Збірка творів

Інше місце в лісі. Входить Фальстаф у подобі Горна, з оленячими рогами на голові.

ФАЛЬСТАФ

Віндзорські дзиґарі вибили дванадцяту. Наближається вирішальна мить. Хай мені поможуть ті боги, що в їхніх жилах тече гаряча кров! Згадай, Юпітере, задля Європи ти став биком, кохання оздобило тебе рогами. О всемогутнє кохання, інколи ти обертаєш звірів на людей, а інколи людей на звірів! Ти, Юпітере, з кохання до Леди ставав і лебедем. О всевладне кохання, ти довело до того, що бог став мало не гусаком! Перший гріх зробив із тебе бидло — о Юпітере, який тваринний, брудний гріх! — а другий зрівняв тебе з гусьми й курми — ти тільки подумай, Юпітере, який це дурний гріх! Коли вже кохання спонукає богів на такі витівки, то що казати про нас, бідолашних людей? Ось і я став віндзорським оленем, мабуть, найгладшим у цьому лісі. О Юпітере, остуди мою пристрасть, а то я не винен буду, коли з мене витопиться все моє сало. Хтось сюди йде. Може, моя олениця?

Входять пані Пейдж і пані Форд.

ПАНІ ФОРД

Сер Джоне? Ти тут, мій оленю, мій лісовий красеню?

ФАЛЬСТАФ

О моя чорнохвоста оленице! Нехай з неба ллється дощ із солодкої картоплі, нехай грім гримить на голос «Зелених рукавчиків», нехай сиплеться град із пахучих цукерок і мете цукрова хурделиця, нехай шаленіє буря пристрастей, я не боюся, бо знайду тут сховок! (Обнімає пані Форд)

ПАНІ ФОРД

Коханий, зі мною прийшла пані Пейдж.

ФАЛЬСТАФ

Ну, то поділіть мене, мов украденого оленя, кожна беріть по стегнові. Собі я залишу порібрину, лопатки віддам лісникові, а роги подарую вашим чоловікам. Схожий я на лісового духа? Чи так я говорю, як мисливець Герн? Ну, цього разу Купідон виявився чесним хлопцем, надумав винагородити мене за все. Хай я не буду лісовим духом, коли я не радий вам усім серцем!

З-за лаштунків чути гомін.

ПАНІ ПЕЙДЖ

Що там за гомін?

ПАНІ ФОРД

Господи, прости нас грішних!

ФАЛЬСТАФ

Що це може бути?

ПАНІ ФОРД І ПАНІ ПЕЙДЖ

Тікаймо! Тікаймо! (Втікають.)

ФАЛЬСТАФ

Мабуть, сам чорт не хоче, щоб я вчинив гріх, боїться, щоб на моєму салі не спеклося все пекло. А то б нізащо не ставав мені на заваді!

Входять Еванс, перебраний на сатира, феї та ельфи зі свічками на голові, серед них Анна Пейдж, одягнена як цариця фей, і Пістоль, одягнений як домовик.

АННА

Феї зелені, білі і чорні,

Вийдіть із пітьми, духи моторні,

Місяця доньки, пасерби долі,

Нині роботи для вас є доволі.

Хай домовик вам накази за мене дає.

ПІСТОЛЬ

З ельфів почну я. Виконуйте кожен своє!

В комин цвіркун хай залазить до віндзорських

кухонь

І, як побачить де бруд чи невимитий кухоль,

То хай служниць там нещадно щипає і чубить.

Наша цариця такого нехлюйства не любить!

ФАЛЬСТАФ

Це феї! Хто до них озветься, той пропав.

Хоч ляжу й відвернусь від їх страшних забав.

(Лягає долілиць на землю)

ЕВАНС

А де Перлинка? Є? Лети, небого,

Й дівчатам тим, що помолилишь Богу,

Навій невинні тихомирні шни,

Хай шплять, як діти, шолодко вони.

А тих, хто помолитишя жабуде,

Щипай жа руки, шпину, боки, груди!

АННА

Не гайтесь, ельфи! До роботи шпарко!

У замок Віндзорський полиньте парком,

Наповніть щастям всі його покої.

Хай радість в нього потече рікою,

Хай він стоїть віки в красі погідній,

Господаря уславленого гідний.

Натріть бальзамом орденські стільці,

Щоб тлін не зачепив святині ці.

Щоб на щиті, нагруднику й шоломі

Не стерся герб ніколи в тому домі.

Ви ж, феї лугові, кружка ставайте,

Як в ордені Підв’язки, і співайте

Пісень веселих. А в кружку трава

Хай вруном зеленіє. І слова

Ноnі soit qui mal у pense[17] по ній

Квітками випишіть у барві весняній,

Як їх виписують сапфіром і рубіном

У рицарів Підв’язки під коліном.

Адже квітки для вас — всього основа,

І їхня мова — це і ваша мова.

Але спочатку інша настанова:

До першої танцюймо коло дуба.

ЕВАНС

У коло, феї! Вшім, котрим ж ваш люба

Рожвага ця, натішитишь я дам.

