане за день хоч на годину?

Повертається Люціана з гаманцем.

АДРІАНА

Ось гроші, Дромйо; заплати хутчій,

Щоб випустили пана на поруки. —

Тяжкі думки розбили спокій мій,

Думки, що тішать і беруть на муки.

Виходять.