Збірка творів

Мілан. Абатство. Входить Егламур.

ЕГЛАМУР

Вже сонце золотить вечірнє небо;

Якраз пора, коли зустріти маю

Я Сільвію у Патріка-ченця.

Вона не спізниться; ті, що кохають,

Призначену годину забувають

Лише для того, щоб прийти раніш:

Їх підганяє власна нетерплячка.

Входить Сільвія.

Ось і вона! Добривечір, синьйоро!

СІЛЬВІЯ

Амінь, амінь! Іди вперед, мій друже!

Мерщій крізь монастирську хвіртку вийдім;

Боюсь, за мною стежать шпигуни.

ЕГЛАМУР

Не бійтеся: до лісу звідси йти

Не більш, як три години; нам би встигнуть

Дістатися до міста, — там безпечно.

Виходять.