Хай швітляки до танчю швітять нам.

Та що че? Людським духом чути! Пробі!

ФАЛЬСТАФ

Боже, врятуй мене від цього валлійського духа,

а то він зробить із мене скибку сиру!

ПІСТОЛЬ

Де той хробак, проклятий ще в утробі?

АННА

Ми іспит зробимо йому вогнем:

Як серцем чистий він, то омине

Його все полум’я. А грішне тіло

Впече, щоб більш грішити не кортіло.

ПІСТОЛЬ

Берімось.

ЕВАНС

Чи жапалиться колода?

Печуть Фальстафа свічками.

ФАЛЬСТАФ

Ой, ой, ой!

АННА

Його пече! Спіймався, гріховода!

У коло, феї! Пісню починайте

Й скубіть його, штовхайте і щипайте!

ФЕЇ

Сором хтивому гульвісі,

Що гріха шукає в лісі,

Своє серце блудом гріє,

Від бажань нечистих мліє.

Хіть у ньому колобродить,

На ганебний шлях заводить

Тіло й душу. Тож за кару

Даймо грішникові жару!

Будем торсати його, пекти й щипати,

Поки місяць і зірки почнуть згасати.

Співаючи, феї щипають Фальстафа.

Тим часом доктор Каюс підходить з одного боку й забирає фею в зеленому.

Нікчем підходить з другого боку й забирає фею в білому.

Підходить Фентон і забирає Анну Пейдж.

З-за лаштунків долинає голос мисливського рога, феї розбігаються.

Фальстаф підводиться і хоче втекти.

Входять Пейдж, Форд, пані Пейдж і пані Форд.

ПЕЙДЖ

Дарма втікаєте, застукали ми вас.

Що, перебралися мисливцем Герном?

ПАНІ ПЕЙДЖ

Пора кінчати жарт наш. Ну, сер Джоне,

Як віндзорські жінки вам? До вподоби?

І чи не краще роги ці носити

У лісі, ніж у місті, у родині?

ФОРД

То як, сер, хто з нас виявився рогоносцем? Га? Помилуйтесь, пане Хорте: перед вами крутій Фальстаф, гидотний рогоносець! Ось його роги, пане Хорте! Він зазіхав на Фордову жінку й гроші, а скористався лише його кошем на білизну, палицею та ще двадцятьма фунтами золотом, які, проте, він змушений буде повернути, бо в заставу за них, пане Хорте, в нього забрано коней.

ПАНІ ФОРД

Нам з вами не щастило, сер Джоне, жодне наше побачення не вдалося. Я ніколи більше не візьму вас у коханці, але завжди вважатиму своїм оленем.

ФАЛЬСТАФ

Я починаю здогадуватися, що з мене зробили осла.

ФОРД

Не тільки осла, а й вола. Он у вас на голові доказ цьому.

ФАЛЬСТАФ

То це були не феї? Я кілька разів ловив себе на думці, що це таки не вони, та нечисте сумління потьмарило мені розум, і я, всупереч здоровому глуздові, повірив у цей нікчемний балаган, у цих удаваних фей! Ось як розумна людина може пошитися в дурні, коли на думці в неї не те, що треба!

ЕВАНС

Шер Джоне, молітьшя Гошподу Богу і киньте швої гріховні думки, тоді феї не нападатимуть на ваш.

ФОРД

Добре сказано, велебний сатире!

ЕВАНС

А вам би я порадив кинути швої ревнощі.

ФОРД

Я ніколи більше не ревнуватиму своєї дружини, хіба що як ви освідчитесь їй у коханні поправною мовою.

ФАЛЬСТАФ

Невже мій мозок так висох на сонці, що не здатен відрізнити правди від такої незугарної вигадки? Щоб мене загнуздав валлійський цап! Щоб мене вкоронувзли ковпаком блазня валлійського! Ще трохи, і я вдавлюся шматком валлійського сиру!

ЕВАНС

Ширу ж шалом не їдять, а у вашому череві — шаме шало.

ФАЛЬСТАФ

Дочекатися, щоб тебе ображала людина, яка так калічить твою рідну мову! Вже цього самого досить, щоб відбити охоту до гульок і нічних походеньок у цілому королівстві.

ПАНІ ПЕЙДЖ

А тепер скажіть, сер Джоне, невже ви думали, що якби ми навіть забули про сором і подружню честь, якби навіть здалися на підступи диявола, то віддали б свої серця такому, як ви?

ФОРД

Такому начиненому салом кендюхові! Такому лантухові з клоччям!

ПАНІ ПЕЙДЖ

Такому надутому капшукові!

ПЕЙДЖ

Старому, холодному, геть струхлявілому!

ФОРД

Злісному, як сатана, обмовникові!

ПЕЙДЖ

Убогому, як Йов!

ФОРД

І лихому, як його жінка!

ЕВАНС

Рабові рожпушти й обжерливошті, шлижькому на яжик блюжнірові, що кишне у вині й тоне в меду!

