Збірка творів

Входять Траньйо в подобі Люченцо і Гортензіо в подобі Ліччо.

ТРАНЬЙО

Чи то можлива річ, щоб панна Б’янка

Любила іншого, а не Люченцо?

Вона ж так щиро ставиться до мене!

ГОРТЕНЗІО

А я вам доведу, що не брехав.

Ось відійдімо вбік, і подивіться,

Як цей учитель панночку навчає.

Відходять убік.

Входять Б’янка й Люченцо в подобі Камбйо.

ЛЮЧЕНЦО

Ну, панно, ви засвоїли науку?

Б’ЯНКА

Яку науку, спершу нагадайте.

ЛЮЧЕНЦО

Ту, що найкраще знаю я. «Мистецтвом

Кохання» називається вона.

Б’ЯНКА

Так, ви мистецтво це опанували.

ЛЮЧЕНЦО

Як серце ви моє завоювали.

Милуються.

ГОРТЕНЗІО

Які швидкі! Ну, що тепер мені

Ви скажете? Ви щойно запевняли,

Що ваша Б’янка любить тільки вас.

ТРАНЬЙО

О кляті чари! О хистке жіноцтво!

Ти знаєш, Ліччо, це справдешнє диво.

ГОРТЕНЗІО

То знайте ж правду: зовсім я не Ліччо.

І не музика, як усі гадають.

Я більш не хочу жити в цій личині

Заради тої, що вельможу кида

І божествить якогось неотесу.

Добродію, моє ім’я — Гортензіо.

ТРАНЬЙО

Синьйор Гортензіо, не раз я чув

Про вашу віддану любов до Б’янки,

Відколи ж сам я став наочним свідком

Її легких звичаїв, теж навіки

Зречуся Б’янки та її кохання.

ГОРТЕНЗІО

Погляньте, як милуються! Синьйоре,

Ось вам моя рука. Я присягаюсь

Не сватати вертихвістки цієї.

Вона негідна всіх тих знаків ласки,

Що досі я їй щедро виявляв.

ТРАНЬЙО

Я теж складу присягу непохитну

Не брать її, хоч би вона благала.

Пхе! Гляньте, безсоромниця яка!

ГОРТЕНЗІО.

Нехай тепер ніхто її не візьме,

Нехай вона зостанеться при ньому,

А я, аби дотримати присяги,

За три дні одружуся з однією

Багатою вдовою, що мене

Так ревно любить, як і я любив

Оцю пихату дику соколицю.

Ну що ж, синьйор Люченцо, прощавайте.

Кохатиму віднині не за вроду —

За добре серце. А тепер піду

І те зроблю, на чому заприсягся.

(Виходить)

Траньйо підходить до Люченцо та Б’янки.

ТРАНЬЙО

Синьйоро Б’янко, хай зичлива доля

Дасть вам обом щасливих днів доволі!

Ми ваші пестощі підгледіли невчас

І вдвох з Гортензіо зреклися вас.

Б’ЯНКА

Чи справді й він, і ви мене зреклись?

ТРАНЬЙО

Так, панно.

ЛЮЧЕНЦО

Отже, позбулись ми Ліччо.

ТРАНЬЙО

Зісватає він браву удовицю

І побереться з нею в той же день.

Б’ЯНКА

Хай Бог пошле їм щастя.

ТРАНЬЙО

Так, і він

Її приборкає.

Б’ЯНКА

А це навряд.

ТРАНЬЙО

Таж він тепера учиться у школі

Приборкувачів.

Б’ЯНКА

Де ж це є така?

ТРАНЬЙО

У школі тій за вчителя Петруччо:

Він знає тридцять способів прехитрих,

Як норов виправлять лихим жінкам,

Щоб не давали волі язикам.

Входить Бйонделло.

БЙОНДЕЛЛО

Ой пане, я так довго чатував,

Що як собака виморивсь, та врешті

Дідусика нагледів на дорозі,

Для нас годящого.

ТРАНЬЙО

Хто ж він такий?

БЙОНДЕЛЛО

Якийсь чи то купець, чи то учитель,

Не знаю; та й поставою, й ходою,

Й лицем — ну достеменно панів батько.

ЛЮЧЕНЦО

І що ж вам з нього, Траньйо?

ТРАНЬЙО

Я наплету йому таких байок,

Що роль Вінченцо радо він зіграє

Й Баптісті дасть запевнення потрібні

Незгірш за справжнього Вінченцо, пане.

Ну, йдіть у дім, я все обладжу сам.

Люченцо й Б’янка виходять.

Входить мандрівний учитель.

УЧИТЕЛЬ

Добридень, пане.

ТРАНЬЙО

Й вам добридень, пане.

До нас, до Падуї, — чи може, далі?

УЧИТЕЛЬ

Зостанусь тут на тиждень чи на два,

Тоді — до Рима, далі — до Мессіни,

Коли Господь мені продовжить віку.

ТРАНЬЙО

А звідки родом, пане?

УЧИТЕЛЬ

Мантуанець.

ТРАНЬЙО

Ви з Мантуї! Нехай вас Бог боронить!

Чи зовсім вам життя не дороге?

УЧИТЕЛЬ

Життя? А що? Якась загроза є?

ТРАНЬЙО

Так, мантуанцю показатись тут —

Це смерть. Невже не знаєте причини?

Затримали в Венеції ваш флот,

І герцог наш, із вашим посварившись,

Про це оголосив на всю округу.

Як дивно, що не чули ви цього!

Мабуть, тому, що прибули недавно.

УЧИТЕЛЬ

Ой лишенько, та це ж моя погибель!

Я ж гроші мав у Падуї одержать

На векселі, в Флоренції узяті.

ТРАНЬЙО

Добродію, зроблю я вам прислугу

І порятую вас. Але скажіть,

Чи ви коли бували в місті Пізі?

УЧИТЕЛЬ

Так, пане, в Пізі часто я бував,

Уславленій шановними людьми.

ТРАНЬЙО

Знайомий вам такий собі Вінченцо?

УЧИТЕЛЬ

Ні, я не знав його, але чував

Як про купця, багатого безмірно.

ТРАНЬЙО

Я син його, добродію. До речі,

Обличчям ви на нього дуже схожі.

БЙОНДЕЛЛО

(вбік)

Як устриця на яблуко, не більше.

ТРАНЬЙО

Щоб вам життя в цій скруті врятувати,

Заради батька ось що я зроблю:

Гадаю, це велике ваше щастя,

Що ви такі подібні до Вінченцо.

Назвіться ж ним і під його ім’ям

Живіть собі на втіху в мене в домі,

Та грайте роль його якнайпильніше.

Ви зрозуміли? Житимете в мене,

Аж поки справи скінчите свої.

Погоджуйтесь, коли вам це до мислі.

УЧИТЕЛЬ

Так, я довіку буду вдячний вам

За порятоване життя і волю.

ТРАНЬЙО

Ходімо ж, улаштуймо все як слід.

До речі, треба знати вам, що батько

Сюди прибути має з дня на день,

Щоб підтвердить вдовиний пай у шлюбі

Моєму із дочкою падуанця

Баптісти. Я усе вам поясню;

Ходім же, зодягніться, як вам личить.

Виходять.