ФАЛЬСТАФ

Що ж, смійтеся з мене, знущайтеся. Ваша взяла. Мене покладено на лопатки. Я навіть не можу втерти носа цій валлійській ганчірці. Сама глупота ставить мені хрест. Робіть зі мною, що вам заманеться.

ФОРД

Я скажу, що ми з вами зробимо. Поведемо вас, сер, у Віндзор до такого собі пана Хорта, в якого ви видурили чимало грошей, обіцяючи за те звести його з дружиною пана Форда. Доведеться вам віддати йому гроші. Ви багато чого витерпіли останім часом, але це для вас буде найтяжча кара.

ПЕЙДЖ

Не журіться, рицарю. Я вас запрошую до себе на вечерю, і там ви матимете нагоду посміятися з моєї дружини так, як тепер вона сміється з вас. Скажіть їй, що пан Нікчем щойно одружився з її дочкою!

ПАНІ ПЕЙДЖ (убік)

Доктор з дружиною сумніваються в цьому. Якщо Анна Пейдж — моя дочка, то тепер вона дружина доктора Каюса.

Входить Нікчем.

НІКЧЕМ

Де ви, татусю Пейдже? Ой-ой-ой!

ПЕЙДЖ

Що таке, синку? Що сталося? Ти все владнав?

НІКЧЕМ

Ще б пак! Я роздзвоню на цілий Глостершір, як я все владнав! Хай мене повісять, коли не роздзвоню.

ПЕЙДЖ

Та що сталося, синку?

НІКЧЕМ

Я подався в Ітон вінчатися з Анною Пейдж, а виявилося, що то незграбний лобуряка. Якби це було не в церкві, то або я налупцював би його, або він мене. Я гадав, що везу Анну Пейдж, щоб мені з цього місця не зійти, а виявилося, що то син листоноші!

ПЕЙДЖ

Отуди к бісу! Виходить, ти помилився?

НІКЧЕМ

А ви як гадали? Мабуть, помилився, коли на хлопця подумав, що то дівчина. Навіть якби нас повінчали, він мені не потрібен, хоч і нап’яв на себе жіноче вбрання.

ПЕЙДЖ

Ти сам винен. Я ж казав тобі, що Анна буде в білій сукні!

НІКЧЕМ

А я й підійшов до тієї, що була в білій сукні. Гукнув їй: «Цить!», і вона відповіла мені: «Тс-с!», як ми й домовилися з Анною. Та однаково виявилось, що то не Анна, а син листоноші.

ПАНІ ПЕЙДЖ

Любий Джордже, я тобі скажу правду, тільки не гнівайся на мене. Я дізналася про твій намір і вбрала Анну в зелене. Тепер вона в церкві, вінчається з доктором Каюсом.

Входить Каюс.

КАЮС

Де пані Пейдж? Шорт, мене обдурили! Я одружився з garson, з хлопцем, un paysan! Із селюком! Шорт! То був не Анна, шорт! Мене обдурили!

ПАНІ ПЕЙДЖ

Як? Хіба ви забрали не ту, що була в зеленому?

КАЮС

Ту, але то був хлопець, шорт! Я переверну догори нога весь Віндзор, шорт! (Виходить)

ФОРД

Дивно! Кому ж припала справжня Анна?

ПЕЙДЖ

Чує моє серце, що це добром не скінчиться. Гляньте, он іде пан Фентон!

Входять Фентон і Анна.

Що це означає, пане Фентоне?

АННА

Пробачте, тату, й ви пробачте, мамо!

ПЕЙДЖ

Чому не з Нікчемом пішла ти, дочко?

ПАНІ ПЕЙДЖ

Чом не з Каюсом, так, як я веліла?

ФЕНТОН

Дозвольте, я за неї відповім.

Ви вразили дочку, скажу вам щиро,

Штовхаючи її на шлюб ганебний,

Де не було взаємного кохання.

Ми ж з Анною заручені давно.

Тепер ніяка сила вже не зможе

Нас роз’єднати. Наш зв’язок — священний.

І не кажіть, що це обман, непослух,

Бо гірше всім було б, якби вона,

Із нелюбом вікуючи свій вік,

І вас, і чоловіка проклинала.

ФОРД

Не гнівайтесь, бо гнів не допоможе,

Коханням Бог і доля порядкують.

Купують землю, жінки не купують.

ФАЛЬСТАФ

Я радий: стріли, що летіли в мене,

Дорогою обрали іншу ціль.

ПЕЙДЖ

Ну що ж, бажаю, Фентоне, вам щастя.

Миритись треба з тим, чого не зміниш.

ФАЛЬСТАФ

Вночі полюєш — всякого наловиш.

ПАНІ ПЕЙДЖ

Так, годі гніватися. Любий зятю,

Хай Бог вам дасть багато днів ясних.

Тепер же всіх я прошу до господи,

Посміємося з себе при каміні.

І ви ходіть, сер Джоне.

ФОРД

Так, ходіть.

Вам нині помогли і Бог, і чорт:

Звели таки ви Хорта з пані Форд.